45. Теоретичні основи та методологічні аспекти снр

Система національних рахунків – це система взаємо¬пов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описуван¬ня та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні.

Система національних рахунків виконує те саме для економіки в цілому: вона дозволяє тримати руку на економічному пульсі країни. Різноманітні показники, які входять у систему національних рахунків, дозволяють вимірювати обсяги виробництва в конкретний момент часу і розкривати фактори, які безпосередньо впливають на функціонування економіки.

Метою СНР є надання кількісної інформації про виникнення, розподіл і використання національного доходу, для чого застосовується система макроекономічних показників. СНР використовується для макроекономічного аналізу з метою вивчення й удосконалювання національної економіки, а також для упорядкування економічних прогнозів.

Перевагами СНР є • охоплення не тільки сфери матеріального виробництва, але й сфери нематеріальних послуг; • реально відбивається економічна взаємодія господарських суб'єктів; • найбільше підходить для економічного аналізу.

СНР містить такі макроекономічні показники :

1)Валовий внутрішній продукт 2) Чисний національний продукт 3) Націонаальний дохід 4) особистий дохід 5) дохід кінцевого використання .

47. Сукупний попит та сукупна пропозиція : ціноі та нецінові фактори .

Суку́пний по́пит (англ. aggregate demand, AD) — обсяг виробництва товарів, що споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

Сукупний попит містить чотири компоненти: видатки приватного сектора на споживання (С) та інвестиції (І), державні видатки на закупівлю товарів, оплату праці та послуг (Д)і чистий експорт (ЧК), який являє собою різницю між видатками іноземців на вітчизняні товари та послуги (експортом) та внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом):

СП = С + І+Д+ЧК. Отже, сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги.

Характер кривої сукупного попиту визначається передусім трьома ціновими чинниками.

По-перше, ефектом відсоткової ставки, який передбачає, що траєкторія кривої сукупного попиту визначається впливом змінюваного рівня цін на відсоткову ставку, а отже, на споживчі видатки й інвестиції. Іншими словами, коли рівень цін підвищується, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. При незмінній пропозиції грошей це веде до підвищення ставки відсотка, що, у свою чергу, призводить до скорочення споживчих видатків та інвестицій.

По-друге, ефектом багатства, який полягає в тому, що за вищого рівня цін реальна вартість, або купівельна спроможність, нагромаджених фінансових активів зменшиться. Населення реально стане біднішим і змушене буде скорочувати свої видатки.

По-третє, ефектом іноземних закупівель, який полягає в тому, що підвищення цін у певній країні веде до зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги і, навпаки, зниження рівня цін у певній країні сприяє скороченню її імпорту і збільшенню її експорту. Все це веде до збільшення чистого обсягу експорту і сукупного попиту конкретної країни.

Сукупна пропозиція(AS) — макроекономічний показник, що відбиває реальний обсяг національного виробництва, який готові купити споживачі, підприємства і держава за будь-якою ціною; індивідуальна (мікроекономічна) пропозиція в агрегованому вигляді.

Цінові чинники :

1)Індивідуальні середні витрати 2)Структурні зміни і природні умови неоднакового зайн. В певних галузях економ. 3) Зовнішньоеконом. Чинники (запров. Пільг , льгот,мит) 4) Інституційні чинники (еколог. Нормативи для виробництва)

Нецінові чинники – це зміння , які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва.

До них ідносять : 1) Реальні зміни обсягу продукції 2) Інтеграія країни та міжнародний поділ праці 3) Додаткові витрати на орган. Підпр. Діяльності