Питання до іспиту з курсу "Основи права"

1. Поняття та основні ознаки права .

2. Держава: поняття, ознаки та форми.

3. Поняття та ознаки ,що характеризують норму права . Структура правової норми .

4. Поняття джерела права та їх система .

5. Нормативно-правові акти як джерела права .

6. Межі дії нормативно-правових актів : в просторі, у часі, за колом осіб .

7. Систематизація законодавства : поняття, значення , форми .

8. Поняття галузі права та правового інституту .

9. Система права та система законодавства, їх співвідношення .

10. Поняття і форми реалізації норм прав .

11 .Застосування права як особлива форма його реалізації.

12.. Поняття, види та способи тлумачення правових норм

13.Поняття, ознаки і структура правовідносин .

14.Правомірна поведінка та її види .

15.Правопорушення як підстава юридичної відповідальності.

16.Склад правопорушення , зміст його елементів .

17.3агальне поняття юридичної відповідальності, її види .

18.Мета і принципи юридичної відповідальності.

19.Поняття, предмет та метод цивільного права.

20.Об'єкти цивільно-правових відносин.

21.Суб'єкти цивільного права, їх загальна характеристика.

22.Поняття та ознаки юридичної особи.

23.Порядок та способи виникнення юридичних осіб.

24.Підстави порядок та способи припинення діяльності юридичних

осіб.

25.Поняття та ознаки правочину. Види правочинів

26.Умови дійсності цивільно-правових правочинів

27. Види недійсних правочинів

28.Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання

недійсних правочинів

29.Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва. Види

представництва.

30.Поняття довіреності, форми: строк довіреності.

31 .Зобов'язання : поняття та структура.

32.Процес укладання договору.

33.Способи забезпечення виконання зобов'язань.

34.Поняття та способи припинення цивільних зобов'язань.

З5.Поняття, підстави то умови цивільно-правової відповідальності.

36.Види цивільно-правової відповідальності.

37.Поняття, предмет та метод трудового права України.

38 .Поняття, умови та види трудового договору.

З9.Порядок укладання трудового договору. Документи необхідні

при прийнятті на роботу.

40.Види зміни умов трудового договору

41. Загальні підстави припинення трудового договору.

42.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

43 .Розірвання трудового договору з ініціативи власника.

44.Поняття і види робочого часу.

45.Поняття і види часу відпочинку.

46.Відпустки: поняття та види.

47.Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність,

види дисциплінарного стягнення.

48.3аохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.

49. Поняття, умови та види матеріальної відповідальності

працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі,

організації.

50.Поняття трудових спори; та порядок їх розгляду.

51.Поняття, підстави адміністративної відповідальності.

52.Види адміністративних стягнень та їх зміст.

53.Органи, що розглядають справи про адміністративні

правопорушення.

54.Поняття і структура кримінального права України.

55.Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та

його ознаки.

56.Склад злочину та зміст його елементів.

57.Покарання та його мета. Види покарань у кримінальному праві.

58.0бставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправні

діяння.

59.Стадії вчинення умисного злочину

60.Поняття та види співучасті у злочині.

1. Поняття та основні ознаки права

Право - сис-ма загальнообов’язкових, встановлених чи визнаних д-вою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення) норм.

В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).

Як загальносоціальне явище право характеризується пев­ною свободою й обґрунтованістю поведінки людей, тобто від­повідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути за­гальними й рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій існують: права людини; права об'єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства.

Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

До основних ознак права як волевиявлення держави можна віднести такі:

*історичний х-р права та залежність його змісту від типу д-ви

*встановлення чи санкціонування правових норм д-ви

*вираження у праві держ.волі народу

*забезпечення реалізації правових приписів засобами держ. примусу.

До ознак права як загальносоціальне явище:

*регулятивний х-р права

*нормативний х-р права (дозвіл, припис, заборона)

*системність права

*загальнообов’язковість

*формально визначений х-р

*право як засіб розв’язання конфлікту

*право як загальнолюдська цінність

2. Держава: поняття, ознаки та форми

Держава — це особлива політ.-терит. організація, що має свій суверенітет, спеціал.апарат управління і примусу, і здатна надавати своїм приписам загальнообов’язкової сили для всього населення країни.

Основними ознаками держави є:

- соц. влада ви­ражає і захищає інтереси насампе­ред керівного класу, його частини або якоїсь ін.соц. групи;

- носії вла­ди в організаційному відношенні відокремлені у певні структури;

- для утримання держ. влади встановлюються податки;

- функції влади розподіляються між окремими органами ;

- в державі влада поши­рюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території;

- у державі складається система особливих за­гальнообов'язкових правил поведінки — юридич­них норм, яких не знало первісне

суспільство.

Форма держави – це така її складна характеристика, яка містить у собі три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою і форму державного режиму.

Державне правління — спосіб організації ви­щої державної влади.

Розрізняють такі види державного правління:

- монархія — вища державна влада здійснюєть­ся однією особою і, зазвичай, передається за спадком;

- республіка — вища державна влада здійсню­ється виборним колегіальним органом, який оби­рається населенням (або його частиною) на пев­ний строк.

Види форм правління сучасних держав:

- президентська республіка — глава держави (президент) одноособове або з наступним схва­ленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким, як правило, керує сам (США, Швейцарія);

- напівпрезидентська або президентсько-пар­ламентська республіка — глава держави (прези­дент) особисто пропонує склад уряду, котрий підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом (Україна, Франція);

- парламентська республіка — глави держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламен­том і підзвітний лише йому (Італія, ФРН);

- парламентська монархія — глава держави (монарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парла­ментом і лише йому підзвітний (Англія, Японія);

- дуалістична монархія — глава держави (мо­нарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

Державний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між нею та цими частинами.

Основні види державного устрою:

1. Проста (унітарна) держава — частини держави не мають свого суверенітету, всіх ознак державності. Деякі унітарні держави (наприклад, Україна) включа­ють автономні утворення.

2. Складна держава — частини держави мають суверенітет, всі ознаки державності.

Складні держави поділяються на:

а) федерації — союзні держави.

б) конфедерації — об'єднання, союзи держав, що створюються для виконання певних завдань.

Державний режим — порядок здійснення дер­жавної влади певними методами і способами.

Основні види державного режиму:

1. Демократичний — державна влада здійснюєть­ся з дотриманням основних прав людини, із забез­печенням легальних можливостей вільного вияв­лення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референду­ми) та діяльність різних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси і вплива­ють на вироблення і здійснення політики держави.(найбільш пошир.у держа­вах Європи, Центр. та Пн. Америки);

2. Тоталітарний — державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокр.через діяльність громад.об'єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи.(зберігається в окремих країнах Близького Сходу, Африки).