- •1. Поняття та основні ознаки права
- •2. Держава: поняття, ознаки та форми
- •3. Поняття та ознаки, що характеризують норму права.Структура правової норми
- •4. Поняття джерела права та їх система
- •5. Нормативно – правові акти як джерела права
- •6.Межі дії нормативно-правових актів: в просторі, у часі та за колом осіб
- •7. Систематизація законодавства: поняття,значення,форми
- •8. Поняття галузі права та правового інституту
- •9. Система права та система законодавства, їх співвідношення
- •10. Поняття і форми реалізація норм права
- •11. Застосування права як особлива форма його реалізації
- •12. Поняття, види та способи тлумачення правових норм
- •13. Поняття, ознаки і структура правовідносин
- •14. Правомірна поведінка та її види
- •15. Правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •16. Склад правопорушення, зміст його елементів
- •17. Загальне поняття юридичної відповідальності, її види
- •18. Мета і принципи юридичної відповідальності.
- •19. Поняття,предмет і метод цивільного права
- •20. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •21.Суб΄єкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •22. Поняття та ознаки юридичної особи
- •23. Порядок та способи виникнення юр.Осіб
- •24. Підстави, порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •25.Поняття та ознаки правочину. Види правочинів
- •26.Умови дійсності цивільно-правових правочинів.
- •27. Види недійсних правочинів
- •28. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсних правочинів.
- •29. Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва.Види представництва
- •30. Поняття, форми, строк довіреності
- •31. Зобов’язання: поняття та структура
- •32. Процес укладення договору
- •33. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •34. Поняття та способи припинення цив. Зобов’язань
- •35.Поняття, підстави та умови цив.-правової від-ті
- •36.Види цив.-правової від-ті
- •37. Поняття, предмет та метод трудового права України
- •38. Поняття, умови та види трудового договору
- •39. Порядок укладення трудового договору. Документи, необхідні при прийнятті на роботу
- •40. Види змін умов труд.Договору
- •41. Загальні підстави припинення труд.Договору
- •42. Розірвання труд.Договору з ініціативи працівника
- •43. Розірвання труд.Договору з ініціативи власника
- •44. Поняття і види робочого часу
- •45. Поняття та види часу відпочинку
- •46. Відпустки: поняття та види
- •47. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисц. Стягнень
- •48. Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни
- •49. Поняття, умови та види мат. Від-ті прац-ків ща шкоду, заподіяну під-ву, орг.-ції, установі
- •Розрізняють такі види матеріальної відповідальності
- •50. Поняття трудових спорів та порядок їх розгляду
- •51. Поняття і підстави адміністративної відповідальності.
- •52.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •54.Поняття і структура кримінального права України
- •55.Підстави кримінальної відповідальності.Поняття злочину та його ознаки
- •56. Складу злочину та зміст його елементів
- •57. Покарання та його мета. Види покарань у кримінальному праві
- •58.Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправні діяння
- •59. Стадії вчннення умисного злочину
- •60. Поняття та види співучасті у злочині
32. Процес укладення договору
Договір вважається укладеним, якшо сторони в належній формі погодили між собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається в процесі переговорів, які передують укладенню договору.
Укладення договору як спільного юр.акта його учасників, погодження між ними умов договору відбувається у два етапи:
внесення пропозиції однією стороною укласти договір (оферти);
прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальний порядок укладення договорів регулюється ст.38-650 ЦК. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що знаходить своє вираження у запропонованому проекті договору, наз. оферmою, а особа, яка з нею звертається - оференmом. Ініціатором оферти є, як правило, сторона, яка надає послуги, речі (продавець, постачальник, підрядник). Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:
в ній мають міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона є не офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов'язує;
оферта має бути адресована конкретній особі. Тому різного роду об'яви, реклами, прайс-листи не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиції невизначеному колу осіб зробити оферту.
Для укладення договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцеnт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта.
Акцепт повинен бути повним і безумовним. Якщо сторона погоджується в цілому з пропозицією, але бажає внести в умови договору деякі корективи, скажімо зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати автомобільним транспортом, не поквартально, а помісячно, то така відповідь не є акцептом, а є новою офертою.
Вимоги щодо форми договору відповідають загальним правилам щодо вчинення правочинів. Договір може укладатись в усній, письмовій формі чи завдяки вчиненню конклюдентних дій. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Слід зазначити, що загальне правило вимагає укладення договору між юр.особами та між юр.і фіз.особою в письмовій формі. Виняток становлять договори, що виконуються одночасно з укладенням договору. Договір може бути укладений як через складання єдиного документа, так і через обмін листами, факсовими повідомленнями, телеграмами та іншим, підписаними тією особою, від якої вони надійшли.
33. Способи забезпечення виконання зобов’язань
Зобов’язання є правовідносинами, тому вони охороняються засобами примусового хар-ру. Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник зобов’язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Формами неустойки є шграф і пеня. Штраф – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного аюо неналежно виконаного зобов’язання. Пеня – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі, а кредитора, отримавши неустойку, не позбавляється права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань.
Порука – це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржником його зобов’язання перед кредитором. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором іншої особи за належне виконання нею свого обов’язку. До поручителя, який виконав зобов’язання, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Боржник, який виконав забеспечене порукою зобов’язання, має негайно повідомити про це поручителя.
Гарантія являє собою зобов’язання, за яким одна організація (гарант) зобов’язується нести майнову відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов’язання боржником. При гарантії беруть участь 3 особи: кредитор, боржник і гарант. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше, і діє протягом строку на який вона видана. Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант має право відмовити кредиторові у задоволенні його вимоги, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії. Обов’язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на чку видано гарантію.
Під заставою розуміється як безпосередня передача, так і інше виділення боржником певного свого майна кредитору для забезпечення таким чином взятих зобов’язань, гарантування можливості задоволення кредитором своєї вимоги за рахунок цього майна, переважно перед іншими кредиторами. Предметом застави може бути будь-яке майно, відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Існують 2 види застав: іпотека – застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця; заклад – застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя (3 особи).
Особливість притримання як виду забезпечення виконання зобов’язання, полягає у тому, що кредитору надане право утримувати річ боржника до виконання останнім зобов’язання.