- •1. Поняття та основні ознаки права
- •2. Держава: поняття, ознаки та форми
- •3. Поняття та ознаки, що характеризують норму права.Структура правової норми
- •4. Поняття джерела права та їх система
- •5. Нормативно – правові акти як джерела права
- •6.Межі дії нормативно-правових актів: в просторі, у часі та за колом осіб
- •7. Систематизація законодавства: поняття,значення,форми
- •8. Поняття галузі права та правового інституту
- •9. Система права та система законодавства, їх співвідношення
- •10. Поняття і форми реалізація норм права
- •11. Застосування права як особлива форма його реалізації
- •12. Поняття, види та способи тлумачення правових норм
- •13. Поняття, ознаки і структура правовідносин
- •14. Правомірна поведінка та її види
- •15. Правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •16. Склад правопорушення, зміст його елементів
- •17. Загальне поняття юридичної відповідальності, її види
- •18. Мета і принципи юридичної відповідальності.
- •19. Поняття,предмет і метод цивільного права
- •20. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •21.Суб΄єкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •22. Поняття та ознаки юридичної особи
- •23. Порядок та способи виникнення юр.Осіб
- •24. Підстави, порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •25.Поняття та ознаки правочину. Види правочинів
- •26.Умови дійсності цивільно-правових правочинів.
- •27. Види недійсних правочинів
- •28. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсних правочинів.
- •29. Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва.Види представництва
- •30. Поняття, форми, строк довіреності
- •31. Зобов’язання: поняття та структура
- •32. Процес укладення договору
- •33. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •34. Поняття та способи припинення цив. Зобов’язань
- •35.Поняття, підстави та умови цив.-правової від-ті
- •36.Види цив.-правової від-ті
- •37. Поняття, предмет та метод трудового права України
- •38. Поняття, умови та види трудового договору
- •39. Порядок укладення трудового договору. Документи, необхідні при прийнятті на роботу
- •40. Види змін умов труд.Договору
- •41. Загальні підстави припинення труд.Договору
- •42. Розірвання труд.Договору з ініціативи працівника
- •43. Розірвання труд.Договору з ініціативи власника
- •44. Поняття і види робочого часу
- •45. Поняття та види часу відпочинку
- •46. Відпустки: поняття та види
- •47. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисц. Стягнень
- •48. Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни
- •49. Поняття, умови та види мат. Від-ті прац-ків ща шкоду, заподіяну під-ву, орг.-ції, установі
- •Розрізняють такі види матеріальної відповідальності
- •50. Поняття трудових спорів та порядок їх розгляду
- •51. Поняття і підстави адміністративної відповідальності.
- •52.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •54.Поняття і структура кримінального права України
- •55.Підстави кримінальної відповідальності.Поняття злочину та його ознаки
- •56. Складу злочину та зміст його елементів
- •57. Покарання та його мета. Види покарань у кримінальному праві
- •58.Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправні діяння
- •59. Стадії вчннення умисного злочину
- •60. Поняття та види співучасті у злочині
55.Підстави кримінальної відповідальності.Поняття злочину та його ознаки
Виділяють правову і фактичну підстави кримінальної відповідальності.
Правовою підставою кримінальної відповідальності КК визначає наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні складу злочину, передбаченого КК (ст. 2 КК). Це означає, що до кримінальної відповідальності може бути притягнута лише та особа, яка є суб'єктом злочину і є винуватою у вчиненні забороненого КК діяння проти охоронюваних законом про кримінальну відповідальність об'єктів.
Фактична підстава кримінальної відповідальності - це вчинення особою діяння, передбаченого в КК, яке містить склад злочину. Наприклад, особа вчинила крадіжку. Саме факт вчинення особою крадіжки і буде підставою негативної кримінальної відповідальності.
Особа не підлягає відповідальності, якщо діяння вчинене нею за обставин, що виключають його злочинність.
Не може підлягати кримінальній відповідальності й особа, коли вчинене нею діяння не визнається законом про кримінальну відповідальність злочином (п. З розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК).
Злочином за КК (ст.7) визначається суспільно небезпечне діяння ( дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політ.та екон.системи, власність, особу, політ.труд.майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене крим.законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Ознаками злочину є суспільна небезпека, крим.протиправність, винність і караність діяння.
Суспільна небезпека – оцінка категорії, що хар-ся певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, що охороняються крим.законом. ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:
шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;
цінністю того блага, на яке посягає злочин;
способом діяння;
мотивами діяння, формою та ступенем вини.
Згідно з КК У не є злочином дія чи бездіяльність, що формально має ознаки будь-якого злочину, передбаченого крим.законом, але не є суспільно небезпечною. Злочином повинно визнаватися лише таке діяння, ступінь суспільної небезпечності якого досяг рівня, що вимагає боротьби з такими діяннями крим.-правовими заходами.
Друга ознака злочину – крим.протиправність – указує, що лише діяння, прямо передбачене крим.законом як злочин, може вважатися злочином. Протиправність означає закріплення в крим.законі принципу: немає злочину без вказівки про це в законі.
Третя ознака – винність – одна з найважливіших ознак злочину, але не самостійна ознака, а така, що є структурним елементом суспільної небезпечності. Винність указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де неме вини, нема злочину.
Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.
56. Складу злочину та зміст його елементів
Злочин - суспільнонебезпечне, винне, протиправне та кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Йому притаманні всі об'єктивні та суб'єктивні ознаки, що характеризують поведінку людини.
Під складом злочину мають на увазі скупність передбачених крим.законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин.
Вирізняють такі елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Об’єктом злочину можуть бути: суспільний лад України, його політ.та екон.система, власність, особа, політ.труд.майнові та інші права і свободи громадян.
Об’єктивна сторона – зовнішній вираз злочину, що його складає діяння (дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільно небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням та його наслідком. Дія – активна,суспільно небезпечна, передбачена крим.законом поведінка суб’єкта. Бездіяльність – пасивна поведінка, яка проявилася у невиконанні особою тих дій, що їх вона повинна була і могла, у певній ситуації, здійснити. Наслідком злочину наз.збиток, шкоду, якої завдає діяння об’єктивної сторони.
Суб’єкт злочину – це індивід.фіз.особа, що досягла певного віку і є осудною. Фіз.особи поділяються на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Осудність фіз.особи означає, що вона розуміє хар-р своїх дій і може керувати ними.
Суб’єктивна сторона – внутрішня психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб’єктивної сторони є провина, мотив і мета злочину.
Під провиною слід розуміти психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і суспільно небезпечних наслідків у формі наміру чи необережності.
Намір як форма провини хар-ся тим, що особа усвідомлює суспільно небезпечний хар-р своєї дії, передбачає суспільно небезпечні та шкідливі її наслідки та бажає, або свідомо допускає їх настання.
Необережність у вчиненні злочину має місце тоді, коли особа передбачає суспільно небезпечні наслідки свого діяння і легковажно розраховує на запобігання їм або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
У теорії права розрізняють і змішану провину, себто таку, коли особа стосовно до суспільно небезпечного діяння має намір, а щодо суспільно небезпечних наслідків – необережність.
Мотив – внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин.
Мета – уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи злочин.
Мотив і мета близькі за значенням. Мотив і мета – обов’язкові ознаки складу злочину лише тоді, коли вони передбачені в конкретній статті крим.злочину.