- •1. Поняття та основні ознаки права
- •2. Держава: поняття, ознаки та форми
- •3. Поняття та ознаки, що характеризують норму права.Структура правової норми
- •4. Поняття джерела права та їх система
- •5. Нормативно – правові акти як джерела права
- •6.Межі дії нормативно-правових актів: в просторі, у часі та за колом осіб
- •7. Систематизація законодавства: поняття,значення,форми
- •8. Поняття галузі права та правового інституту
- •9. Система права та система законодавства, їх співвідношення
- •10. Поняття і форми реалізація норм права
- •11. Застосування права як особлива форма його реалізації
- •12. Поняття, види та способи тлумачення правових норм
- •13. Поняття, ознаки і структура правовідносин
- •14. Правомірна поведінка та її види
- •15. Правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •16. Склад правопорушення, зміст його елементів
- •17. Загальне поняття юридичної відповідальності, її види
- •18. Мета і принципи юридичної відповідальності.
- •19. Поняття,предмет і метод цивільного права
- •20. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •21.Суб΄єкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •22. Поняття та ознаки юридичної особи
- •23. Порядок та способи виникнення юр.Осіб
- •24. Підстави, порядок та способи припинення діяльності юридичних осіб.
- •25.Поняття та ознаки правочину. Види правочинів
- •26.Умови дійсності цивільно-правових правочинів.
- •27. Види недійсних правочинів
- •28. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсних правочинів.
- •29. Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва.Види представництва
- •30. Поняття, форми, строк довіреності
- •31. Зобов’язання: поняття та структура
- •32. Процес укладення договору
- •33. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •34. Поняття та способи припинення цив. Зобов’язань
- •35.Поняття, підстави та умови цив.-правової від-ті
- •36.Види цив.-правової від-ті
- •37. Поняття, предмет та метод трудового права України
- •38. Поняття, умови та види трудового договору
- •39. Порядок укладення трудового договору. Документи, необхідні при прийнятті на роботу
- •40. Види змін умов труд.Договору
- •41. Загальні підстави припинення труд.Договору
- •42. Розірвання труд.Договору з ініціативи працівника
- •43. Розірвання труд.Договору з ініціативи власника
- •44. Поняття і види робочого часу
- •45. Поняття та види часу відпочинку
- •46. Відпустки: поняття та види
- •47. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисц. Стягнень
- •48. Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни
- •49. Поняття, умови та види мат. Від-ті прац-ків ща шкоду, заподіяну під-ву, орг.-ції, установі
- •Розрізняють такі види матеріальної відповідальності
- •50. Поняття трудових спорів та порядок їх розгляду
- •51. Поняття і підстави адміністративної відповідальності.
- •52.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •54.Поняття і структура кримінального права України
- •55.Підстави кримінальної відповідальності.Поняття злочину та його ознаки
- •56. Складу злочину та зміст його елементів
- •57. Покарання та його мета. Види покарань у кримінальному праві
- •58.Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправні діяння
- •59. Стадії вчннення умисного злочину
- •60. Поняття та види співучасті у злочині
50. Поняття трудових спорів та порядок їх розгляду
Трудовий спір – це одна з форм існування розбіжностей між суб’єктами труд.правовідносин. Законодавство забезпечує регулювання вирішення самого труд.спору, який виникає після того, як розбіжності між сторонами не вдалося владнати шляхом переговорів.
Трудові спори можна класифікувати на окремі види за різними критеріями. Найбільш поширеним вважається їх поділ з огляду на предмет, сторони хар-р та за їх підвідомчістю.
За предметом труд.спори можна класифікувати на спори про застосування законодавства про працю і спори про встановлення чи зміну умов праці. До перших належать спори про відмову у прийнятті на роботу, про поновлення на роботі, про порушення інших труд.прав працівників. До другого виду належать спори з приводу встановлення чи зміни індивідуальних, колективних умов праці, а також укладення колективного договору чи угод.
За сторонами трудові спори поділяються на індивідуальні та колективні. Сторонами індивідуального труд.спору є роботодавець і окремий працівник. А у колективному труд.спорі залежно від його рівня сторонами можуть бути наймані працівники підприємства, об’єднання найманих працівників, профспілки, об’єднання профспілок. І роботодавець, об’єднання роботодавців або їхні уповноважені представники – з другої сторони.
За хар-ом спорів виділяють труд.спори позовного і непозовного хар-ру. Спори про застосування законодавства про працю – це, як правило, спори позовного хар-ру. Вони виникають з приводу відновлення порушеного права або законного інтересу. Спори про встановлення умов праці відносяться до спорів непозовного хар-ру, оскільки тут ідеться не про відновлення порушеного права або законного інтересу, а про встановлення нового права.
Класифікація труд.спорів на позовні і непозовні має важливе значення для визначення їх підвідомчості. Підвідомчість – це визначена законодавством компетенція відповідних органів щодо розгляду і вирішення труд.спорів.
За порядком розгляду (підвідомчістю) трудові спори поділяються на такі, що розглядаються:
в загальному порядку (який передбачає послідовність розгляду спору спочатку в комісії по труд.спорах (КТС), а потім в порядку оскарження в районному суді);
в судовому порядку (при якому розгляд труд.спору розпочинається безпосереднім зверненням до суду, минаючи КТС);
в особливому порядку (при якому певні категорії спорів або труд.спори певних категорій працівників вирішуються відповідно до спеціальних правил, визначених законодавством, наприклад, розгляд спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників).
Індивідуальні труд.спори - це неврегульовані розбіжності між працівником і роботодавцем з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про працю, або зміни умов труд.договору, інших угод про працю, які передані на розгляд до органу, уповноваженого відповідно до закону розглядати спір, що виник, і винести по ньому рішення, обов'язкове для всіх сторін.
Індивідуальні труд.спори розглядаються комісіями по труд.спорах, районними (міськими) судами. Комісія по труд.спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду труд.спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях. Це означає, що до звернення в суд працівник повинен подати відповідну заяву до комісії по труд.спорах, де вона розглядається по суті. Лише у випадку незадоволення рішенням комісії по труд.спорах працівник може подати заяву до суду.
Працівник може звернутися до комісії по труд.спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого с'гроку комісія може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.
Труд.спір розглядається комісією у десятиденний сгрок з дня подання заяви у присутності працівника, який подав заяву або його представника та представника роботодавця. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.
Другим органом, який розглядає труд.спори, є районний (міський) суд. У районних (міських) судах можуть розглядатись труд.спори після розгляду в комісіях по труд.спорах за заявами:
працівника чи роботодавця, коли вони не згодні з рішенням комісії по труд.спорах;
прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по труд.спорах суперечить чинному законодавству.
Для вирішення труд.спору працівник може звернутись безпосередньо до районного (міського) суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі труд.книжки.
Колективний труд.спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо:
а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та вир-го побуту;
б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;
в) виконання колективного договору, угоди або Їх окремих положень;
г) невиконання вимог законодавства про працю.
Сторонами колективного труд.спору (конфлікту) є:
на вир-му рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник або уповноважений ним орган (роботодавець) чи представник;
на галузевому, територіальному рівнях - наймані працівники підприємства, установи, організації однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, Їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
на національному рівні - наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об' єднання, чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості областей України.
Примирна комісія - це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного труд.спору (конфлікту), який складається із представників сторін і утворюється за ініціативою однієї із сторін. Примирна комісія розглядає колективні спори, що виникла з приводу встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та вир-го побуту, а також з приводу укладення чи зміни колективного договору.
Труд.арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті труд.спору (конфлікту), що виник з приводу виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю або в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення труд.спору (конфлікту).
Особи, винні в порушенні законодавства про колективні труд.спори несуть дисциплінарну, адмістративну або кримінальну від-ть згідно з законодавством.