46. Способи виміру вВп . Дефлятор ввп.
При розрахунку ВВП врахо¬вується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані непродуктивні операції, які бувають двох типів: перепродаж товарів та чисто фінансові операції. До останніх належать: державні трансфертні виплати; приватні трансфертні платежі; операції з цінними паперами.
Показник ВВП можна розрахувати трьома методами: 1) за виробленою продукцією (виробничий метод); 2) за витратами (метод кінцевого використання); 3) за доходами (розподільний метод).
При розрахунку ВВП (1) виробничим методом підсумовується додана вартість, яка створена всіма галузями економіки: Валовий випуск – проміжне споживання = додана вартість Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або до¬дану вартість, створену всіма галузями економіки.ВВП = сума доданих цінностей усередині деякої географічної області.
При розрахунку ВВП (2) методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домашніх господарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством: ВВП = С + І + G + NX, де С – кінцеві споживчі витрати домашніх господарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла), І – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на • будівництво будинків і споруд,,,,,
При розрахунку ВВП (3) розподільним методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також не¬прямі податки на бізнес: • винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо); • рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухо¬мості, включаючи імпутовану ренту за проживання у власних будинках; • чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домашніх господарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу; • доход від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності; • прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій; • амортизаційні витрати; • чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін. )
Дефлятор — коефіцієнт переведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у ціни порівнюваного (базового) періоду[1]. Зміна показників обсягів вироблених товарів, виражених в грошових одиницях (наприклад, валового національного продукту (ВНП) тощо) за певний період може зумовлюватися не лише зміною фізичних обсягів, а й зміною цін. Щоб позбавитись впливу цінової складової та отримати характеристику змін реальних обсягів виробництва, застосовують приведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у постійні ціниекономіці. Типовим прикладом є дефлювання ВВП і встановлення реального ВНП. Дефлятор ВВП є індекс рівня цін вироблених товарів (послуг). За його допомогою здійснюють визначення реального ВВП, що відображає власне зміну фізичних обсягів вироблених товарів (послуг):
Розрахунок дефлятора ВВП зазвичай здійснюється з використанням індексу цін Пааше. Цей індекс обчислюють так:
де q1, q0 — обсяг виробництва в розрахунковому періоді; p1, p0 — ціна на товар в розрахунковому і базовому році відповідно.[2].
Індекс Пааше, обчислений для набору товарів та послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП. Дефлятор ВВП — це відношення номінального ВВП до реального (тобто рівень інфляції).
Темп зростання реального ВВП = Темп зростання номінального ВВП — дефлятор ВВП.