- •3. Місце уо в системі менеджменту
- •4. Модель прийняття управлінських рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
- •5. Методика визнач. Еквівал. Од. Гот. Прод. (еогп) та калькюв. Їх собі варт. За умови використ. Методу файфо при по процес. Методі обл.. В-т та кальк. Соб. Прод.
- •6. Порядок формув. Цільов. Собіварт. За умови застос. Методу таргет-костинг.
- •7. Порядок формув. Собів. Та визнач. Фін. Рез. За методом стандарт-костинг
- •8. Облік в-т та безперервне вдосконалення діяльності (кайзенг-костинг).
- •9. Оцінка діяльн. Центрів відповідальності
- •10. Складання та взаємоузгодженість бюджетів.
- •11.Види бюджетів (б) п-ства та їх характеристика.
- •12.Уо в сист. Стратегіч. Менеджменту.
- •13. Суть витрат
- •15. Професійні організації та етичні норми фахівців з уо
- •16.Мета, завд. І функції уо.
- •17. Суть обліку в-т та калькулюв. Собівар. За методом авс
- •19. Мета та напрямки класифікації в-т
- •20. Класиф. І облік відхил. Від норм, їх аналіз і управл. За умови застос. Нормат. Методу кальк. Собів. Прод.
- •21. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом директ-костинг
- •22.Аналіз релевантності інформ. Для прийн. Поточних упр-ких рішень
- •23. Концепція центрів та о. Відповідальності
- •24. Суть і завд. Внутр.. Контролю.
- •25. Порядок формув. Собівартості та визнач. Фін. Результатів за позамовним методом.
- •26. Методика визнач. Еквіал. Одиниці готової продукції та калькул. Їх собівар. За умови викор. Методу середньозваженої собівар. При процесному методі о. В-т та калькулюв. Собівар. Продукції
- •27.Аналіз чутливості прибутку та визнач. Впливу на прибуток, зміна основних параметрів діяльн. П-ва
- •28. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо довгострок. Фін. Інвестицій
- •29. Еволюція уо
- •30. Види собів. Та види калькуляції.
- •31. Бюджети та їх значення в уо
- •32. Облік та поділ непрямих в-т
- •34. Особливості визнач. Фін. Результатів в с-мах о. І калькул. Собівар. Продукції за повними та неповними в-ми
- •36. Сутність бюджетування та його організація
- •37. Особливості с-ми о. Та калькулюв. Собівар. Продукції за повним в-ми
- •38. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо ціноутворення
- •39. Організація уо на вітчизн. П-вах
- •40. Особливості сист. Обл.. І калькулюв. Собів. Прод. За неповними в-ми.
- •41.Поняття про обєкти в-т, обєкти калькулювання та калькуляційні одиниці.
- •42. Взаємозв’язок та відмінності фін. Обліку(фо) та уо
- •43.Методи обліку в-т та калькул. Собів. Продук.
- •44. Методика розподілу в-т обслуговуючих підрозділів
- •45. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом абзоршенг-костинг
- •46. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо оптимізації запасів п-ва
- •47. Суть собі варт, та завдання калькул. Собів. Прод.
- •48. Суть уо
- •50. Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •51. Методика складання та взаємоузгодж. Операційних бюджетів
- •52. Мета та методи аналізу взаємозв’язку в-ти, обсяг діяльності, прибуток
- •53. Уо в с-мі розрахунків (інтергована та автономна с-ма)
- •55.Поняття про трансферне ціноутворення та трансферні ціни: застосув., ф-ції і методи визнач.
- •56. Модель прийн. Упр-ких рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
30. Види собів. Та види калькуляції.
Види калькул.: 1) планова - це док., складений на основі чинних на поч.. планового пер. норм і кошторисів, який дає змогу визнач, планову собів. од. прод. Базою склад, є технічно обгрунт. норми в-т на матеріали та з/п тощо. 2) нормативна - викор. для розрах. нормат. собів. прод., оцінки браку та залишки незаверш. вироб., планув. скорочених величин в-т в трудоміст. та матеріаломісткості Осонвні джерела інф., які викор. під час склад, нормат. кальк. належ.: 1) конструкторські специфікації на стан власного вироб.; 2)технолог, маршрути вигот. деталей; 3) норми в-т на основі матер., придбані напівфабрикати та комплект, вироби; 4) номенклатура матеріалів і придбаних комплектуючих виробів.
Види собів.: 1) вироб. собів. включ, мат в-ти на технолог, потреби, загал.-вироб. в-ти; 2) повна собів. прод. склад, із собів. реал. прод. та в-т періоду. 3) собів. центрів відповід. здійсн. для планув. та контролю за технолог, процесами, а також для відповідних виконавців
31. Бюджети та їх значення в уо
для досягнення визначених п-вом цілей необхідно, щоб ці його ланки працювали за єдиним планом. Такий план дає змогу забезпечити узгодженість роботи кожного підрозділу підприємства. Він має містити заходи спрямовані на поліпшення результатів роботи п-ва в цілому. В УО поняття план відповідає терміну бюджет – це к-ний план у грош. вимирі, заздалегідь підготов. і прийн. до певного періоду часу, який зазвичай, відображ. заплан. на цей період величини доходів, в-т і капіталу, необх. для досяг. постав. мети. Тобто бюджет являє собою фінансовий план який пояснює майбутні операції і оцінює очікувані напрями дій для досягнення фінансових і оперативних цілей п-ва. В свою чергу процес підготовки окремих бюджетів на основі оцінки майбутніх результатів опер. За різними альтернативними рішеннями отримали назву бюджетування. Бюджет розробляють як в цілому для п-ва так і для окремих структурних підрозділів , або окремих сфер діяльності п-ва. Тому бюджет зазвичай розглядаються як двосторонній потік інформації: низхідний – визначення цілей та завдань для кожного підрозділу п-ва виходячи із загальних цілей п-ва. Висхідний – інтеграція бюджетів окремих підрозділів у єдиний бюджет.
32. Облік та поділ непрямих в-т
Головною проблемою при формуванні собіварт. продукції за методом повного включення в-т є правильність віднесення непрямих в-т на відповідний об'єкт обліку. У цій с-мі непрямі в-ти розподіл. між підрозділами, виробами або ін. об'єктами пропорційно до певної бази. Виходячи з обраної бази, обчислюють ставку розподілу непрямих в-т.
Ставка розподілу непрямих витрат - це відношення суми непрямих в-т до загальної величини бази їх розподілу. Залежно від складності виробн. ставка розподілу виробничих накладних в-т може бути єдиною для всіх виробничих підрозділів, встановлюв. окремо для кожного виробничого підрозділу або окремо для певних груп накладних в-т.
Розподіл в-т обслуговуючих підрозділів ускладнюється, якщо вони надають взаємні послуги один одному, а не тільки виробничим підрозділам. У цьому разі можуть бути застосовані різні методи розподілу в-т: 1. Метод прямого розподілу - метод розподілу в-т, обслуговуючих підрозділів, за якого їхні в-ти списують безпосередньо на в-ти вироб. підрозділів. При цьому взаємні послуги обслуговуючих підрозділів до уваги не беруться. 2. Метод послідовного розподілу - метод розподілу в-т, обслуговуючих підрозділів, за якого в-ти кожного обслуговуючого підрозділу розподіл. послідовно щодо вироб. підрозділів ін. обслуговуючих підрозділів. 3.Метод розподілу взаємних послуг - метод розподілу в-т, обслуговуючих підрозділів, за якого в-ти кожного обслуговуючого підрозділу розподіляються послідовно з урахув. взаємних послуг. 4.Метод одночасного розподілу — метод розподілу в-т обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання с-ми рівнянь.
33. Хар-ка с-ми тагрет-костингу
Традиційні методи калькулювання , які використовуються системою УО такі як стандарт-костинг, директ-костинг, АВС-калькулювання, формують собівартість продукції безпосередньо під час здійснення діяльності підприємства та несуть лише інформаційне забезпечення. Одним із суттєвих традиційних систем калькулювання є те, що вони розглядаються і враховуються лише внутр..-фактури, які впливають на формування собівартості продукції. Система таргет-костингу дозволяє формувати собівартість товарів і водночас управляти ним ще на етапі планування. Це дозволяє сфокусувати увагу менеджерів насамперед на зовнішніх, а вже потім на внутрішніх факторах. Цільова собівартість формується виходячи з аналізу ринку, між розумінням вимог споживачів, а також розробкою можливих варіантів оптимізації витрат п-ва і вимог до товару, це дозволить: -розподілити витрати за ф-ми та провести пошук шляхів зниження вартості ф-цій; - визначити альтернативні варіанти проведення ф-ції; - провести вартісне моделювання бізнес процесів п-ва з метою оптимізації їх структури, водночас розрахувати не лише собівартість продукції, а й вартість обслуговування окремих клієнтів чи ринкових сегментів щодо вибору товарів та ринкової стратегії п-ва.