- •1.Основні етапи розвитку та предмет економічної теорії
- •2.Економічні категорії і закони.Механізм дії та використання економічних законів.
- •3.Функції економічної теорії та методи пізнання економічних процесів.
- •4.Економічні потреби та інтереси –рушійна сила соціально-економічного розвитку.
- •5.Економічна система: сутність, структурні елементи, типи.
- •6.Власність, її суть, форми і місце в економічній системі.
- •7.Виробництво як основа життя і розвитку людського суспільства. Структура суспільного виробництва.
- •9.Ефективність виробництва: суть, критерії та показники.
- •10.Натуральна і товарна форми організації виробництва.
- •11.Економічні і не економічні блага. Товар та його властивості. Закон вартості.
- •12.Концепції виникнення грошей та їх функцій. Закон грошового обігу.
- •13.Грошова система: її структурні елементи, види та природа сучасних грошей.
- •14.Грошовий обіг та його закон. Грошова маса та її агрегати.
- •15.Інфляція: її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки, та шляхи подолання.
- •16.Структура ринкової системи.
- •17.Механізм функціонування ринку та закони, які його обумовлюють.
- •18.Ринок: сутність, функції та умови функціонування.
- •19.Основні типи ринкових структур досконалої і не досконалої конкуренції.
- •20.Сутність, причини виникнення та види монополізму.
- •21.Сутність капіталу та генезис його трактування. Функціональні форми капіталу.
- •22.Кругообіг промислового капіталу, його стадії і функціональні форми. Оборот капіталу.
- •23.Економічні основи підприємництва.
- •24Витрати виробництва: суть, види і фактори, що визначають їх динаміку.
- •25..Економічний зміст і суть ціни.
- •26.27.Прибуток, його маса і норма. Фактори,які впливають на норму прибутку.(Прибуток на капітал, що його визначають. Норма прибутку.)
- •28..Торговельний капітал: сутність, функції та роль у ринковій економіці.
- •29.Торговельний прибуток: сутність, джерела та механізм утворення.
- •30.Витрати обігу: особливості, види та джерела відшкодування.
- •31.Підприємницький дохід і позичковий відсоток як форми економічної реалізації позичкового капіталу.
- •32.Кредит, як форма руху позичкового капіталу. Основні форми кредиту.
- •33.Заробітна плата: суть, форми, системи.
- •34.Доходи: суть, причини, форми. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині.
- •35.Зайнятість і безробіття: суть, причини, форми. Закон Оукена.
- •36.Сутність і функції фінансів. Моделі фінансових відносин.
- •37.Фінансова система: суть, структура. Функції бюджету.
- •38.Податкова система: суть, функції, структура. Крива Лафера.
- •39.Аграрні відносини: зміст і особливості. Земельна рента та ціна землі.
- •40.Необхідність і межі державного регулювання ринкової економіки. Економічні функції держави.
- •41.Економічне зростання: суть, типи і факти.
- •42.Типи циклів: короткі, середні, довгі.
- •43.Суспільне відтворення: сутність та види. Типи та фактори економічного зростання.
- •46.Етапи становлення, структура і основні напрями розвитку світового ринку на сучасному етапі.
3.Функції економічної теорії та методи пізнання економічних процесів.
Ек-на теорія – це сусп-на наука, яка вивчає закони розвитку ек-них систем, д-сть ек-них суб’єктів, спрямовану на ефективне госп-ня в умовах обмежених р-сів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.
У процесі становлення і розвитку ек-ної теорії як науки були сформульовані і її основні ф-ії: пізнавальна, методологічна, практична, світоглядна, виховна,ідеологічна.
Пізнавальна ф-ія реалізується через дослідження сутності ек-них явищ і процесів. Розкриваючи і формулюючи ек-ні категорії і закони, ек-на теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал сусп-ва, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню екон розвитку суп-ва.
Методологічна ф-ція полягає в тому, що ек-на теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої с-ми ек-них наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, ек-ні закони, категорії, п-пи госп-ня, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської д-сті.
Практична ф-ія зводиться до наукового обґрунтування ек-ної п-ки д-ви, розробки рекомендацій щодо застосування п-пів і методів рац-ого госп-ня.
Світогляднна і ідеологічна ф-ції покликані формувати новий тип політекон мислення, насамперед у керівників різних ланок уряду.
Виховна ф-ція – полягає у формуванні у громадян ек-ної к-ри, логіки сучасного ринкового ек-ного мислення, аналітичних здібностей, які забезпеч уявлення про функц-ня ек-ки на нац-ому і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити розумну господарську поведінку в умовах ринкової с-ми.
Метод екон теорії – система теорем підходів, прийомів,за допомогою яких пізнають екон закони і механізми їх дії.
Існують 2 форми пізнання екон законів: емпірична(використання екон законів інтуїтивно,несвідомо) і наукова(шляхом вивчення матеріалів).
В політекономії теоретичні методи полягають головним чином в абстрактних висновках, у висуненні та перевірці гіпотез, гіпотетичному моделюванні економічних процесів. Широко використвується метод абстрагування: відсторонення від другорядних, неістотніх сторін досліджуваного явища з метою виділення першочергових глибинних якостей, що розкривають його сутність.
Шляхом методу абстракції формуються економічні закони та категорії. Кращим засобом перевірки висунутих гіпотез, сконструйованих моделей є експерименти, тобто відтворення відповідних процесів в лабораторних умовах. В політекономії лабораторні експерименти неможливі, а економічні експерименти досить обмежені. Але в якійсь мірі це компенсується широкими масштабами теоретичних дискусій вчених-економістів, які ведуться в печаті, на конференціях, симпозіумах, а також методом єдності логічного та історисного. При вивченні фактів, висуненні та перевірці гіпотез використовуються методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.
Аналіз – розложення, розчленування досліджуваного об’єкту на складові частини. Синтез – вивчення предмету в єдності та взаємодії всіх його складових частин, його системної цілісності.
Індукція – конструювання узагальнених висновків, теоретичних результатів, економічних законів на основі емпіричних спостережень великої кількості досліджуваних явищ.
Дедукція – протилежний рух дослідницької думки від загальних наукових висновків до окремих явищ з метою: 1) наукової оцінки; 2) поглиблення, уточнення, повишення якості спільних наукових висновків, законів.