35.Зайнятість і безробіття: суть, причини, форми. Закон Оукена.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.

Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Часткова зайнятість — це добровільна неповна зайнятість.

Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.

Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття зумовлене комплексом причин:

-- структурними змінами в економіці; -- нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах; -- постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР; -- пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота; -- диспропорційністю розвитку економіки; -- обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

Типи безробіття:

Технологічне – пов’язане з ліквідацією робочих місць в наслідок модернізації, застосування новітніх технологій

Конверсійне – виникає у зв’язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу

Регіональне – виникає під впливом історичних, демографічних та соціально-психологічних чинників, через нерівномірності розподілу трудових ресурсів по країні, що зумовлює дефіцит в одному регіоні і навколишньому середовищі

Циклічне – виникаж в наслідок коливань економіки

Фрикційне – виникає, коли робочі тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці

Структурне – виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції

Закон Оукена:

Визначив ймовірне співвідношення між ростом безробіття і скороченням реального обсягу виробництва. Це співвідношення постійне і = коефіцієнтові 3, тобто збільшення безробіття на 1% веде до втрати 3% реального обсягу виробництва.

36.Сутність і функції фінансів. Моделі фінансових відносин.

Фінанси — це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу ВВП і НД.

На мікрорівні об'єктом акумуляції, використання, розподілу і перерозподілу виступають грошові доходи і фонди окремих підприємств і організацій.

Ф-ції: Розподільна; Контрольна; Регулююча.

Розподільна функція розглядається як розподіл нової вартості на мікрорівні, перерозподіл на макррівні. Данаяфункція охоплює 3 стадії:

Формування фондів коштів ;

Розподіл грошових фондів через фінансові інструменти;

Використання коштів .

Контрольна функція складається в контролі за розподілом ВВП по відповідним фондом і з використанні по цільовому призначенню за допомогою регламентації фінансової інформації. Контрольна функція виявляється:

До настання розподільного процесу;

У процесі використання фондів коштів ;

Процес підведення підсумків.

Регулююча функція зв'язана через утручання з державою, через державні витрати, податки і державні кредити, процес відтворення.

Моделі фінансових відносин у суспільстві

Розподіл і перерозподіл ВВП може здійснюватись за різними схемами, згідно з якими будуються моделі фінансових відносин у суспільстві. В основі побудови фінансової моделі суспільства лежать роль і місце в ній держави. Моделі розрізняються за двома ознаками:

а) за послідовністю розподілу ВВП;

б) за рівнем державної централізації ВВП.

За послідовністю розподілу ВВП розрізняють дві моделі — ринкової й адміністративної економіки.

Фінансова модель ринкової економіки є основною, вона пройшла значний історичний шлях розвитку і домінує у світі. Сутність її дуже проста і логічна: спочатку вартість реалізованого національного доходу розподіляється між тими, хто зайнятий у його створенні.

Характерна ознака моделі полягає в тому, що держава отримує свої доходи насамперед на основі перерозподілу національного доходу.

Модель є відкритою, зрозумілою і точно характеризує фінансові реалії у суспільстві.

Сутність фінансової моделі адміністративної економіки, яка застосовувалась у колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах, полягає в тому, що переважна частина національного доходу одразу централізувалась у бюджеті й виключалась із розподільних відносин. Держава спрямовувала в бюджет централізований чистий дохід — податок з обороту і частину децентралізованого чистого доходу — прибутку підприємств (через систему платежів з прибутку). Частина прибутку (до 40%) залишалась на підприємстві, інша частина національного доходу виплачувалась робітникам і службовцям у вигляді заробітної плати, яка підлягала прибутковому оподаткуванню. Характерна ознака моделі полягає в тому, що переважну частину своїх доходів держава отримує в процесі первинного розподілу національного доходу.

Пропорції первинного розподілу національного доходу регулюються державою за допомогою адміністративних методів. Рівень заробітної плати регулювався через установлення тарифних розрядів і посадових окладів. На основі планового ціноутворення фіксувався централізований чистий дохід держави (податок з обороту) і встановлювався рівень прибутку підприємств.