82. Характеристика конкурентного ринку праці:

1. Значна кількість фірм, що конкурують між собою за придбання трудових послуг.

2. Велика кількість працівників однакової кваліфікації, що пропонують свої послуги незалежно один від одного.

3. Ні окрема фірма, ні окремий працівник не можуть впли­вати на ринкові ставки заробітної плати.

При конкурентному ринку праці фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну (з позиції з окре­мої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конку­рентному ринку буде абсолют­но еластичною і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс: У = МКС (рис. 14.1).

Попит на працю для фірми визначається кривою граничного продукту в грошовому вираженні. Поки МКР > МКС, фірма братиме на роботу більше працівників і максимізує свій прибуток при МКР = МКС.

83. . Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринкуРішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім'ї, дітей, борго­вих та кредитних зобов'язань та інших), але головним є фактор опла­ти праці.

Кожен працівник робить вибір між доходом від праці і доз­віллям (рис. 14.2) або працею (антиблаго) і доходом (рис. 14.3).

Індивідуальна крива пропозиції робочої сили направлена вго­ру (рис. 14.4).

Чим вище зарплата XV, тим більше часу захоче працювати робітник.

З підвищенням зарплати спостерігається два ефекти:

1. Ефект заміщення — це заміна годин дозвілля робочим ча­сом для збільшення можливості споживання (\¥0А).

2. Ефект доходу — при зростанні зарплати підвищується і ціна дозвілля (зарплата — це сума грошей, яку робітник втрачає, щоб насолоджуватись відпочинком).

При більш високому доході працівник може купити більшу кількість товарів, одним з яких є відпочинок. Якщо зарплата вища за XV, то це призводить до зменшення пропозиції праці.

84. Ринок праці з недосконалою конкуренцією

На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне ста­новище займає покупець трудових послуг (монопсонія). Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання або кваліфікацію), то фірма диктує заробітну пла­ту, визначаючи кількість взятих на роботу.

На ринку монопсонії пропозиція для фірми збігатиметься з галузевою. Тобто її крива матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці, фірма змушена буде виплачува­ти більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але й взятим раніше. Тому для моно­полії граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Отже, точ­ка максимізації прибутку фірми (МКР = МКС) відповідатиме меншій ставці зарплати (\¥м) та меншій кількості взятих на робо­ту (Ьм), ніж при конкурентному ринку (рис. 14.5).

Монополізація ринку пра­ці можлива не лише з боку покуп­ця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки мо­жуть впливати на рівень зарпла­ти через збільшення попиту на

працю:

1. Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти.

2. Збільшення продуктивності праці.

3. Підвищення кваліфікації.

Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики1:

а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об'єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради із захисту дисер­тацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук), і відповідно регулюється рівень зарплати (рис. 14.6, а);

б) відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників.

Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законо­давчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зар­плати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить ниж­че цього рівня (рис. 14.6, б). Крива пропозиції набуває ламаного характеру.

Двостороння монополія — це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.

85. Монополізація ринку пра­ці можлива не лише з боку покуп­ця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки мо­жуть впливати на рівень зарпла­ти через збільшення попиту на

працю:

4. Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти.

5. Збільшення продуктивності праці.

6. Підвищення кваліфікації.

Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики1:

а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об'єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради із захисту дисер­тацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук), і відповідно регулюється рівень зарплати (рис. 14.6, а);

б)відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників.

Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законо­давчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зар­плати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить ниж­че цього рівня (рис. 14.6, б). Крива пропозиції набуває ламаного характеру.

Двостороння монополія — це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від

співвідношення сил.

86. Капітал — це фактор виробництва, застосування якого доз­воляє підвищити ефективність людської праці.

Для придбання засобів виробництва потрібні нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину свого до­ходу не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження ста­ють кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користуван­ня для придбання споживчих благ (споживчий кредит) або для інвес­тування у виробництво (інвестиційний кредит). Таким чином, заоща­дження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів вироб­ництва, де й складається їх ціна — плата за право користування ци­ми капіталами, що називається позичковим відсотком. Норма відсот­ка (г) — це процентне відношення позичкового відсотка (ПВ) до по­зичкового капіталу (ПК):

Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку (рис. 15.1). Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців, а чим вище норма відсотка, тим рідше господарські агенти будуть використовувати позичковий капітал як засіб інвестування.