11. Економічні та неекономічні блага. Товар та його властивості

Неекономічні блага. Ті продукти, які існують в достатніх кількостях, тому не потребують певної системи розподілу серед бажаючих користуватися ними. Ринкова ціна неекономічних благ є нуль.

Економічні блага — це блага, що людина спеціально створює і виробляє для задоволення потреб. Вони мають такі ознаки:

а) вони обмежені;

б) обсяг їх може бути збільшений лише шляхом витрати праці й інших ресурсів;

в) споживач отримує їх через суспільну систему розподілу. Економічні блага залежно від терміну використання поділяють на довготривалі й нетривалі.

Довготривалі економічні блага — це блага, що людина виробляє і чим користується тривалий час.

Нетривалі економічні блага — це блага, що людина виробляє і використовує одразу.

Економічні блага поділяють на товари та послуги.

Послуги — це економічні блага, що надаються у формі корисної дії чи обслуговування.

Товари та послуги можуть бути взаємодоповнюваними і взаємо-замінюваними.

Взаємозамінювані (субститути) — це товари та послуги, здатні задовольняти одну й ту саму потребу людини, конкуруючи між собою.

Взаємодоповнювані (комплементарні) — це товари та послуги, здатні задовольнити певну потребу людини тільки в комплексі.

Товари та послуги, залежно від того, хто їх споживає, розподіляють на споживчі та інвестиційні.

За принципом розподілу економічні блага розрізняють як блага індивідуального споживання (ринковий механізм розподілу) та суспільні блага (оплата шляхом оподаткування).

Товар — це продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу, а не для особистого споживання. Товаром може бути як речовий продукт, так і послуга або інформація, а також робоча сила (праця), земля, капітал тощо, які, хоч і не є продуктами праці, в умовах розширеного товарного виробництва, коли воно стає зага-льним, перетворюються в товари.

Будь-який товар має дві властивості: задовольняти якусь людсь-ку потребу і властивість обмінюватися на інші товари. Перша з них називається корисністю або споживчою вартістю товару, друга — міновою вартістю, яка є формою більш глибокої суті — цінності або вартості товару.

Товар як споживча вартість (корисність) є, насамперед, предме-том, річчю, послугою, яка завдяки своїм властивостям корисна для людей, задовольняючи якусь певну їх потребу (чи групу потреб) — як предмет особистого споживання або як засіб виробництва. Влас-тивість задовольняти ті чи інші потреби (споживчу вартість або ко-рисність) мають не лише продукти праці, але й блага, що безпосе-редньо дані нам природою — повітря, вода, сонячне тепло і світло тощо. Проте вони не створені людською працею і не є товаром. Це означає, що споживча вартість безпосередньо не відбиває ніяких суспільно-економічних відносин, а відображає відносини між лю-дьми та речами, що задовольняють їх потреби.

Споживча вартість — це річ або послуга, яка завдяки своїм ко-рисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби. Роль споживчої вартості полягає в тому, що вона є речо-вою основою, матеріальним носієм суспільних відносин і мети ви-робництва; виступає як споживча вартість для інших членів суспі-льства і є проміжною ланкою між виробництвом і споживанням.

Другою властивістю товару є вартість або цінність, яка прояв-ляється через свою форму — мінову вартість. Мінова вартість — це властивість товару обмінюватися на інші товари у певних кіль-кісних співвідношеннях або пропорціях. У відповідності з теорією трудової вартості обмін товару здійснюється на основі їх кількісно-го порівняння, тобто певних пропорцій якоїсь внутрішньої спільної суті, що міститься у товарах. Такий обмін товарів у певних кількіс-них пропорціях є міновою вартістю. В основі обміну різних спожи-вчих вартостей має бути щось спільне. Таким спільним не є спожи-вчі вартості, оскільки вони якісно відрізняються і не порівнюються