
- •1.Предмет і методи політичної економії
- •2. Ек. Категорії і ек. Закони. Пізнання та викор. Ек. Законів
- •3. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук
- •4. Економічні потреби та інтереси: їх суть та класифікація. Закон зростання потреб
- •5. Сутність, цілі та структурні елементи економічної системи. Основні типи економічних систем
- •6. Власність, її сутність, форми та місце в ек. Системі
- •7. Сутність суспільного виробництва. Матер.І нема тер. Вир-во, їх взаємозв’язок
- •8.Основні фактори суспільного виробництва. Виробнича функція
- •9. Ефективність суспільного виробництва: суть, критерії, економічні та соціальні показники
- •10. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- •11. Економічні та неекономічні блага. Товар та його властивості
- •12. Теоретичні концепції виникнення, сутності та функцій грошей
- •13. Грошовий обіг і його закони. Рівняння грошової і товарної мас і. Фішера. Грошові агрегати
- •14. Грошова система, її основні елементи та типи. Формування і розвиток грошової системи в Україні
- •15. Інфляція, її сутність, причини, види, економічні і соціальні наслідки та шляхи подолання
- •16. Сутність ринку та його типи. Суб’ єкти та об’єкти ринкових відносин
- •17. Функції ринку, його структура та інфраструктура
- •18. Закон попиту і пропозиції, його сутність та механізм дії. Еластичність попиту і пропозиції
- •19. Конкуренція, її суть,види та роль в ринковій економіці
- •20. Причини виникнення, суть та форми монополізму
- •21. Негативні наслідки монополізації економіки. Антимонопольне законодавство і антимонопольна політика
- •22. Сутність капіталу та генезис його трактування. Функціональні форми капіталу
- •23. Витрати виробництва, їх сутність та класифікації. Прибуток на капітал: його маса і норма
- •24. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Основний і оборотній капітал
- •25. Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація капіталу
- •26. Сутність та еволюція торговельного капіталу. Концепції витрат обігу і торговельного прибутку
- •27. Сутність і джерела позичкового капіталу. Позичковий процент та його норма
- •28. Фінансова система: сутність, структура та функції в ринковій економіці
- •29.Бюджет і податки як інструменти фінансового регулювання економіки. Крива Лаффера
- •30. Кредит, його сутність, форми та функції
- •31. Банки, їх види і функції. Банківська система в Україні
- •32. Акціонерно-корпоративний капітал. Ринок цп. Фондова біржа
- •33. Аграрні відносини, їх зміст та специфіка. Земля як об’єкт власності та фактор виробництва
- •34. Земельна рента, її сутність, форми і механізм формування. Ціна землі і орендна плата
- •35.Сутність, види та джерела формування доходів. Функціональний та персональний розподіл доходів
- •36. Заробітна плата: її сутність, форми та системи
- •37. Диференціація доходів і необхідність їх перерозподілу. Крива Лоренца та коефіцієнт Джіні
- •38. Зайнятість. Безробіття: причини, види та шляхи подолання. Закон Оукена
- •39. Необхідність, форми і методи державного регулювання ринкової економіки. Економічні функції держави
8.Основні фактори суспільного виробництва. Виробнича функція
Фактори виробництва — це всі необхідні елементи, які використовуються для ви-робництва матеріальних і духовних благ.
Існують різні підходи при виділенні факторів і їх класифікації в окремі групи.
По-перше, марксизм виходить з того, що фактори виробництва, як економічна ка-тегорія, визначають соціальну спрямованість виробництва. Вже на початковому етапі процесу виробництва формується класовий склад суспільства і необхідність бороть-би класів за «справедливість». Маржиналісти розглядають чинники виробництва як загальні техніко-економічні елементи, без яких процес виробництва неможливий.
По-друге, маржиналісти під капіталом розуміють засоби і предмети праці, а при-родні умови виділяють в особливий чинник. Марксисти об’єднують природні умови, засоби і предмети праці в єдиний речовинний чинник. Якщо ж йдеться про особливі природні умови у виробництві, то специфіка їх враховується через ренту. На їх дум-ку, це вже особливий розділ науки.
По-третє, якщо маржиналісти визнають підприємницьку діяльність як фактор виробництва, то марксисти заперечують її.
Виробнича функція — це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні.
На мікроекономічному рівні кожна фірма має свою, відмінну від інших суб'єктів господарювання виробничу функцію. У той же час виробнича функція може бути застосована до окремих галузей, видів виробництва і навіть до виробництва окремого підрозділу підприємства.
Виробнича функція свідчить, що існує багато варіантів виробництва певного обсягу продукції за рахунок певного набору факторів виробництва. Поліпшення технологічних параметрів, що максимально збільшують обсяг виробництва певного виду продукції, завжди відображається у новій виробничій функції.
Виробничу функцію можна застосовувати для обчислення мінімальної кількості витрат, необхідних для виробництва будь-якого обсягу продукції. Співвідношення набору факторів виробництва і максимально можливого обсягу продукції, виробленої внаслідок цього набору факторів, і розкриває сутність виробничої функції.
9. Ефективність суспільного виробництва: суть, критерії, економічні та соціальні показники
Однією з найважливіших якісних характеристик суспільного виробництва продукції є його ефективність.
Аналіз наукової літератури виявив, що виділяють соціальну та економічну ефективність. Отже, соціальна ефективність виражає ступінь вдоволення особистих потреб суспільства, тобто наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам. Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва і розраховується як відношення прибутку від впровадження конкретного заходу до витрат на його виконання. Між соціальною та економічною ефективністю існує взаємозв'язок. З одного боку, поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів суспільства об'єктивно вимагає зростання економічної ефективності. З іншого боку, підвищення соціальної ефективності виступає вирішальним фактором раціонального ведення господарської діяльності в інтересах суспільства. Але на практиці цей взаємозв'язок не завжди існує, що проявляється в забрудненні навколишнього середовища, нераціональному використанні матеріальних, трудових ресурсів, природно-кліматичних умов тощо.
Виділяють два рівня ефективності: 1) соціально-економічну ефективність, яка виміряється ступенем задоволення суспільних потреб у продуктах; 2) економічну ефективність, яка визначається співвідношенням результатів до ресурсів і витрат [4].
Інші вчені вважають , що поділ між соціальною та економічною ефективністю умовний.
Види економічної ефективності: народногосподарську ефективність; ефективність суспільного виробництва (це тільки сільськогосподарські підприємства); галузеву ефективність; ефективність сільськогосподарського виробництва на рівні підприємства; ефективність окремих заходів, окремих сільськогосподарських культур .Різноманітність теоретичних положень та поглядів різних вчених щодо ефективності виробництва можна узагальнити за двома напрямами. Перший, це теоретичні концепції, які започаткували і розвинули трудову теорію вартості. Вони вважали, що прибуток власника засобів виробництва є неоплаченою часткою праці найманих робітників, яку власник засобів виробництва привласнює, купуючи на ринку робочу силу. Другий напрям розкривається в цілях економічної ефективності і обмеженості факторів виробництва та продуктивного їх використання (Маршалл А., Кейн Дж. та інші). Основу цієї теорії становить забезпечення економічного зростання як вираз інтересів власника засобів виробництва, власників капіталу.
На основі огляду наукової літератури ми можемо виділити такі підходи до вивчення проблеми ефективності виробництва: теоретичною основою є трудова теорія вартості та дії законів рух; показники ефективності виробництва залежать від показника ефективності сукупної праці; ефективність виступає, як узагальнююча категорія, що віддзеркалює виробничі відносини і характеризується показниками ефективного використання живої праці, ресурсів, вират на мікрорівні.