5. Сутність, цілі та структурні елементи економічної системи. Основні типи економічних систем

Ек. система – форма конкретизації істор.-визначеної сукупності взаємопов’язаних елементів економіки, які мають ознаки цілісності, інтегративних вл. і відносної замкнутості.

Ек. система визнач. як:

-екон.

-тип господарства

-спосіб в-ва

-сукупність в-чих відносин

-сукупн. Видів госп. Діял.

Ек. система доповн. суб’єктивним факторам У зв’язку з тим, що вона не може існувати без людей, до складу продуктивних сил входить не тільки люди, а й продукти інтелект. діяльності.

Елементи ек. сист.:

• Гос. Механізм (сукупн. окрем. ек. форм, методів та важелів регулювання ек. і гос. діял. сусп.-ва)

-правові норми

-управління

-стимулювання

-фінансування

-кредитні важелі

• Продуктивні сили (сукупн. предметів та засобів праці, що скл. матер. основу сусп.. в-ва, працівники з притаманними їм фіз.,розумов. здібност. науки, техн.,інф-ції, методів ор-ції і управляння в-цтвом)

-ек. відносини:

А)Соціально-економічні відносини

Б)Техніко-економічні відносини

В)Організаційно-економічні відносини

Г)Господарський механізм

Типи ек. систем:

1. Традиційна (ґрунтується на традиціях, звич. Праві, обрядах; присутні натур.форми господарюв. Багатоукладність ек., примітивна техніка, застосув. Ручної, некваліф. Праці, слаборозвон. Інфраструктура)

2. Адмін.-командна (планова централізов.): характерн. Властивість держ. На рес., централізов. Керування в-вом і ек. загалом, розподіл рес. Шляхом прикріплення в-ків до споживачів.

3. Ринкова сист.(ек. сист. Госп. Діял.якої базується на рівноправності різних форм і маштабіввласності, ек. ініціативи, свободі учасників в підпр. Діял. та вільному ціноутвор., вільній конкуренції

4. Змішана ек.

5. Перехідна ек.

6. Власність, її сутність, форми та місце в ек. Системі

Поняття «власність» використовують у двох значеннях: економічному та юридичному.

З економічного погляду власність - це виробничі відносини між суб'єктами відносин з приводу об'єктів (земля, засоби виробництва, знання, інформація, робоча сила тощо). Такий підхід дає змогу встановити:

хто з членів суспільства розпоряджається чинниками виробництва, тобто має економічну владу;

як здійснюється поєднання робочої сили із засобами виробництва;

хто і які отримує доходи від господарської діяльності.

Розвинені країни у своїй практичній діяльності користуються системою прав власності, розробленою англійським юристом А. Оноре, яка містить такі елементи:

Право володіння.

Право користування.

Право управління (право вирішувати, хто і як забезпечуватиме використання благ).

Право на доход (право володіння результатами використання благ).

Право суверена на капітальну вартість (право на використання, споживання, зміну чи знищення блага).

Право на безпеку (право на захист від експропріації або від пошкодження чинниками навколишнього середовища).

Право на передачу благ у спадок.

Право на безстроковість володіння благом.Заборона щодо використання блага недозволеним способом.

Право на відповідальність (можливість використання блага як сплати боргу).

«Зворотний» характер прав власності, тобто повернення переданих кому-небудь правочинностей після закінчення строку угоди або достроково - у випадку порушення її умов тощо.

Отже, між власністю як економічною та юридичною категоріями, незважаючи на відмінність між ними, існує тісна взаємодія і взаємозв'язок.

Форми вл.:

• Індивідуальна

-особиста

-трудового госп.

-селянськ. Та особистого підсобного госп.

• Колективна

-орендного п-ва

-колективного п-ва

- кооператива

• Держ.

-загальнодерж.

-комунальна

-майно держ.п-в

• Вл. сільськ. п-в інозем. громадян, ор-цій і держав

-СП у ф-мі акц.та ін..госп. товариств

-майно юр.ос.

-вл. іноз. Держ

• Приватна Власність