
- •1.Предмет і методи політичної економії
- •2. Ек. Категорії і ек. Закони. Пізнання та викор. Ек. Законів
- •3. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук
- •4. Економічні потреби та інтереси: їх суть та класифікація. Закон зростання потреб
- •5. Сутність, цілі та структурні елементи економічної системи. Основні типи економічних систем
- •6. Власність, її сутність, форми та місце в ек. Системі
- •7. Сутність суспільного виробництва. Матер.І нема тер. Вир-во, їх взаємозв’язок
- •8.Основні фактори суспільного виробництва. Виробнича функція
- •9. Ефективність суспільного виробництва: суть, критерії, економічні та соціальні показники
- •10. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- •11. Економічні та неекономічні блага. Товар та його властивості
- •12. Теоретичні концепції виникнення, сутності та функцій грошей
- •13. Грошовий обіг і його закони. Рівняння грошової і товарної мас і. Фішера. Грошові агрегати
- •14. Грошова система, її основні елементи та типи. Формування і розвиток грошової системи в Україні
- •15. Інфляція, її сутність, причини, види, економічні і соціальні наслідки та шляхи подолання
- •16. Сутність ринку та його типи. Суб’ єкти та об’єкти ринкових відносин
- •17. Функції ринку, його структура та інфраструктура
- •18. Закон попиту і пропозиції, його сутність та механізм дії. Еластичність попиту і пропозиції
- •19. Конкуренція, її суть,види та роль в ринковій економіці
- •20. Причини виникнення, суть та форми монополізму
- •21. Негативні наслідки монополізації економіки. Антимонопольне законодавство і антимонопольна політика
- •22. Сутність капіталу та генезис його трактування. Функціональні форми капіталу
- •23. Витрати виробництва, їх сутність та класифікації. Прибуток на капітал: його маса і норма
- •24. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Основний і оборотній капітал
- •25. Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація капіталу
- •26. Сутність та еволюція торговельного капіталу. Концепції витрат обігу і торговельного прибутку
- •27. Сутність і джерела позичкового капіталу. Позичковий процент та його норма
- •28. Фінансова система: сутність, структура та функції в ринковій економіці
- •29.Бюджет і податки як інструменти фінансового регулювання економіки. Крива Лаффера
- •30. Кредит, його сутність, форми та функції
- •31. Банки, їх види і функції. Банківська система в Україні
- •32. Акціонерно-корпоративний капітал. Ринок цп. Фондова біржа
- •33. Аграрні відносини, їх зміст та специфіка. Земля як об’єкт власності та фактор виробництва
- •34. Земельна рента, її сутність, форми і механізм формування. Ціна землі і орендна плата
- •35.Сутність, види та джерела формування доходів. Функціональний та персональний розподіл доходів
- •36. Заробітна плата: її сутність, форми та системи
- •37. Диференціація доходів і необхідність їх перерозподілу. Крива Лоренца та коефіцієнт Джіні
- •38. Зайнятість. Безробіття: причини, види та шляхи подолання. Закон Оукена
- •39. Необхідність, форми і методи державного регулювання ринкової економіки. Економічні функції держави
28. Фінансова система: сутність, структура та функції в ринковій економіці
Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки та значною мірою визначається нею. Так, у державі тоталітарного типу фінансова система є спрощеною і дещо примітивною. Не всі її ланки достатньо розвинені.
У державах із ринковою економікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це торкається насамперед фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.
Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є загальна ознака — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов'язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на економічні й соціальні процеси в державі, а також на формування й використання фондів фінансових ресурсів у розрізі окремих ланок.
Можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи є самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного. Фінансова система — це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.
Фінансові системи мають певні характерні риси:
— кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;
— кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;
— між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;
— фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;
— залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи.
Структура фінансової системи динамічна. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це насамперед фінансовий ринок, страхові фонди і страховий ринок, державний кредит, місцеві фінанси.
Базовою ланкою фінансової системи є фінанси підприємницьких структур, до якої належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту — основного джерела фінансових ресурсів. Нині підприємницькі структури володіють 25—30 % всіх фінансових ресурсів держави.
Фінанси виробничої сфери залежно від форми власності поділяються на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні тощо, а залежно від виду діяльності суб’єкта господарювання — на фінанси машинобудування, будівництва, сільського господарства, транспорту тощо.
Фінанси соціальної сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, оборони й інших підрозділів, характеризуються особливостями створення й використання фондів та фінансових ресурсів, зокрема наявністю поряд із власними джерелами бюджетного фінансування.
Провідне місце належить підприємствам державної форми власності, хоча із розвитком ринкових відносин питома вага підприємств недержавної форми власності зростатиме.
У процесі своєї діяльності підприємства вступають у взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, з фізичними особами, з різними ланками фінансової системи. Фінанси підприємницьких структур пов’язані з розподільними і перерозподільними відносинами, які можна об’єднати у три групи: внутрішні, внутрішньокорпоративні й зовнішні.
Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; державні фонди цільового призначення; державний кредит; фінанси підприємств і організацій державної форми власності. У сфері державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП. Переважно це зовнішні відносини. Провідне місце у державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються в Україні у зведеному бюджеті держави.
Державні фонди цільового призначення концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. До них належать: Пенсійний фонд та інші соціальні фонди.
Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.
Ринок грошей, або валютний ринок, — це створення фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних операцій.
Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Регулюється ринок кредитних ресурсів за допомогою облікової ставки Національного банку України.
Ринок цінних паперів — це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності через випуск і реалізацію цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу. Операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку. Ринок фінансових послуг в Україні лише формується.
Важливу роль у фінансовій системі має відігравати така її сфера, як страхування. У ній формуються фонди фінансових ресурсів, основне призначення яких — покрити втрати економіки та окремих громадян, що виникли з непередбачених причин. Страхові фонди перебувають у розпорядженні страхових компаній і можуть бути використані також як інвестиційний та кредитний ресурси в економіці до настання страхового випадку.
Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.
Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує функціонування насамперед базової сфери — фінансів суб'єктів господарювання. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему. Навіть кредитні ресурси виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктурі — фінансовому ринку — просто не було.