22. Сутність капіталу та генезис його трактування. Функціональні форми капіталу
Капітал - це авансова вартість, що в процесі свого руху приносить більшувартість, самозростає.
Перетворення звичайних грошових знаків на капітал включає як чистотехнічні, техніко-організаційні моменти, так і соціально-економічні. По-перше, виробник (власник капіталу) повинен вступити у відносини зіншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва. По-друге, якщойого наявного капіталу недостатньо для організації ефективного виробництва,йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб узяти необхіднусуму грошей у борг. По-третє, він повинен найняти необхідну кількістьробітників, щоб забезпечити ефективне функціонування засобів виробництва,якщо цього потребують обсяги виробництва.
Отже, перетворюючи свої гроші на капітал, виробник повинен вступити векономічні стосунки з підприємствами, що виробляють необхідні йомутовари тапослуги, та з індивідами, що в силу певних причин отримують засоби дляіснування не за допомогою власної підприємницької діяльності, а шляхомнайму за гроші.
Таким чином, капітал - це категорія, що виражає не стільки технічні чиорганізаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такийможе існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовамиє:високорозвинене товарне виробництво і обіг;наявність такої мотивації діяльності виробника, як особистезбагачення;зосередженн я у частини господарчих агентів значної часткизасобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництваі капіталу;відсутність власних засобів виробництва у частинигосподарчих агентів, що змушує їх найматися.
Дане трактування капіталу може бути визначене як соціально-економічне.
Звичайно є й інші погляди на сутність капіталу, зокрема так званийпредметно-функціональний і грошовий підходи.
Значна частина дослідників вважають, що капітал - це сукупність засобіввиробництва, які приносять доход їх власникові. А. Сміт розглядав капіталяк запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход.
Отже, капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії: перша і третя відбуваються в сфері обігу, а друга — в сфері виробництва, та набуває трьох форм — грошової, продуктивної і товарної.
Кругообіг капіталу — це такий його рух, що охоплює послідовне проходження ним трьох стадій та набуття ним трьох форм і повернення до початкової. Кругообіг різних форм капіталу можна подати так:
Підприємці, як і все суспільство, зацікавлені у невпинному русі капіталу, бо від цього залежить не тільки отримання ними прибутків та їх збільшення, а й процес суспільного відтворення загалом, його вдосконалення, прогресивний розвиток людства. При цьому різні частки капіталу одночасно перебувають у всіх трьох формах і на трьох стадіях. Порушення руху капіталу хоча б на одній із стадій означає виникнення певних ускладнень у процесі відтворення. Наприклад, коли підприємець з тих або інших причин не продав свій товар, він не тільки не отримує прибуток, а й не повертає своїх витрат. Це може призвести до скорочення виробництва, неплатоспроможності підприємств, їх банкрутства. Може статися й так, що підприємець не може придбати товарів, потрібних для продовження процесу виробництва, або ж йому бракує необхідної кількості грошей, чи на ринку не вистачає певних товарів.
Капітал повинен постійно рухатися, це об'єктивно необхідна умова і спосіб його існування. Це не обмежується одним кругообігом. Кругообіг набуває вигляду нескінченної спіралі. Кругообіг капіталу не як окремий та одноразовий акт, а як процес, що постійно повторюється, є його оборотом.
Кожен підприємець, авансуючи гроші в ту або іншу справу, намагається розрахувати той час, за який їх можна повернути, тобто його дуже цікавить час обороту — період від моменту авансування капіталу до моменту його повернення підприємцю в первісній грошовій формі. Оскільки авансований капітал перебуває і у сфері обігу, і в сфері виробництва, то час обороту включає час обігу та час виробництва.
Формою руху капіталу на підприємстві є фонди. До виробничих фондів підприємства належать продуктивні фонди та фонди обігу. Різні частки продуктивних фондів мають неоднакову швидкість обороту і по-різному переносять свою вартість на продукт, що виробляється. Тому виокремлюють основний і оборотний капітал, основні та оборотні виробничі фонди.