Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пе.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
09.12.2018
Размер:
193.17 Кб
Скачать

14. Грошова система, її основні елементи та типи. Формування і розвиток грошової системи в Україні

Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історично, є елементом господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави.

До основних елементів грошової системи належать:

Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання цін товарів та послуг.

Державні грошові знаки — визначаються законодавством держави і мають законну платіжну силу. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання на території всієї країни.

Масштаб цін — засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг у грошових одиницях, який складається під впливом ринкового попиту і пропозиції.

Валютний курс — вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни.

Організація емісії та обігу грошових знаків включає визначення сфер готівкових і безготівкових розрахунків, режим використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків встановлюється державою і регулюється законодавством країни.

Організація міжнародних розрахунків — система регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, шо виникають між державами, підприємствами, організаціями та фізичними особами, які перебувають на території різних країн.

Суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання — в ролі такого органу в більшості країн виступає центральний емісійний банк.

За типами функціонування грошові системи поділяються на само регульовані та регульовані грошові системи.

Саморегульовані грошові системи — грошові системи, що базувалися на використанні в ролі грошей благородних металів та в обслуговуванні сфери обігу монетами з благородних металів і обмінними на ці метати банкнотами. Саморегулювання полягало в механізмі грошового обігу: вартість грошей дорівнювала вартості благородних металів, які містилися в монетах або могли бути одержані в обмін на банкноти. Втручання держави було мінімальним (встановлювався лише питомий вміст благородного металу в грошовій одиниці).

Саморегульовані грошові системи виступати у формах біметалізму та монометалізму.

Біметалізм — це форма само регульованої грошової системи, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплювалася за двома грошовими металами (золотом і сріблом). Монети з цих металів карбувалися та перебували в обігу на рівних засадах. Банкноти піддягали обміну на обидва метати.

Монометалізм — це форма само регульованої грошової системи, у якій роль грошей виконує один грошовий метал. Банкноти підлягали обміну на цей грошовий метал.

Регульовані грошові системи — тип грошових систем, які базуються на обігу паперових і металевих грошових знаків, які не мають власної внутрішньої вартості.

Регулювання полягає в механізмі грошового обігу: емісія грошових знаків повністю монополізована державою, яка забезпечує сталість емітованих грошових знаків, регулює пропозицію грошей відповідно до потреб обігу в засобах обігу, а курс валют формується на базі паритету їхньої купівельної сили.

У період становлення державної незалежності Україна першою з країн колишнього СРСР, в умовах економічної та фінансової кризи, почала будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювалося відсутністю координації економічної політики серед незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин.

У листопаді 1992 р. згідно з Указом Президента України "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним офіційним засобом платежу на території України. Він взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На досвіді купоно-карбованця методом спроб і помилок будувалася національна грошова система.

Так завершився перший етап грошової реформи. Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства — функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції неможливо подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи — запровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", за яким з 2-го по 16 вересня 1996 р. в обіг уведена національна валюта гривня та її сота частина — копійка

Отже, на п'ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну й повноцінну грошову одиницю — гривню.

На цьому формально закінчився другий етап розбудови грошової системи і почався третій, на якому відбувається подальше освоєння й запровадження адекватних умовам ринкової економіки механізмів та інструментів грошової системи.

Поряд з проведенням грошової реформи, монетарні органи відпрацьовували й інші елементи грошової системи. До основних напрямів та відчутних результатів розвитку грошової системи можна віднести:

* запровадження національної платіжної системи, що охоплює створення системи міжбанківських електронних платежів та електронної системи масових платежів;

* розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ з врахуванням світового досвіду практичного застосування інструментів монетарної політики;

* розмежування сфери фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики;

* формування фінансового і валютного ринку в Україні;

* формування системи валютного регулювання і валютного контролю.

Підводячи підсумки проведення грошової реформи, стає очевидним, що з моменту запровадження гривні нашій країні було нав’язано схему надто жорсткого монетаризму, який за тривалістю і механізмом здійснення не мав аналогів у світовій практиці. Так, з моменту запровадження гривні, головними і, практично, єдиними факторами підтримання стабільності її курсу стали періодичні валютні інтервенції НБУ за рахунок валютних резервів. Державною економічною ідеологією було стримування інфляції будь-якою ціною.

З плином часу дедалі очевиднішою стає штучність такої монетарної політики. Адже стабільність грошової одиниці тримається, як відомо, не на одному, а на «трьох кітах». Це:

1) наявність економічного потенціалу та динамізм розвитку національної економіки;

2) стабільність функціонування фінансово-кредитної системи;

3) наявність достатніх валютних резервів центрального банку.

Лише за цих умов можливе формування грошової системи ринкового зразку в Україні. Сучасну грошову систему України слід характеризувати як самостійну, замкнену на національні соціально-економічні інтереси, опосередковано регульовану тобто перехідну до ринкового зразку.