§11. Чергування приголосних

Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука

з'являється інший, тобто відбувається чергування звуків.

1. Найпоширеніші такі чергування приголосних:

г — з — ж (нога — нозі — ніженька);

к _ ц — ч (рука — руці — рученька);

х — с — ш (вухо — у вусі — вушенько).

2. У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі

приголосні:

д — дж (сидіти — сиджу);

т — ч (летіти — лечу).

3. По-іншому ці приголосні не чергуються: не може, наприклад,

звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т. д.

Проте в кількох словах як виняток ця закономірність

порушується — у них замість чн вимовляємо і пишемо шн: рушник,

рушниця, дворушник, соняшник, сердешний (тільки в значенні

«бідолашний:»), мірошник, торішній,— хоч ці слова походять

відповідно від рука, сонце, серце, мірка, торік.

1, Це колишні воїни-герої підіймають сонячні [сонце] міста.

(В. Сосюра.) 2. В городі соняшники [виняток] жовті на тин

посхилялися. (А. Головко.) 3. Кожний ніжний рух сердечний [серце]

в пісню срібну переллю. (О. Олесь.) 4. Ягняті нікуди тікати, стоїть,

сердешне [виняток], та дрижить. (77. Глібов.) 5. Легко-легко на

столі диха буханець пшеничний [пшениць]. (І. Жиленко.) 6.

Довкола, скільки оком кинеш, слався безмежний молочний [молоко]

сніг. (Є. Гуцало.)

Та це ж просто...

Допитливий. Отже, задньоротові г, к, х переходять у зубні з, ц, с

(свистячі) й передньопіднебінні ж, н, ш (шиплячі), а в дієсловах — зубні д, т переходять

у передньопіднебінні (дивися таблицю приголосних). Тобто звуки чергуються від

того, що змінюється місце їхнього творення.

Кмітливий. Ая ці чергування запам'ятав у прикладах, поданих до правил.

32. Перепишіть, вставляючи пропущені букви відповідно до правил чергування

приголосних.

1. Смуга — на ему і, сму..ка. Щука — щу..і, щу..ка. Муха —

мУ-і, му..ка. 2. Ріг — на ро..і, нарі..ний. Бік — на бо..і, бі..ний.

Горох — у горо..і, горо..ок. 3. Ходити — хо..у. Хотіти — хо..у. 4.

Омолодити — омоло..ений, обмолотити — обмоло..ений.

33*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви н або ш.

І. Степи стояли в соня..них шапках, чекали жнив пшени..ні

й житні ниви. (Д. Луценко.) 2. Мати сіяла сон під моїм вікном,

а вродив соня..ник. І тепер: хоч буран, хоч бур'ян чи туман'

мені — соня..но. (Б. Олійник.) 3. В серде..нім співі та розмові

щирій як непомітно відпливає час. (О. Ющенко.) 4. Ходить ніч по

саду місячними кроками. (П. Тичина.) 5. Наш серде..ний'

Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинувся. (Г. Квітка-

Основ'яненко.) 6. Дачники смажили на березі ставу яє..ню,

поправлялися на сма..них коропах, линах і карасях. (70. Мокрієв.)

§ 12. Зміни приголосних при додаванні

суфіксів -ськ(ий), -ств(о)

Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий),

-ств(о) приголосні на стику твірної основи2 і суфікса можуть

зазнавати різних змін.

1. Два приголосні звуки зливаються в один звук, а саме:

а) г, з, ж + ськ(ий), ств(о) -*- зьк(ий), зтв(о): Кривий Ріг —

криворізький (криворіг + ський), Кавказ — кавказький,

Запоріжжя — запорізький; убогий — убозтво (убог + ство), боягуз —

боягузтво;

б) к, ц, ч + ськ(ий), ств(о) -+ цьк(ий), цтв(о): Кременчук —

кременчуцький, Вінниця — вінницький/ Гадяч — гадяцький;

козак — козацтво, ткач — ткацтво, молодець — молодецтво;

в) х, с, ш + ськ(ий), ств(о) -► ськ(ий), ств(о): чех — чеський

(чех + ський), Черкаси — черкаський, Сиваш — сиваський;

птах — птаство (птах + ство), товариш — товариство.

Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий),

утворені від слів іншомовного походження: тюркський, баскський,

казахський.

1. В небі волзькому у млі пролетіли журавлі. (О. Гончар.)

2. Золота кавказька спека дні над морем налила. (А. Малишко.)

3. Я опускаюсь у шлюзи Запорізької греблі. (О. Довженко.)

4. Чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята.

(О. Гончар.) 5. Над дібровою звідусіль вилося та шугало

сполохане птаство. (І. Нечуй-Левицький.) 6. Чумаки, що їздили в Крим,

добували сіль у Сиваському озері.

2. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-,

то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: ІГятихат-

ки — п'ятихатський, Чукотка — чукотський, Димерка — димер-

ський.

1 У значенні «бідолашний».

2 Основа, від якої утворюється нове слово.

1. рівними струмками диміли рибальські [рибалк + ський] вог-

нйща. (Я- Ваш.) 2. Центром Звенигородського збройного

повстання 1918 року проти німецьких окупантів було місто Звенигородка.

З На крайньому сході Росії розташований Чукотський [чукотк +

ський] півострів.

3. Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові

відбуваються різні зміни, а саме:

а) на стику твірної основи і суфікса чується [0], [ц]: люд+

ський [л'уЯЗ'кий] # люд -{- ство [л'уЯ5тво], брат + ський [бра-

ц'кийЬ брат + ство [брацтво];

б) кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних

не вимовляються: студент + ський [студен'с'кий], студент + ство

[студенство], турист + ський [турис'кий], модерніст + ський [мо-

дерн'іс'кий].

Але на письмі ці зміни не позначаються — такі слова пишемо

за морфологічним принципом (див. § 2, п. 2): людський, людство,

братський, братство; студентський, студентство, туристський.

Виняток становлять слова міський (міст[о] +ський) і хвацький

(хват + ський), які пишуться за фонетичним принципом.

1. А скільки в нас багатства [багат + ство] і щастя золотого.

(П. Тинина,) 2. На сирітські [сиріт + ський], людські [люд + ський]

сльози він чутливе серце мав. (7. Франко.) 3. Уперед до завзятого

бою за громадські [громад + ський] та зласні права. (П. Грабов-

ський.) 4. Бея солдатська [солдат + ський] маса підвелася раптом,

як одна людина. (О. Довжгжо.) 5. І, йдучи на бій, ми поклялись

залізно, що виб'єм^меч з фашистської [фашист + ський] руки.

(О. Гончар.) 6. Над обрієм сонце звелося, гігантську [гігант +

ський] відкинувши тінь. (М. Бажан.) 7. Дівчата танці

танцювали, шотландські [Шотландія] танці на мечі. (П. Тичина.)

4. Зубні приголосні перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються

м'яко: (ковал'с'кий], [пан'с'кий], [к'ін'с'кий], [волин'с'кий].

Але м'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після

інших букв перед -ськ(ий) м'який знак не ставиться: ковальський

(коваль-\-ський), але: панський (пан+ський), кінський (кінь+

ський), волинський (Волинь+ський).

1» Велетенські [велетень + ський] бачу цілі я на обріях світів.

(М. Рильський.) 2.Кінський [кінь+ський] тупіт завмирав удалині

1 врешті зовсім затих. (М. Коцюбинський.) 3. Волинський [Во-

ЛпИЬ ^" ськи&\ пРаліс» нетрища глухі обабіч обступають їм шляхи.

(ЛІ. Бажан.) 4. Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульській

^УЧул+ський] родині Палійчуків. (М. Коцюбинський.) 5. Жан

п°садив пляму з сметани на адміральську [адмірал + ський]

тУЖурку. (М. Коцюбинський.)

Та це ж просто...

опитливий. Із правописом суфіксів -ськ(ий) і -ств(о) не так уже й просто.

м і т л и в и й. Справді, тут важко вигадати щось для запам'ятовування всіх

правил. Але принаймні запам'ятати перше з них мені допоможуть мої

«шпаргалки», які я завжди ношу з собою: нога — нозі — ніженька, рука —руці —рученька,

вухо — у вусі — вушенько.

34. Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою суфікса

-ськ(ий) і запишіть їх у.три колонки: 1) ті, у яких внаслідок злиття двох приголос

них утворилися звукосполучення -зький, -цький. -ський; 2) ті, у яких перед -ський

пишеться м'який знак; 3) ті, у яких м'якість приголосного перед -ський м'яким

знаком не позначається.

Сиваш, Лохвиця, Ірпінь, Ворзель, Поділля, Острог, Волноваха,

Лопань, Оскіл, Одеса, Юкатан, Устилуг, Бершадь, Вишнопіль,

Ангола, Оболонь, Несвіж, Арциз, Забайкалля, Ізмаїл, Вятка,

Ільмень, Случ.

Ключ. З перших букв прочитаєте вислів П. Тичини.

35. Від поданих слів утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ(ий) і за

пишіть їх у дві колонки: 1) ті, у яких сполучення суфікса -ськ(ий) з кінцевим приго

лосним твірної основи пишеться за фонетичним принципом; 2) ті, у яких написання

цих сполучень не збігається з вимовою.

Ятрань, Новоселиця, Абхазія, комендант, завод, Рига,

альпініст, Овруч, дивак, Волгоград, село, якут, Калуш, журналіст,

Арал, емігрант, Житомир, Ельбрус.

Ключ. З перших букв-прочитаєте народне прислів'я.

36*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

I. І. Від шахт (донець + ських) і до хвиль Дунаю співаєш ти,

мій рідний краю. (В. Сосюра.) 2. Вже не вперше з (Запорож -+-

ської) Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч

поневоленим братам. (А. Кащенко.) 3. Моя (солдат + ська) доля

почалася далеко-далеко від рідних країв. (П. Загребельний.)

4. (Гігант + ські) мечі прожекторів метушливо сікли хмари.

(77. Смілянський.) 5. Із воїнами йшов поет, незримий, проти

(фашист + ських) танків і гармат. (М. Рильський.) 6. За річкою,

з-за далеких синіючих горбів, червоним (велетень + ським) м'ячем

викочувалося сонце. (В. Козаченко.) 7. (Птах + ство) веселе

примовкло. (П. Тичина.) 8. Скільки краси в (товариш + стві),

в любові людини до людини! (О. Довженко.)

II. І. Природа — вічне джерело (люд + ської) творчості,

(люд + ського) мислення. (М. Рильський.) 2. Набираюсь сип

од природи, од (сіл + ського) повітря. (М. Коцюбинський.)

3. Сонце запалило зеленим вогнем (кінь + ський) щавель.

(М. Коцюбинський.) 4. Підкотила штанці дітвора, паперові

пливуть кораблики до (сусід + ського) лиш двора. (А. Малишко.)

5. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю

своє останнє (багат + ство). (М. Коцюбинський.) 6. Гули

бджоли, щебетало (птах + ство). (А. ТеСленко.) 7. (Студент+

ське) плем'я — молоде, задьористе, гаряче — штурмує фортеці

знань. (Ю. Яновський.) 8. (Хват + ський) сержант Василь у

(танкіст + ському) комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля

танка і посміхається. (С. Журахович.)

37*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис виділених слів у

російській і українській мовах.

1. Стояла сухая серая погода одесского марта. (В. Катаев.)

2. У крьільца комендантского дома казак держал под уздцн

прекрасную белую лошадь киргизской породи. (О. Пушкін.) 3.

Оркестр исполнял музьїку чешского композитора Бедржиха Сметаньї.