- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 8. Класифікація приголосних
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
§ 7. Правила переносу частин слова
Слова з рядка в рядок переносимо так, як у вимові вони
діляться на склади: до-ро-га, стеж-ка, чай-ка, гіл-ка, по-льо-вий. Отже,
переносити можна тільки такі слова, які мають два чи більше
складів.
Народна назва озера Синевир у Карпатах.
2 Скупчення зірок.
3 Звичайна дорога, якою їздили чумаки.
4 Житловий масив у Києві.
До цього основного правила є ряд застережень.
1. Одна буква не залишається і не переноситься: сі-м'я (а не
«сім'-я»), яг-ня (а не «я-гня»), їж-джу (а не «ї-жджу»). Через те
не можна ділити для переносу такі слова, як алея, олія, шия, яма,
мрія і т. д.
2. Не можна розривати дж, дз, якщо вони позначають один
звук (див. § 3, п. 1): хо-джу (а не «ход-жу»), пі-джак (а не
«піджак»), кукуру-дза (а не «кукуруд-за»).
Якщо дж, дз позначаються два звуки (д належить до префікса,
а ж чи з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичайний (а не
«надз-вичайний»), від-жити (а не «ві-джити»).
3. При переносі складних слів не можна залишати в
попередньому рядку букв другої основи, якщо вони не становлять
складу: біло-сніжний (а не «білос-ніжний»), земле-трус (а не
«землет-рус»).
4. Не можна відривати скорочень від слів, яких вони
стосуються: О. Г. Гончар (а не «О. Т./Гончар»), п. Ірченко (а не
«п. / Ірченко»), 1984 р. (а не «1984/р.»), 100 кв. м (а не
«100 / кв. м» і не «100 кв. / м»). Також не можна розривати самих
скорочень: ЧАЕС, ЛАЗ-105, вид-во, і т. д., та ін.
5. Не переносяться в наступний рядок розділові знаки (крім
тире). Отже, рядок не можна починати крапкою, комою,
двокрапкою, крапкою з комою, знаком оклику, знаком питання, дефісом.
6. У решті випадків можна довільно переносити слова за
складами: ви-йшов і вий-шов; бра-тство, брат-ство, братс-тво і
братство; юна-цький і юнаць-кий; оде-ський і одесь-кий.
Але при цьому треба стежити, щоб не спотворювався зміст
слова. Тому краще переносити брат-ство, ніж бра-тство; на-гляд, ніж
наг-ляд; про-мчати, ніж пром-чати.
20. Випишіть слова в три колонки: 1) ті, яких не можна переносити {юнак);
2) ті, при переносі яких можна залишати дві перші букви {юн-нат)\ 3) ті, при
переносі яких можна залишати три перші букви (юна-цький). Те саме слово, якщо його
можна по-різному переносити, записуйте в різні колонки (рі-зний і різ-ний).
1. Армія, відступ, орел, умію, склад, ґудзик, іти, згин, рясно,
обмию, оазис, раджусь, збуджене, яма, ящик, об'єм, саджанці,
підзвіт, око, вздовж, вимір, ясно, ясен, оса, зумію. 2. Піджива, сплав,
кряж, подзвін, в'яне, ями, підземний, ущент, інструмент, розірвані,
джгут, перепел, яничар, усі, юні, годжусь, надзвичайне, гайок, за-
дзижчати, ірис, в'юн, удвох, книголюб, іду, ярмо, уміє, перекладач,
сиджу, ялина.
Ключ. З останніх букв виписаних слів прочитаєте: 1) вислів М. Рильського;
2) вислів О. Гончара.
21. Чому подані переноси небажані, хоч помилками їх вважати не можна?
Неж-даний, прос-лужити, зас-телити, приз-вати, пі-дробити,
відро-бити, нас-тупати.
ПРАВОПИС ПРИГОЛОСНИХ