§ 3. Співвідношення між звуками і буквами

Письмо, яким ми користуємося, було створене понад 1100 років

тому для старослов'янської мови. З часом воно змінювалося,

удосконалювалось, а українські вчені пристосували його до звукової

системи нашої мови. Але не повністю: деякі способи позначення

звуків залишилися такими, якими вони були в давнину

(традиційний принцип правопису). Через те букви в українській мові не

завжди відповідають певним звукам.

1. Для звуків [дж] і [дз} немає окремих букв. їх позначаємо бук-

восполученнями дж і дз: ходжу, дзвоник. Такі буквосполучення

треба читати, як один нероздільний звук: [ходжу], Дзвоник].

Як два звуки буквосполучення дж і дз читаються лише тоді,

коли д належить до префікса (від-, під-, над-, перед-, серед-), а ж

або з —- до кореня: підживити, переджнивний, відзначити,

Середземний.

2. Буквами щ та ї передаємо завжди два звуки — [шч] і [йі]:

щука, їжак, вЧзд.

Буквосполучення шч в українській мові не вживається,

замість нього пишеться буква щ: Мелашка — Мелащин, блиск —

блищати.

3. Букви я, ю, є:

а) безпосередньо після приголосних позначають один звук [а],

[у], [є] і м'якість попереднього приголосного: ляк [л'ак], люк

[л'ук], ллє [л'л'е];

б) в інших випадках —два звуки [йа], [йу], [йе]: яр [йар],

баюра [байура], б'є [бйе], портьєра [порт'йєра].

4. Буквою ь позначаємо м'якість приголосних: блакить [бла-

кит'],лбоя [л'он], каньйон [кан'йон].

* До вправ, позначених зірочкою, наприкінці книжки подано відповіді.

6. Поясніть різницю в значенні виділених однакових букв і буквосполучень.

Сяяти, м'якосердя, ягня, малюють, Рилєєв, підзеленити і

подзеленькати, підземний і подзьобаний, віджити і воджу.

7. Чому римуються наведені пари слів, хоч кінцівки в них пишуться

неоднаково? Запишіть ці слова в транскрипції.

Яр, жар; сад, ряд; пейзаж, пляж; в'юн, цвіркун; плющ, кущ;

шхуна, дюна; йдеш, ллєш; моїх, сміх; мовчу, дощу; коліща, свіча;

печера» портьєра; хата, ягнята; люди, груди.

8. У кожній парі допишіть слово, яке відрізнялося б від попереднього лише

одним першим звуком (не буквою).

Джаз — г..., джміль — х..., дзень — д..., дзявкати —- г...,

дзьоб — л..., льон — с..., люк — л..., лак — л..., їсти — с...,

юшка — в..., тяма — я..., ясно — р..., цькувати — о..., щенята — о....

9. Прочитайте вголос, правильно вимовляючи звуки, позначені виділеними

буквами.

1. Старе одживає, нове — народжується. (Остап Вишня.)

2. Щовечора дзвенить прозорий дзбанок твій над тихим джерелом,

що в теплій мураві дзюркоче. (Лі. Рильський.) 3. І задзвонили над

джмелями дзвінки-дзвіночки лісові. (ЛІ. Вінграновський.) 4. Зорі

тонко подзенькують: «Дзінь-дзінь*,— дзвінко подзенькують, мов

на люстрі кришталь. (Б. Олійник.) 5. Мати вийшла на ґанок і

дивиться в небо. (Б. Олійник.) 6. Щебечуть і джерготять пташки та

шурхотять ящірки в траві. (Марко Вовчок.) 7. Гілки квіток

сплелися на вікні, неначе грати. (Леся Українка.)

10. Випишіть у три колонки слова, у яких: 1) звуків і букв порівну; 2) звуків

менше, ніж букв; 3) звуків більше, ніж букв.

Радію, праця, рідня, дзюркіг, авіалінія, алюміній, дощ, жолудь,

емальований, цятка, об'їзд, сім'я, розбуджений, електродзвоник,

троє, ячмінь, льон, ідея, обсаджувати.

Ключ. З перших букв повинен скластися вислів Максима Горького.

11. Слова, подані в транскрипції, запишіть буквами. Зверніть увагу на

розбіжності між вимовою і написанням.

І. [хоЯ>ку], [поса^ику], [кукуру55а], [наЯїижчати],

[надзвичайний]. 2. [ґанок], [ґелґотати], [ґу55ик], [голос]. 3. [крайіна],

[зайіду], [зайду], [кушч], [мурашчин], [шчука], [штука].

4- [йасно], [р'асно], [кайук], (кан'ук], [кр'ук], [крук],

[мине], [син'е]. 5. [ден'], [дин'а], [л'амка], [латка],

[л'ул'ка], [лутка].