34. Методика вимірювання президентської влади а.Сіарофф

Останній недолік усуває у своєму дослідженні А.Сіарофф2, який, як зазначалося вище, спирається не тільки на формальні конституції, але і на політичну практику. Він предла ¬ Гаета дихотомічне систему індексування ( «1» - є ознака; «О» - ознака відсутня) і обмежує список змінних до де ¬ вяті. До нього входять: 1) обрання президента прямими виборами; 2) одночасні вибори президента і легіслатури; 3) дискреційно ¬ ные повноваження президента за призначенням; 4) головування президента на засіданнях кабінету; 5) президентське право вето; 6) право президента вводити надзвичайний стан на тривалий час і / або право видавати укази, прирівняні до законів; 7) головна роль президента у зовнішній політиці; 8) головна роль президента у формуванні уряду; 9) можливість президента розпускати законодавче собраніе3.

Звертає на себе увагу те, що в цьому списку пункти 1 і 2 не ¬ посередньо не відносяться до повноважень президента, а являють собою характеристики форми правління. Отже, індекс А. Сіароффа не може вважатися, власне кажучи, індексом президентської влади, а є комплексним показником. Але це не його вада, а, навпаки, гідність.

А. Сіарофф аналізує величезний матеріал і проводить оцінку великої кількості держав, що дозволяє йому прийти до цікавих висновків. Зокрема, він постулює, на мій погляд, невірний теза про те, що «такої речі як напівпрезидентська система насправді не існує, якщо дивитися через призму президентських полномо ¬ чий» 1. Л. К. Меткалф, навпаки, цілком справедливо стверджує, що «досягнення згоди між вченими з приводу того, як вимірюв ¬ рять президентську владу, полегшить процес встановлення меж напівпрезидентської системи» 2. Заперечуючи напівпрезидентську систему на базі своїх кількісних вимірів, А. Сіарофф «кидає рукавичку» М. Дюверже і його послідовникам, які наполягають на тому, що напівпрезидентська система являє собою особливу форму правління поряд з президентською і парламентською системами.

35. Методика вимірювання президентської влади о. Норгаард і л.Йоханнсен3

індекс президентської влади (ІПВ) датські дослідники О. Норгаард і Л.Йоханнсен3. ІПВ обчислюється, використовуючи кодування за трьома основними групами ресурсів конституційних ционной влади - символічні, ресурси за призначенням і політичне життя ¬ ські ресурси (див. табл. 14). На додаток до них кодується спосіб президентських виборів (прямі вибори або вибори парламентом) і тривалість президентського терміну. Якщо президент володіє ресурсом в повному, необмеженій вигляді, то проставляється оцінка «1»; якщо його ресурс обмежений - «0,5»; якщо у нього немає такої влади - «0».

де 1РА - індекс президентської влади (ІПВ);

в - символічні ресурси (їх 7): оцінка кожного «1», «0,5» або «0»;

А - ресурси за призначенням (їх 13): оцінка кожного «1», «0,5» або «0»;

Р - політичні ресурси (їх 17): оцінка кожного «1», «0,5» або «0»;

Е - спосіб президентських виборів: прямі вибори ( «2»); вибори парламентом

( «1»);

L - тривалість президентського терміну: обмежений термін ( «1»); довічне обрання президента ( «2»);

IS - значення індексу по відношенню до максимально можливого показника (336), що розраховується за цією ж формулою так:

IРА_шах = ((7 х 1) + (2 х 13) + (3 х 17)) х 2 х 2 = 336