30. Методика вимірювання президентської влади Методика м. С. Шугарт і Дж.Кері.

Для чисельної оцінки повноважень президентів, які обираються на загальних виборах, М. С. Шугарт і Дж.Кері використовують простий інтервальний метод2. Вони виділяють дві групи повноважень - законодавчі та незаконо ¬ давальний. До законодавчим відносяться такі повноваження: пре ¬ то на весь законопроект пакетне вето / подолання вето; часткове вето / подолання вето; видання президентом нормативно-правових актів, що володіють силою закону, виключне право зако ¬ нодательной ініціативи (в обумовлених сферах політики); полномо ¬ чия в процесі прийняття бюджету; винесення пре ¬ зидента питань на референдум. Список незаконода ¬ тільних повноважень президента у М. С. Шугарт і Дж.Кері такий: формування кабінету; відставка кабінету; Недов ¬ Ріе кабінету; розпуск асамблеї. Оцінка кожного полномо ¬ чия проводиться за 5-бальною системою (4-3-2-1-0). Коли президент найбільш сильний, то виставляється оцінка «4», а коли він не володіє повноваженням або здійснює його в дуже обмеженій формі, то «0». Наприклад, мінлива «вето на весь законопрое ¬ ект / подолання вето» кодується так: «4» - вето президента не може бути подолано парламентом; «3» - вето долається більш ніж 2 / 3 голосів; «2» - вето долається 2 / 3 голосів; «1» - вето преодо ¬ лева абсолютною більшістю голосів або кількістю голосів в інтервалі між 1 / 2 та 2 / 3; «0» - право вето відсутній або для її подолання потрібна проста більшість голосів. Чисельні зна ¬ чення повноважень потім підсумовуються для отримання індексу в соот ¬ відповідне групі (законодавчі / незаконодательние) і для ство ¬ данія загального індексу президентської влади.

Методика М. С. Шугарт і Дж.Кері має низку переваг. По-перше, диференційована система оцінок за 5-бальною шкалою дозволяє одержати більш точний індекс президентських повноважень і, відповідно, більш правильне уявлення про характер президентства в порівнянні з двох-і трехбалльнимі системами оцінок. По-друге, як пише Л. К. Меткалф, «метод вимірювання М. С. Шугарт і Дж.Кері більш тісно пов'язаний з літературою за типами режимів (формами правл ¬ ня - О.З.)» 1. Він дозволяє використовувати змінні президентської влади для класифікації держав за формами правління (див. рис. 5).

31. Методика вимірювання президентської влади Дж.Макгрегор складає список з 43 президентських полномо ¬ чий і ділить їх на три групи: 1) символічні, церемоніальні і процедурні повноваження; 2) повноваження президента за призначенням; 3) політичні повноваження (див. табл. 12) 2. Він підкреслює, що «без сумніву, це в якійсь мірі штучні категорії, тому що будь-яка влада може стати політичною в руках хитрого політика чи маніпулятора. Більш того, розумні аналітики можуть помістити неко ¬ торие повноваження до іншої групи. Тим не менше, ці категорії за ¬ корисно як організуючий засіб »3. Список Дж.Макгрегора - одна з найдовших у літературі. Довгий список (38 позицій) дає також К. Лаки, однак він не займається вимірюванням президентської власті4.

Дж.Макгрегор створює два індекси президентської влади - невзве-шенний і зважений. Для індексації незважених повноважень застосовується простий спосіб: кожному повноваженням, яким володіє президент, присвоюється цифра «1». Потім всі «одинички» по всіх трьом групам підсумовуються, і з цієї суми вираховується по «0,5» для кожного часткового, обмеженого повноваження або повноваження, ко ¬ лось президент ділить з іншим органом. Далі обчислюється відсоток цієї суми від «43» - максимально можливого показника (43 повноваження х 1 бал = 43).

32. Методика вимірювання президентської влади Дж.Хеллман присвоює кожному повноваженням номер у залежність ¬ мости від того, чи надається воно з усією певністю лише президенту, чи надається президента з обмеженнями, або не надається зовсім. У президентських системах оцінка «1» дається виключних повноважень, «0,5» - повноважень з застереженнями і оцінка «0» - тим повноваженням, які не надаються президен ¬ ту зовсім. У парламентських системах з прямими виборами президента (мабуть, Дж.Хеллман має на увазі напівпрезидентська система) оцінки, відповідно, проставляються так: «0,75», «0,35» і «0». У парламентських системах з непрямими виборами президента оцінки інші: «0,5», «0,25» і «О» 1.

Дж.Хеллман пояснює різницю в оцінках тим, що «в різних інституційних структурах президентські повноваження мають раз ¬ особистий вагу. Коли президент обирається парламентом, всі його повно ¬ мочія до деякої міри обмежені здатністю парламенту відмовити президенту у переобрання. Президенти, які обираються на ос ¬ нованіі прямих виборів, пов'язані в меншій мірі, але масштаб їх повноважень може відрізнятися в залежності від структурних відмінностей ¬ чий між президентськими і напівпрезидентська система »1. Потім оцінки підсумовуються для визначення загального показника президент ¬ ських повноважень для кожної країни (див. табл. 17).

33. Методика вимірювання президентської влади Т. Фрай використовує іншу систему підрахунку. Він виділяє дві групи президентських повноважень - виключні та спільні (shared). До першої групи він відносить повноваження, які «принади ¬ лежать» тільки президенту - право вето, призначення посадових осіб, право видавати укази, прирівняні до законів, право законодавчої ініціативи. Спільні повноваження президент «ділить» з іншим державним органом (парламентом або урядом), і в цьому випадку можливості президента обмежені. Крім того, за президен ¬ том закріплюються залишкові (residual) повноваження, які дістають ¬ ся президенту після парламенту чи уряду (наприклад, прези-дент може видавати декрети-закони, але вони підлягають правітельст ¬ кої санкції) або в специфічних ситуаціях (криза) . Якщо прези ¬ дент обирається прямими виборами, виняткові повноваження президента позначаються цифрою «1», а спільні повноваження - «0,5». Якщо президент не обирається всенародно, то кожному його пів-номочію присвоюється «0,5». Потім всі чисельні значення суммуются (див. табл. 17).