1.3. Вибір і аналіз правових норм.

Дії щодо вибору і аналізу правових норм, можуть бути поділені на чотири основні групи:

¨ вибір правової норми, що підлягає застосуванню;

¨ перевірка чинності норми, тобто перевірка її справжності, правомірності акту або договору, що містять цю норму, чинність норми з точки зору часу, простору, розповсюдження на тих чи інших осіб;

¨ перевірка правильності тексту акту або договору, в яких виражена норма або перевірка словесно-документального викладення його змісту;

¨ з'ясування змісту та обсягу нормативного припису.

1.4. Правова кваліфікація

— юридична оцінка всієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення даного випадку до певних юридичних норм. Правова кваліфікація має наскрізне значення у веденні юридичного справи, втілюється в її вирішенні.

Правова кваліфікація виражається в таких діях:

¨ визначення галузі права, норми якої регламентують даний випадок;

¨ визначення загальної юридичної конструкції правовідносин, що призводить до встановлення виду галузевого інституту, що охоплює даний випадок;

¨ встановлення точної норми, що розповсюджується на даний випадок.

1.5. Вирішення юридичної справи.

Вирішення юридичної справи займає центральне положення в процесі її ведення, всі інші дії (наприклад, встановлення обставин справи, вибір і аналіз юридичних норм) по відношенню до неї мають допоміжний характер.

Процес ведення юридичної справи завершується її рішенням, в якому містяться конкретні приписи або встановлюються права і обов'язки суб'єктів соціальної ситуації.

Рішення юридичної справи може бути охарактеризоване з трьох сторін як:

¨ формально-логічний процес;

¨ творчий процес;

¨ владна діяльність компетентних органів або службових осіб держави або добровільна взаємодія суб'єктів права.

Рішення з юридичної справи формально закріплюється, як правило, у письмовій формі в особливому документі — акті застосування або договорі.

1.6. Виконання рішення з юридичної справи.

Виконання рішення з юридичної справи передбачає добровільні дії щодо втілення прав і обов'язків, що конкретизовані в ньому. Проте, в окремих випадках необхідні додаткові дії примусового характеру, спрямовані на виконання цього рішення, кожне з яких є самостійним процесом застосування правових норм, що містить встановлення фактичних обставин, вибір і аналіз юридичних норм, винесення рішення.

Тлумачення правових текстів. Загальновизнаною особливістю кваліфікованої практичної діяльності юриста є його спроможність за допомогою особливих правил і прийомів повно, точно й швидко тлумачити нормативні і інші правові акти та договори, тобто пізнати, виявити, достовірно встановити зміст і обсяг правових правил, що сформульовані в правових приписах. Іншими словами, юридичне професійне тлумачення (інтерпретація) правових актів і договорів — це діяльність юриста щодо встановлення змісту нормативних і індивідуальних приписів, яка спрямована на забезпечення їх практичної реалізації і складається зі з'ясування змісту правових правил для себе і роз'яснення їх для інших суб'єктів. На відміну від тлумачення, яке використовується у філософії, літературознавстві, наукознавстві, історії та інших науках, що досліджують різноманітні форми письмової мови, тлумачення в юридичній практиці має спеціально-юридичні особливості, пов'язані з використанням засобів і прийомів юридичної техніки — особливої термінології, юридичних конструкцій, засобів формулювання правових правил, тому адекватне виявлення і роз'яснення змісту правових текстів вимагає відповідних юридичних знань і навичок.