- •1.Естетична культура юриста
- •2. Етична культура юриста
- •3. Система стандартів вищої освіти
- •Державний стандарт вищої освіти
- •Галузеві стандарти вищої освіти
- •Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів
- •4. Інформаційна культура юриста
- •5. Політична культура юриста
- •6. Правова культура юриста
- •7. Юридична практична діяльність і правова практика
- •1.3. Вибір і аналіз правових норм.
- •1.4. Правова кваліфікація
- •1.5. Вирішення юридичної справи.
- •1.6. Виконання рішення з юридичної справи.
- •9. Суб'єкти освітньої діяльності
- •10. Структура вищого закладу юридичної освіти.
- •11. Види вищих закладів юридичної освіти.
- •12. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти.
- •13. Форми навчання.
- •15. Роль юридичної деонтології в системі гуманітарних наук
- •16.Сучасні підходи до викладання курсу
- •17. Завдання науки "юридична деонтологія"
- •18.Суддівська діяльність
- •19. Нотаріальна діяльність
- •20. Прокурорська діяльність.
- •21. Адвокатська діяльність
- •22. Юрист - консульт
- •24. Прийоми та засоби юридичної практичної діяльності.
- •26. Обов'язки та права суб'єктів юридичної практичної діяльності
- •27. Основні вимоги та умови набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності
1.3. Вибір і аналіз правових норм.
Дії щодо вибору і аналізу правових норм, можуть бути поділені на чотири основні групи:
¨ вибір правової норми, що підлягає застосуванню;
¨ перевірка чинності норми, тобто перевірка її справжності, правомірності акту або договору, що містять цю норму, чинність норми з точки зору часу, простору, розповсюдження на тих чи інших осіб;
¨ перевірка правильності тексту акту або договору, в яких виражена норма або перевірка словесно-документального викладення його змісту;
¨ з'ясування змісту та обсягу нормативного припису.
1.4. Правова кваліфікація
— юридична оцінка всієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення даного випадку до певних юридичних норм. Правова кваліфікація має наскрізне значення у веденні юридичного справи, втілюється в її вирішенні.
Правова кваліфікація виражається в таких діях:
¨ визначення галузі права, норми якої регламентують даний випадок;
¨ визначення загальної юридичної конструкції правовідносин, що призводить до встановлення виду галузевого інституту, що охоплює даний випадок;
¨ встановлення точної норми, що розповсюджується на даний випадок.
1.5. Вирішення юридичної справи.
Вирішення юридичної справи займає центральне положення в процесі її ведення, всі інші дії (наприклад, встановлення обставин справи, вибір і аналіз юридичних норм) по відношенню до неї мають допоміжний характер.
Процес ведення юридичної справи завершується її рішенням, в якому містяться конкретні приписи або встановлюються права і обов'язки суб'єктів соціальної ситуації.
Рішення юридичної справи може бути охарактеризоване з трьох сторін як:
¨ формально-логічний процес;
¨ творчий процес;
¨ владна діяльність компетентних органів або службових осіб держави або добровільна взаємодія суб'єктів права.
Рішення з юридичної справи формально закріплюється, як правило, у письмовій формі в особливому документі — акті застосування або договорі.
1.6. Виконання рішення з юридичної справи.
Виконання рішення з юридичної справи передбачає добровільні дії щодо втілення прав і обов'язків, що конкретизовані в ньому. Проте, в окремих випадках необхідні додаткові дії примусового характеру, спрямовані на виконання цього рішення, кожне з яких є самостійним процесом застосування правових норм, що містить встановлення фактичних обставин, вибір і аналіз юридичних норм, винесення рішення.
Тлумачення правових текстів. Загальновизнаною особливістю кваліфікованої практичної діяльності юриста є його спроможність за допомогою особливих правил і прийомів повно, точно й швидко тлумачити нормативні і інші правові акти та договори, тобто пізнати, виявити, достовірно встановити зміст і обсяг правових правил, що сформульовані в правових приписах. Іншими словами, юридичне професійне тлумачення (інтерпретація) правових актів і договорів — це діяльність юриста щодо встановлення змісту нормативних і індивідуальних приписів, яка спрямована на забезпечення їх практичної реалізації і складається зі з'ясування змісту правових правил для себе і роз'яснення їх для інших суб'єктів. На відміну від тлумачення, яке використовується у філософії, літературознавстві, наукознавстві, історії та інших науках, що досліджують різноманітні форми письмової мови, тлумачення в юридичній практиці має спеціально-юридичні особливості, пов'язані з використанням засобів і прийомів юридичної техніки — особливої термінології, юридичних конструкцій, засобів формулювання правових правил, тому адекватне виявлення і роз'яснення змісту правових текстів вимагає відповідних юридичних знань і навичок.
|