22. Юрист - консульт

Юрисконсульт (лат. juris-consultus - правознавець) - штатний працівник організації (юридичної особи), що забезпечує дотримання законодавства, як організацією, так і по відношенню до організації з боку інших учасників правовідносин.

Серед осіб, що об'єднуються поняттям «юрист», юрисконсульт, безумовно, займає особливе місце. Більшість юристів працює юрисконсультами в державних і приватних організаціях. Найбільш близька до роботи юрисконсульта діяльність адвокатів.

Вперше юрисконсульти з'явилися в Стародавньому Римі як знавці права. Думки зазначених законом юрисконсультів за Августа визнані обов'язковими для судів. Як відзначав російський юрист та історик права Є. В. Васьковський, «... першими юристами в Римі були патрони. В особі їх поєднувалися дві професії: юрисконсультів і адвокатів ».

У сучасному вигляді інститут юрисконсультів сформувався на початку XX століття. За визначенням Малого енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона юрисконсульти це юристи при державних і громадських установах та приватних підприємствах, що дають свої висновки за приватно-правових питань, які виникають у діловодстві цих установ, і виступаючі на суді як повірених.

23.   Поняття та види юридичних конфліктів, їх вирішення Юридичний конфлікт є різновидом соціального конфлікту, в основі якого лежить протилежність поглядів, інтересів, потреб двох або декількох суб’єктів, що призводить до їхнього протиборства. Сучасний соціально-економічний і політичний стан в Україні обумовлює збільшення потенційної можливості виникнення найрізноманітніших конфліктів.  Становлення юридичної конфліктології визване необхідністю цивілізованого проведення в життя конституційного принципу, що закріплює ідеологічну розмаїтість. Юридичний конфлікт в його „чистому” вигляді можна представити я протиборство суб’єктів права з приводу застосування, порушення або тлумачення правових норм. Класифікація юридичних конфліктів: а) конфлікт породжений суперечностями між двома або декількома нормативними актами; б) конфлікт, спричинений суперечностями між нормою права і право застосовною практикою; в) конфлікт, який виникає внаслідок суперечності між двома або декількома право застосовними актами; г) нарешті юридичний конфлікт може виникнути і у зв’язку з одним актом права в разі взаємовиключного його розуміння, тлумачення, застосування або виконання тими чи іншими суб’єктами права. Юридична колізія та правовий конфлікт - це однопорядкові категорії, які однак не слід змішувати. Останній є вкрай різкою формою загострення юридичної колізії. Однак це не виходить, що загострення напруженості між контрсуб’єктами юридичного конфлікту обов'язково повинні знайти в антиконституційному протиборстві політичних, соціальних чинностей і державних, суспільних структур. Юридичні конфлікти багатоликі та не завжди вони проявляються у формі політичного протиборства, що зачіпає основи конституційного суспільного устрою. Проблема конфліктної динаміки є однією з найважливіших у конфліктології науку тут цікавить не тільки послідовність стадій та фаз конфліктної взаємодії, а й насиченість їх соціальне обумовле¬ними подіями, форми та характер рішень і дій, які здійснюють конфліктуючі суб'єкти. Процес регулювання конфлікту здійснюється за допомогою різноманітних технологій: інформаційної, комунікативної, соціально-психологічної, організаційної. Володіння ними правоохоронцями, безперечно, сприяє формуванню їх відповідного іміджу.  Отже, юридичний конфлікт віддзеркалює правову дійсність. Він може відтворювати деформації правової дійсності, вказувати на дефекти правової системи, недосконалість законодавства та судової практики. Конфлікт може бути стимулятором, рушійною силою суспільних і державних змін, сприяти більш швидким їх темпам, здійснювати перетворення у змінах динамічної функції конфлікту. Юридичний конфлікт може або порушувати справедливе співвідношення позицій, або відтворювати (повністю чи частково) його, може виражати справедливі претензії на новий правовий порядок, тобто бути позитивним явищем і мати позитивні функції.