7. Основні принципи і критерії ведення судово-психологічної експертизи у справах неповнолітніх

В основі методології судово-психологічної експертизи у справах неповнолітніх закладені такі базові поняття, на яких будуються дослідження експерта:

1. «Психологічний вік» - певний період розвитку особистості неповнолітніх, що охоплює хронологічні проміжки часу і обмежений критичними точками. Аналіз починається зі з'ясування критичного періоду.

2. Облік всієї сукупності особистісних і інтелектуальних особливостей, узятих у єдності і динаміці з ситуацією соціального розвитку. Комплексний підхід означає: вивчення всієї історії розвитку неповнолітнього плюс результати психометричних досліджень, що представляють якісний ха рактер особистісних особливостей.

Діагностика вікового періоду ще не дає повної відповіді на питання про міру здатності неповнолітніх керувати своїми діями і повноті їхньої свідомості. Рефлексія і саморегуляція можуть виявитися достатніми в простих ситуаціях, а в більш складних вони будуть неповними.

Експертна оцінка виконується з урахуванням зовнішніх (складність ситуації) і внутрішніх (динамічний стан особистості) умов здійснення інкримінованих діянь.

Експертні дані використовуються при загальній оцінці особливостей психіки неповнолітніх і при аналізі конкретної мотивації підлітка в момент вчинення інкрімінованого йому діяння. Це можуть бути такі особливості, як хороша загальна обізнаність, здатність до абстрактного мислення, можливість самостійної організації діяльності, цілеспрямованість поведінки, здатність до обліку соціальних норм, соціалізованість інтересів і цінностей, адекватна реакція на судово-слідчу ситуацію.

У той же час деякі психологи наводять дані про обмежений запас загальних відомостей і знань, конкретності мислення, бідності і примітивності інтересів, несформованості морально-етичних норм поведінки, асоціальності установок. Така суперечливість відомостей про особливості та рівень розвитку інтелекту й особистості підлітків, що виявляють здатність до адекватного усвідомлення і довільної регуляції і контролю своїх дій, показує, що основну увагу при судово-експертному дослідженні необхідно звертати не на результати тестування, а на аналіз мотивації правопорушення та соціально-правової діагностики в цілому.

В осудних неповнолітніх обвинувачених виявляються збереження структури мотивації, цілеспрямованість кримінальнї поведінки, розуміння протиправності і покарання скоєного, повний контроль своїх вчинків.

Клінічні критерії обмеженої здібності неповнолітнього обвинуваченого до усвідомленої регуляції своєї поведінки у кримінальній ситуації зводяться, при всьому ріщноманіті їх варіантів залежно від виду психічного розладу, до часткової затримки інтелектуального і емоційно – вольового розвитку, парциальной критичності , обмеженою здатності до опосередкування дій, психосексуальному інфантилізму, нестійкості соціальної адаптації.

Клінічні дані характеризують в першу чергу збереження потенційної здібності підлітків до усвідомлення і контролю своєї поведінки. Психологічні критерії застосовуються вже при аналізі конкретної мотивації правопорушення в період, що цікавить суд і слідство.

План дослідження та методики.

1. Вивчення інтелектуальної сфери - патопсихологічні методики дослідження пам'яті, уваги, мислення, процесів опосередкування, узагальнення, здібності встановлювати логічні зв'язки.

2. Загальна обізнаність, орієнтація в практичній сфері, в спеціальних областях - серії спеціальних питань і проективних ситуацій.

3. Характерологічні властивості:

• особливості емоційного реагування (тести, опитувальники);

• мотиваційна сфера;

• властивості підкорення, навіюваності;

• здатність до вольових зусиль.

4. Обізнаність в питаннях моральних норм - обговорення вчинків і ситуацій.

5. Аналіз змісту дій підлітка в кримінальній ситуації, оскільки дії є, з одного боку, результатом, а з іншого - показником психічного розвитку. Об'єктивна сторона відображається в матеріалах справи, а суб'єктивна з'ясовується в процесі спрямованого розпитування.

6. Якою мірою можна передбачити результат, наслідки, здатність підлітка прогнозувати, логічно міркувати, мислити, наявність у нього досвіду (прийняття запобіжних заходів; в якій мірі вибрані засоби відповідали досягненню мети).

Щодо неповнолітніх обвинувачених може бути призначена комплексна судова психолого-психіатрична експертиза (КСППЕ). Для вірного вирішення питань, поставлених перед КСППЕ слідчим або судом, важливе значення на першому етапі аналізу має правильне визначення відповідного рівня розвитку неповнолітнього закінченню підліткового віку і (або) початок ранньої юності. Рубіж, що розділяє їх, значною мірою умовний. До недавнього часу було прийнято розглядати підлітковий період як інтервал між 11 і 15-16 роками.

Згідно з останніми даними підлітковий вік визначають в проміжку між 11-12 і 14-15 роками. Це приблизно відповідає межам віку кримінальної відповідальності в російському праві: 14 років - за найбільш тяжкі злочини, 16 років - за інші. До цього часу при нормальному віковому розвитку остаточно формуються абстрактное мислення, здатність до проведення формальних логічних операцій, інтелект переходить на новий рівень відображення об'єктивних зв'язків зовнішнього світу. Виникає можливість усвідомлення та оцінки своїх вчинків і поведінки оточення. Якісно і різко змінюється зміст мотиваційної сфери, з'являється орієнтація на участь у соціально значущих сферах діяльності, планування довгострокових перспектив. Зменшується елемент ситуативності поведінки, формується здатність до свідомої регуляції поведінки по соціальним нормам.

Надзвичайно важливе значення при цьому має становлення самосвідомості, образу «Я», здатності до адекватної самооцен ¬ ке. Дозрівання цих основних психологічних новоутворень підліткового віку знаменує справжнє «народження особистості» (А. Н. Леонтьєв). Несформованість їх у підлітків і юнаків 14-16 років, прояв рис, характерних для більш ранніх етапів і вікових періодів, свідчать про затримку психічного розвитку.

Внаслідок того що самосвідомість підлітка є те особистісне новоутворення, що визначає специфіку всього вікового періоду, діагностика завершеності дозрівання особистості повинна грунтуватися саме на аналізі самосвідомості і свідомості. Найбільше значення для вирішення питання, чи повністю неповнолітній обвинувачений усвідомлював значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними, має оцінка ступеня зрілості моральної і правової свідомості. Саме ці особистісні структури є основними регуляторами відповідної нормам поведінки. Як особистісних складових моральної свідомості до кінця підліткового періоду у підлітка, що нормально розвивається, остаточно диференціюються поняття і моральні почуття обов'язку, стиду, сорому, честі, гідності, совісті.

У почутті боргу фіксується перетворення моральної норми в установку і позицію суб'єкта. У цьому випадку загальна моральна формула «всі повинні» перетвориться в свідомості неповнолітнього в переконання «я повинен».

У почутті відповідальності окреслюються межі морального боргу залежно від реальної спроможності суб'єкта здійснювати належне в наявнихобставин. Відповідальність являє собою форму контролю моральної свідомості за діяльністю суб'єкта або з позицій суспільства, або з позицій особистості.

Інтеграція цих моральних оцінок здійснюється критикою, що є підставою особистісного вибору. Тому ступінь розвиненості у обвинуваченого морального рівня критичності не лише характеризує його здатність до адекватної зсістовної оцінки, усвідомлення своїх дій, але і дає уявлення про свободу його особистісного вибору, здатності обирати певну лінію поведінки, тобто про міру керівництва підекспертним своїми діями.

Почуття сорому є оцінкою неповнолітнім своїх дій, поведінки на підставі можливості припустити, якою буде реакція інших. Розвиненість почуття сорому, отже, свідчить про збереження адекватного соціального прогнозу, розумінні суспільного значення своєї поведінки. Почуття гідності характеризує уявлення неповнолітнього обвинуваченого про ідеал людини. Гідність є формою самоконтролю особистості, основою її вимогливості до себе самої, не дозволяє за своєю волею «здійснювати вчинки нижче своєї гідності».

Найбільш важливим почуттям моральної свідомості і самопізнання неповнолітнього обвинуваченого є совість. Розвиток цього морального почуття найбільшою мірою характеризує здатність особи до морального самоконтролю, передбачає смислову диференційованість засвоєних суспільних норм.

Сформованість моральної та правової свідомості підлітку є мірилом інтеріоризації ним найбільш важливих соціальних норм, критерієм успішності її соціалізації, достатньої розвиненості внутрішнього (совість) і зовнішнього (сором) контролю, що створює психологічні (особистісні) передумови його відповідальності .

Реалізація злочинних дій завжди є реалізація конкретно-ситуаційних мотивів, свідомих актуальних цілей особистості. Збереження повноти усвідомлення і довільності їх вибору - суб'єктивна передумова вини і відповідальності суб'єкта злочину. У зв'язку з цим для повноти судження про здатність неповнолітнього обвинуваченого повністю усвідомлювати значення своїх дій і міру керівниківнитства ними аналіз моральної свідомості підлітка повинен бути доповнений аналізом його мети й цілепокладання. Передумовою їх ефективного функціонування багато в чому служить достатня розвиненість розумової діяльності, інтелекту.

Когнітивна диференційованість особистості, високий рівень операціональних її можливостей в істотній мірі визначають глибину розкриття найважливіших сторін ситуації, вибір адекватних шляхів і засобів її перетворення, адекватний облік внутрішніх ресурсів і власних якостей (когнітивна самооцінка).

На закінчення хотілося б відзначити, що дорослі та неповнолітні обвинувачені - якісно різні суб'єкти судочинства, всупереч думці деяких авторів, які вважають, що неповнолітній є зменшена модель дорослого обвинуваченого. Отже, для успішного ходу розслідування слідчому необхідно мати хоча б елементарні уявлення про психологічні особливості даного суб'єкта, щоб правильно будувати слідчі дії і правильно оцінювати їхні результати. Це, безсумнівно, потребує допомоги фахівців і експертів-психологів.