- •Судово-психологічна експертиза неповнолітніх
- •1. Поняття психологічної експертизи неповнолітніх
- •2. Особливості психологічних здібностей неповнолітніх давати свідчення у справі
- •3. Психологічні особливості неповнолітнього, що мають значення для кримінального судочинства
- •4. Юридичне значення судово-психологічної експертизи неповнолітніх
- •5. Особливості судово-психологічної експертизи неповнолітніх обвинувачених, підозрюваних
- •6. Формулювання питань судово-слідчих органів експертам
- •7. Основні принципи і критерії ведення судово-психологічної експертизи у справах неповнолітніх
- •Список використаної літератури:
4. Юридичне значення судово-психологічної експертизи неповнолітніх
До нещодавна судово-психологічна експертиза неповнолітнього обвинуваченого регулювалася ст. 392 КПК України, де вказувалося, що «при наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язаної з душевним захворюванням, повинно бути виявлено .. , «ии міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій». У постановах пленумів Верховного Суду СРСР № 1 від 16 березня 1968 р. і № 6 від 3 грудня 1976 р. додається і так званий «вольовий» критерій: судово-слідчі органи повинні з'ясовувати, чи міг неповнолітній не тільки усвідомлювати значення своїх дій , а й керувати ними і в якій мірі.
Очевидно, що наведене формулювання спочатку було орієнтоване тільки на проведення судово-психологічної експертизи неповнолітнього, оскільки згадані тільки ті форми розумової відсталості, які не пов'язані з психічними розладами. Фактично малася на увазі затримка психічного розвитку, обумовлена соціальною чи педагогічною занедбаністю.
Однак на практиці таких випадків виявилося дуже мало, окільки переважна більшість виявлених форм недостатності інтелектуального та особистісного розвитку у підлітків пов'язане з тими або іншими видами психічної патології:
психічним і психофізичним інфантилізмом, органічними ураженнями головного мозку, олігофренією та ін Саме тому огляд неповнолітніх обвинувачуючих стало в основному проводитися в рамках комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.
Інші правові наслідки настають у неповнолітніх, які також не повною мірою усвідомлюють і регулюють свої протиправні дії, але вже внаслідок затримки або відхилень у психічному розвитку, пов'язаних з психічними розладами, тобто у підлітків з олігофренією, інфантілізмом, органічним ураженням головного мозку, психопатією та іншими формами психічної патології.
У цьому випадку вони по-перше, впідлягають кримінальній відповідальності, по-друге, їх психічні розлади враховуються судом при визначенні покарання і можуть служити підставою для призначення примусових заходів медичного характеру.
Таке двояке юридичне значення експертизи неповнолітніх, що зумовлює різні, навіть протилещні правові наслідки залежно від заключення судових експертів-психологів і психіатрів, робить необхідним вирішення ряду питань, що задаються експертам судово-слідчими органами. Слід підкреслити, що необхідність з'ясування наявності чи відсутності психічних розладів у неповнолітнього обвинуваченого для вирішення експертних питань зумовлює перевагу призначення не однорідних судово-психологічної або судово-психіатричної експертиз, а комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.
Таким чином, від визначення психічного стану неповнолітнього, рівня його інтелектуального і розумового розвитку, тобто багато в чому від висновків експертів-психологів, залежить, чи буде взагалі неповнолітній притягнутий до кримінальної відповідальності, і якщо так, то чи понесе він кримінальне покарання, який вид і розмір покарання або інша примусова робоча міра медичного чи виховного характеру йому годиться.
КПК України, враховуючи вікові психологічні критерії, містить спеціальний розділ 7, який регламентує провадження у справах про злочини, вчинені неповнолітніми. Кодекс містить ряд норм, що забезпечують особливі гарантії прав неповнолітніх, наявність яких пов'язана з принципами гуманізму і справедливості (обов'язкова участь захисника, прокурора, колегіальність розгляду справ данної категорії, закритість судового засідання, участь в допиті педагогів і психологів). Крім того, неповнолітній як учасник кримінального процесу може і не бути звинуваченим, підозрюваним, а виступати в ролі свідка чи потерпілого. У такому випадку суду і органу, що веде справу, важливо знати про здатність неповнолітнього давати правдиві показання, тобто правильно сприймати, запам'ятовувати і відтворювати отриману інформацію.
Як правило, відносно неповнолітнього зобов'язано проведення експертизи, особливо при необхідності встановлення віку обвинуваченого. У кримінальному праві вважається, що особа досягла відповідного віку не в день свого народження, а в наступні за днем народження добу. Якщо вік неповнолітнього встановлений на підставі висновків психологічної експертизи, то днем народження вважається останній день року народження, встановленого цією експертизою. Якщо експертизою встановлюється максимальна і мінімальна кількість років, то суд приймає за рік народження мінімальний рік.
Серед обставин, що підлягають встановленню у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, повинні встановлюватися крім загальних наступні обставини:
• точно рік, місяць і число народження;
• умови життя і виховання;
• причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів.
Кримінальне право містить спеціальний розділ, що закріплює особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, можливість звільнення від вілповідальності і покарання, заміни покарання іншими примусовими заходами медичного та виховного характеру і т. д.
Щодо неповнолітнього, як зазначає Ф.С. Сафуанов, можливі чотири ситуації, що визначають його правовий статус як обвинуваченого:
• визнання його неосудним на підставі комплексної психолого-психіатричної експертизи та звільнення від кримінальної відповідальності (покарання)
• визнання його на підставі цієї ж експертизи вменяемым внаслідок відставання в психічному розвитку, не пов'язаного з психічним розладом, і звільнення від кримінальної відповідальності
• визнання його повністю осудним і здатним усвідомлювати характер і наслідки скоєних ним дій і керувати ними як в момент скоєння злочину, так і в момент притягнення його до відповідальності з урахуванням віку, оскільки неповноліття за є обставиною, пом'якшувальною покарання;
• визнання його осудним, але маючим певний психічний розлад, який у момент скоєння злочину обмежував здатність до вольової регуляції неповнолітнім своєї діяльності, і звільнення від кримінальної відповідальності
• поширення статусу неповнолітнього на особу, яка досягла 18-річного віку і не досягла 20-річного віку у виняткових випадках, пов'язаних з особоивостями соціально-психологічного розвитку особистості (вікова інфантильність або інші обставини).