5. Особливості судово-психологічної експертизи неповнолітніх обвинувачених, підозрюваних

Не існує єдиної думки, фахівці якого профілю повинні досліджувати питання про вікову осудність. Як вважає В. Ісаєнко, прийти до найбільш повного висновку про наявність у неповнолітнього душевного захворювання, інтелектуальної недостатності, особистісної незрілості з відставанням емоційно-вольової сфери дозволяє тільки одночасна участь в роботі експертної комісії психіатрів і психологів. Коли вони дають свій висновок окремо, то неминуче виникає необхідність проведення додаткової підсумкової експертизи. В. Ісаєнко наводить як приклад випадок Карамишева, вбивці і грабіжника, якого психологи визнали відповідним 10-13-річному психічному розвитку і не здатним усвідомлювати свою поведінку, а психіатри - осудним, а комплексна експертиза визначила його розвиток як відповідний віку 14-16 років.

В одних регіонах превалює думка про провідну роль психіатрів в даному виді експертиз, в інших устоялася точка зору , що участь в експертизі психологів і психіатрів рівнозначна. На думку В. Ісаєнко, в таких експертизах провідна роль має належати психологам. У психологів і психіатрів при комплексній експертизі часто немає єдиних підходів до оцінки психічного стану неповнолітнього, звідки і різні висновки. Ще не вироблені чіткі критерії визначення відповідності психологічного розвитку неповнолітніх їхньому віку. Психологи не завжди вказують, якому віку відповідає рівень розвитку випробуваного при встановленому факті його відставання. Крім того, у своєму висновку вони не використовують терміни «осудний» або «невме­няем», а дають слідчому лише формулу, що звичайно ж у правозахисників викликає певні труднощі.

Усвідомлення неповнолітнім своїх дій включає правильне розуміння об'єктивного змісту власної поведінки, цілей здійснюваних дій, передбачення прямих і непрямих наслідків, оцінку власної поведінки з точки зору діючих у суспільстві соціальних норм, в першу чергу права і моралі.

Здатність його керувати своїми діями складається з можливості вільно вибирати цілі дій і способи, за допомогою яких вони досягаються. Це набувається неповнолітнім у процесі досягнення інтелектуального розвитку, зрілості особистості і є одночасно показником стану психічного розвитку.

Судово-психологічна експертиза допомагає розкрити вікову симуляцію з боку неповнолітнього.

6. Формулювання питань судово-слідчих органів експертам

Головна особливість компетенції даної експертизи заключається в тому, що в силу індивідуальних вікових особливостей психіки неповнолітнього в її предмет входить не тільки група психічно здорових підозрюваних, а й неповнолітні з рисами психологічного недорозвинення. Як вважають деякі психологи, неповнолітньому в силу фізіологічних причин, які зачіпають і нервову, і гормональну системи, об'єктивно притаманні психологічні аномалії.

М.В. Костицький заперечує даній точці зору, вважаючи, що не можна бути здоровим психічно з психічним недорозвитком, тому до предмету даних експертиз неповнолітніх він відносить межові психічні стани між нормою і патологією. Як пише І.А. Кудрявцев, питання психопатології вирішуються не тільки психолого-психіатричними експертизами, але й такими видами комплексних експертиз, як психолого-педагогічні (з питань навчання і виховання, виникнення психологічної депривації, педагогічної занедбаності, психофізичного інфантилізму, рівня інтелектуального розвитку) і психолого-медичні (з питань встановлення віку неповнолітнього). Практично всі психологи єдині в думці, що до компетенції судово-психологічної експертизи неповнолітніх не входить встановлення достовірності його показань.

Психологи по-різному визначають предмет даної експертної роботи, але всі вони вивчають такі напрямки, як:

• встановлення рівня інтелектуально розвитку

• визначення відсталості розумового розвитку

• виявлення суб'єктивної можливості неповнолітнього правильно оцінювати і сприймати обставини, що мають значення для справи

• встановлення відповідності психічногорозвитку неповнолітнього його віку.

Крім того, деякі автори до завдань, поставлених перед психологами в даній експертизі, відносять встановлення схильності неповнолітнього до фантазування, підвищеної сугестивності, індивідуальних особливостей особистості, визначення мотиваційної сфери, встановлення біологічної і моральної зрілості неповнолітнього, наявності у нього психічних відхилень.

Судово-психологічна експертиза неповнолітніх звинувачуваеих з відставанням у психічному розвитку, не пов'язаних з психічним розладом і іншими аномаліями нехворобливого характеру. Ця експертиза - одна з найбільш складних предметних видів експертиз в силу неоднозначності її юридичного значення та необхідності застосування спеціальних знань не тільки в загальної, медичної та соціальної психологіі, але й у психології та патопсихології, судової та вікової психології.

Ю.М. Грошевой вважає, що розумова відсталість неповнолітніх обумовлена ​​впливом несприятливих зовнішніх факторів, що проявляється в неможливості віддавати собі звіт у своїх діях. Б. Петелин вказує, що розумова відсталість пов'язана з особливостями формування психіки неповнолітнього і проявляється у здатності реагувати на ті чи інші життєві ситуації або в скоєнні нестандартних певних дій. Т.П. Печерникова вважає, що не можна ставити питання про «розумовий вік» неповнолітніх, оскільки це питання психічної норми і патології. Фахівці Інституту ім. Сербського визначабть, що в предмет даної експертизи входить відмежування розумової відсталості органічної природи від розумової відсталості, викликаної умовами середовища, педагогічної занедбаності, різними захворюваннями. Однак судово-психологічна експертиза може досліджувати лише психічно здорових осіб, оскільки психологи не мають даних про міру впливу патології на розумовий розвиток, і тільки комплексна експертиза може встановити дизонтогенез.

Розумова відсталість може бути викликана сенсорною недостатністю, тривалими і хронічними захворюваннями.

Питання, що задаються експертам, в даному випадку адресовані як психологам, так і психіатрам. Крім стандартних питань психіатрів, основне значення для визначення міри здатності неповнолітнього до усвідомлення та вольової регуляції своєї діяльності мають наступні питання.

1. Страждав неповнолітній обвинувачений під час здійснення інкримінованого йому діяння психічним розладом?

Це питання - прерогатива тільки психіатра. При позитивній відповіді експертиза стає повністю псіхіатричною. Якщо відповідь негативна, то необхідно експертне дослідження психолога.

2. Чи є у неповнолітнього обвинуваченого відставання в психічному розвитку, не пов'язане з психічним розладо?

На думку М.М. Коченова, на це впливають такі фактори, що враховуються при відповіді на дане питання:

а) соціальна та педагогічна занедбаність (неправильне виховання, помилки в школі, в сім'ї тощо);

б) наявність сенсорного дефекту (зору, слуху), вчасно не виявленого і неврахованого при вихованні та навчанні;

в) перенесення дитиною в ранньому дитинстві тривалих або важких соматичних захворювань, які можуть викликати порушення нормального психічного розвитку.

Форми прояву відставання в психічному розвитку, не пов'язаному з психічним розладом, можуть бути різними. Особливо складні співвідношення між рівнем розвитку пізнавальних процесів та емоційно-вольової, мотиваційної сфер. В одних випадках у наявності тотальна затримка і інтелектуальної, і особистісної сфери, в інших - на першому плані відхилення в емоційно-вольовій сфері, дісгармонія різних сторін психіки (аж до пародоксальних ситуацій, коли виражене емоційно-вольове недорозвинення співіснує з інтенсивним розвитком інтелектуальних здібностей).

Негативна відповідь на це запитання означає, що неповнолітній повною мірою підлягає кримінальній відповіності. При позитивній відповіді необхідно з'ясувати, чи міг обвинувачений повною мірою усвідомлювати значення своїх дій. Це з'ясовують і при виявленні у неповнолітнього психічного розладу.

3. Чи міг неповнолітній обвинувачений під час вчинення інкримінованого йому діяння усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними, і якщо міг, то чи повною мірою?

Тут можуть бути три варіанти відповіді:

A) не міг усвідомлювати;

Б) міг усвідомлювати повністю;

B) міг, але не повною мірою.

Спробуємо інтерпретувати кожен з цих питань.

A) Визначення нездатності усвідомлювати повністю відносится до компетенції психіатра, отже, дані експериментального психологічного дослідження виступають в подібних випадках в якості допоміжних аргументів на користь такого висновку (тобто психологи при цьому виявляють особливості пізнавальної діяльності та емоційно- вольової сфери: некритичність мислення, порушення довільної регуляції діяльності, зниження інтелектуальної продуктивності; нестійкість уваги; зниження пам'яті, низька здатність до навчання;певна нездатність до смислової оцінкисвого поведіеки і т. д.).

Б) Здатність до усвідомлення може визначатися псіхіатром при діагностиці психічних розладів або спільно психіатрами та психологами при відсутності у обвинуваченого ознак будь-якого психічного розладу. Психологічні дані в такому випадку використовуються і при загальній оцінці особливостей психіки неповнолітнього, і при аналізі конкретної мотивації підлітка в момент вчинення інкрімінуйого діяння: здатність до абстрактного мислення; хороша загальна поінформованість; можливість самостійної організації діяльності; цілеспрямованість поведінки; здатність до обліку соціальних норм; адекватна реакція і т. д.

B) Найбільш складна оцінка обмеженої здібності неповнолітнього до усвідомлення своїх діянь. Це спільна компетенція психіатра і психолога. Клінічні критерії такохїобмеженої здібності при всьому їх різноманітті в залежності від психічного розладу зводяться до часткової затримки інтелектуального і емоційно-вольового розвитку: парціальна некритичність; обмежена здатністб до опосередкування дій; психосексуальний інфантилізм; нестійкість соціальної адаптації; регрідієнтний характер психопатологічних проявів, але при збереженні у всіх випадках потенційної здатності підлітка до усвідомлення і контролю своєї поведінки.

Психологічні критерії обмеження здатності неповнолітніх до усвідомлення своїх дій застосовуються вже при аналізі конкретної мотивації правопорушення в період, що інтересують правоохоронні органи . Це можуть бути:

а) переважання ігрової мотивації;

б) некритичне повторення;

в) недостатня опосередкованість дій.

Як вказує І.А. Кудрявцев розумова відсталість має для свого визначення кілька критеріїв: медичний, соціальний, психологічний і правовий.

Розумова відсталість - це значне відставання від нормального для даного віку рівня розвитку розумової, пізнавальної діяльності, запасу знань і уявлень, розвитку емоційно-вольової сфери.

Деякі автори пропонують поставити на вирішення експерта наступні питання.

1. Чи є відхилення від нормального для даного віку рівня розвитку, що спричинюють розумову відсталість?

2. Якщо такі відхилення є, то в чому вони виражаються?

3. Чи можна на основі даних психології зробити висновок, що неповнолітній з урахуванням його психічного розвитку усвідомлював повністю значення своїх дій і міг керувати ними?

4. Якою мірою неповнолітній керував своїми діями в інкримінованій йому ситуації?