Зміст

ВСТУП

Розділ 1. Природні та економічні умови розташування території створення лісових куль тур

1.1 Місце знаходження лісівництва, та ділянок які підлягають залісненню

1.2 Характеристика природних умов

1.3 Економічні умови району

1.4. Висновки

Розділ 2. Підбір посадкового матеріалу

1. Характеристика ділянок відведених під лісові культури, та черговість їх заліснення

2. Підбір деревних видів для створення лісових культур в даних умовах

3. Визначення необхідної кількості посадкового матеріалу

Розділ 3. Основи агротехніки створення лісових культур.

1. Підготовка площі під посадку

2. Посадка садивного матеріалу

Розділ 4. Догляд за створеними культурами

Розділ 5. Технологія вирощування сіянців для створення культур

1. Вирощування сіянців……………………………………………………..

2. Агротехніка вирощування сіянців

Розділ 6. Економічна оцінка створення лісових культур.. Розділ 7. Організація й охорона праці

1. Організація праці

2. Охорона праці та техніка безпеки

Використані літературні джерела

Додатки

1.2 Характеристика природніх умов.

Згідно лісорослинному районуванню територія лісництва відноситься до південної зони Українського полісся і знаходиться на границі з Лісостеповою зоною. За кліматичним розташуванням ділянка характеризується багатолітніми спостереженнями, одержаних в бюро розрахунків і довідок управління гідрометеріослужби України для міст Києва та Фастова, а також даних метеріологічних станцій міста Києва.

Клімат характерний м’яким кліматом з відносно високим середньо річним температурними і значною кількістю опадів.

Кліматичні показники:

1. Температура повітря середньо річна абсолютно максимальна +36 липень-вересень, абсолютно мінімальна -35 лютий.

2. Кількість опадів за рік 400-800 мм .

3. Тривалість вегетаційного періоду 202 дні з 9 квітня до 25 жовтня.

4. Останні заморозки весною 5-21 квітня.

5. Перші заморозки восени 1-17 жовтня.

6. Середня дата замерзання за рік 25 грудня.

7. Середня дата початку наводку 10 квітня.

8. Сніговий покрив до 20 см: час появи 15 листопада, час сходження у лісі 20 березня.

9. Глибина промерзання ґрунту до 85 см.

10. Напрям переважаючих вітрів по сезонах: зимою Пч 3.8 румб, восени ПчЗ.ПС, літо ПЗ, осінь ПчЗ.ПС.

11. Середня швидкість переважаючих вітрів по сезонах: зимою 3.8 м/сек., весною 3.5 м/сек., літом 2.8 м/сек., осінню 3.2 м/сек..

Тривалість безморозового періоду складає 180-187 днів нерівномірний розподіл опадів створює перемісний режим вологості повітря і ґрунту який негативно впливає на рослинність, різке пониження рівня ґрунтових вод. В окремі роки приводить до зниження приросту, особливо деревостани від ушкодження їх ентомологічними шкідниками.

В середньому за вегетаційний період випадає 380 мм опадів або 65% від загальної чисельності опадів в рік. На вегетаційний перехід в середньому 70 днів з опадами.

В зимовий період випадає 145-155 мм опадів у вигляді снігу, а температурні умови приводять до частих морозів з відлигами, стійких снігових покривів.

Розподіл снігового покриву нерівномірний і залежить від рельєфу, сили вітру, а також від наявності рослинності. На відкритих місцевостях висота снігового покриву в середньому дорівнює 9 см, а в насадженнях до 20 см. Мало снігових зимах під час сильних морозів проходить глибоке промерзання ґрунту яке інколи сягає 151 см середня глибина промерзання 85 см, найменша 22 см. Сніг лежить в середньому 112 днів з відхиленням від 98 до 142 днів. Вітри на територ є північно - західні і західні при середній швидкості біля 3.3 м/сек.. Більшість осадків приноситься північно-західними

вітрами, розподіл нерівномірно більше в червні, менше в жовтні та грудні місяців,

В цілому клімат району розташування лісництв сприятливий для успішного росту деревини і чагарникових порід (сосни, дуба, берези, вільхи чорної, ліщини, горобини) а також інтродукції ряду цінних порід. Це підтверджує наявністю високо бонітетних насаджень основних лісоутворюючих порід.

Територія лісництва розташована в лівобережній частині України і по природній зональності займає південну частину Полісся, на переході в Лісостеп. В геометричному відношенні район розташований на водо розділі рік Дніпра і Ірпеня в зоні Київського Полісся.

Лісові масиви розташовані на корінних плато заплавах і тересах річок. Поверхня Київського Полісся незначний ухил на північ та північний схід. З півдня з Київським Поліссям межує лісова область, відокремлюється від Полісся замітним уступом на північ від якого розташовані Поліські покривні піски. З переміщенням на північ поверхня стає більш рівною по своєму рельєфу. Територія лісництва характеризується як південна частина Київського Полісся на межі Лісостепу, де зустрічаються ділянки які являються собою типові зандрові рівнини Полісся І чітко вираженні еродовані форми рельєфу Лісостепу.

Найбільш поширенні типи ґрунтів є: підзолистий (дерново-підзолистий підтип) значно менше сірі-лІсові, дернові і чорноземи опідзолені а також дерново-розвинуті, лучні і болотні різного механічного складу і фізико-хімічних властивостей. Усе це в тій чи іншій мірі обумовило місцезростання

За ступеням вологості більша частина ґрунтів відноситься до свіжих. На дою земель з надмірним зволоженням припадає 1.6% площі вкритих лісовою рослинністю земель. Болота займають полощу 52.2га.

Характеристика ділянки №2

Свіжий бір (А₂). Свіжі бори займають рівні або слабохвилясті міс-цеоселення з рівнем ґрунтових вод від 2,5 до 3,5 м. Переважають соснові деревостани II, іноді І класів бонітету з поодиноким домішком берези. Похідні деревостани - березняки II бонітету. Сосняки характерні своєю стійкістю, довговічністю, високою якістю деревини. Березові насадження дають деревину низької якості. У підліску зустрічається горобина, а у північних районах Полісся - яловець звичайний. Іноді у підліску зустрічається дуб звичайний. У межах природного ареалу ялини вона може утворювати низькоросле насадження.

У гірській місцевості Криму на скелетних ґрунтах пологих схилів зустрічаються свіжі бори із звичайної та кримської сосен. Кальцієфільні варіанти свіжого бору зустрічаються на крейдяних та вапнякових відкладах. У більш північних районах зустрічається кліматичний варіант свіжого бору.

Деревостани сосни у свіжому бору довговічні, доживають до 160-200 років. У надґрунтовому покриві часто панують зелені мохи: 1) Preurozium Schereberi (Brid.) Mitt., Dicranum polysetum Sw., які іноді покривають поверхню ґрунту суцільними зарослями. На фоні мохового покриву одиночно ростуть брусниця - Rhodococcum vitis-idaea (L.) Avror., смовдь гірська - Peucedanum oreoselinum (L) Moench, верес -Calluna vulgaris (L.) Hull, герань криваво-червона - Geranium sanguineum L, куничник наземний - Calamagrostis epigeois (L.) Roth., сон-трава -Pulsatilla latifolia Rupr., костяниця - Rubus saxatilis L, зимолюбка зонтична - Chimaphila umbellata(L)W.Barton. У північних районах може зустрічатися лишайник Cladonia (рис. 1).

У свіжих борах часто зустрічається надґрунтовий покрив із одного вереса. Як правило, такий покрив утворюється після лісових пожеж, які неодноразово пройшли по одній і тій же ділянці, викликавши зрідження деревостану та більше освітлення ґрунту. Відкриті місця часто заселяються кострицею овечою, а у зріджених деревостанах панівне становище займає куничник наземний.

Рис. 1. Рослини-індикатори свіжого бору (А₂):

1 - костриця овеча; 2 - золотушник звичайний; 3 - чебрець повзучий; 4 - котячі лапки дводомні; 5 - брусниця; 6 - мучниця звичайна, 7 - осока вереснянкова; 8 - дикран багатоніжковий; 9 - плеуроцій Шредера

Ґрунти свіжих борів - піщані, слабкопідзолисті з неглибоким гумусовим горизонтом.

У свіжих борах, особливо вересових, добре йде природне поновлення сосни. У пристепових борах воно носить куртинний характер.

Вологий бір (А₃). Вологі бори в Українському Поліссі займають понижені місця у мезорельєфі, а у Лісостепу - западини та крайки боліт з близьким (1-2 м) заляганням ґрунтових вод. У Поліссі серед борів часто переважають вологі бори, а у Лісостепу та Степу вони займають обмежені площі. У деревостанах переважає сосна II, іноді III бонітету. Тимчасові насадження - березняки, іноді ялинники. Коренева система у деревних порід внаслідок близького стояння ґрунтових вод неглибока, тому сосна у даному типі вітровальна.

Сосняки вологих борів відносно недовговічні, вони доживають до 90-100 років, потім зріджуються, а після 120 років на площі залишаються окремі групи дерев. У більш північних районах у підліску ростуть яловець та горобина, а у південних підлісок відсутній.

Живий надґрунтовий покрив складають наступні найбільш розповсюджені види: чорниця - Vaccinium myrtillus L, брусниця - Rhodococcum vitis-idaea (L) Avror., зелені мохи - Preurozium Schereberi (Brid.) Mitt., Dicranum polysetum Sw., політрих звичайний (зозулин льон) -Polytrichum commune Hedw., верес (на відкритих місцях) - Calluna vulgaris (L.) Hull, молінія голуба - Molinia coerulea Moench., ін. (рис. 2).

Рис. 2. Рослини-індикатори вологого бору (А₃): 1 - верес звичайний; 2 - молінія голуба; 3 - чорниця; 4 – перстач прямостоячий; 5 - плеуроцій Шредера; 6 - ожина волосиста; 7 - брусниця; 8 - політрих звичайний; 9 - дікран багатоніжковий

У Поліссі вологі бори не мають у надґрунтовому покриві чорниці брусниці, вереса. При задернінні ґрунту найактивніше його заселяє біловус - Nardus stricta L. Після лісових пожеж на відкритих місцях швидко розростається верес.

Ґрунти вологих борів - типові підзолисті, піщані, рідше - супіщані з глибоким підзолистим горизонтом. Підстилка - торф'яниста, товщиною 5-10 см, становить собою типовий "грубий гумус".

Достатнє зволоження ґрунту створює сприятливі умови для природного насіннєвого поновлення сосни і берези

Свіжий субір (В₂) свіжі субори займають середнє місцеположення у мезорельєфі. В Українському Поліссі свіжий субір є найбільш поширеним типом місцеоселень. Корінні лісостани -двоярусні, з сосною у першому та дубом у другому ярусах. Сосна тут досягає найвищої продуктивності серед інших суборів - І-І^а бонітетів, вона добре очищується віл сучків. Оскільки ґрунтові води залягають на глибині 3-4 м то кореневі системи у сосни глибокі. Тимчасові типи деревостанів - березняки та осичники. Підлісок утворює горобина, крушина ламка, бруслина бородавчаста, бузина червона.

У гірських умовах Криму, у Карпатах свіжі субори зустрічаються на глибоких ґрунтах гірських схилів. Є кліматичні варіанти з сосною звичайною, кримською та середземноморськими видами сосен.

Якщо в лісостані дуб складає незначну частину, то у надґрунтовому покритті переважають зелені та блискучі мохи, які після рухливих низових пожеж змінюються вересом. Часто суцільні вирубки покриваються куничником, іншими злаками, які утворюють дернину (рис. 3).

Ґрунти - слабопідзолисті, глинясто піщані або супіщані з численними прошарками суглинку, глибокі.

Природне поновлення сосни йде менш успішно, ніж у борах, через утворення дернини на вирубах та конкуренцію злакової рослинності.

Рис.3. Рослини-індикатори свіжого субору (В₂):

1 - буквиця лікарська; 2- брусниця; 3 - суниці лісові;4 – купина лікарська; 5 - перстач білий; 6 - сон широколистий; 7 – веснівка дволиста;8 - котячі лапки дводомні; 9 - орляк звичайний

Вологий субір (В₃). Вологі субори займають понижені частини в мезорельєфі з рівнем ґрунтових вод 2-3 м від поверхні. У Поліссі та Лісостепу України деревостани з сосною у першому ярусі частіше II бонітету та другим ярусом із дуба, а у більш північних районах - з ялиною. Дуб і ялина тут ростуть краще, ніж у свіжих суборах. Сосна має неглибоку кореневу систему. Похідні деревостани - березняки, осичники, ялинники та дубняки (низької продуктивності). У підліску поодиноко зустрічаються крушина ламка, а іноді горобина та яловець. В окремих районах житомирського та київського Полісся зустрічається густий підлісок з азалії.

Живий надґрунтовий покрив утворюють наступні види рослин.

1. Орляк звичайний - Pteridium aquilinum (L) Kuhn.

2. Чорниця - Vaccinium myrtillus L.

3. Брусниця - Rhodococcum vitis-idaea L.

4. Молінія - Molinia caerulea (L.) Moench.

5. Перстач прямостоячий (калган) - Potent'lla erecta (L.) Raeusch.

6. Вербозілля звичайне - Lysimachia vulgaris L.

7. Ожина - Luzula pilosa (L) Willd.

8. Веснівка дволиста - Majantenum bifolium (L.) F.W,Schmidt.

9. Одинарник європейський - Trientalis europaea L.

10. Ортилія однобока - Orthilia secunda (L) Honse.

11. Грушанка круглолиста - Pyrola rotundifolia L.

12. Зелений мох - Preurozium Schereberi (Brid.) Mitt.

13. Дікран хвилястий - Dicranum splendens (Hedw.) B.S.G.

14. Політріх звичайний (зозулин льон) - Politrichum commune Hedw.

15. Костяниця - Rubus saxatilis L.

16. Верес - Calluna vulgaris salisb (L.) Hull.

17. Папороть - Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P.Fuchs.

Найбільш характерні для вологого субору у Поліссі орляк звичайний, молінія, зозулин льон і чорниця, яка часто утворює суцільні зарослі. Після лісових пожеж з'являється верес, який буйно розростається. В умовах Лісостепу чорниця і верес відсутні. Задерніння ґрунту відбувається за участі біловуса (Nardus stricta L), тонконога (Poa L), мітлиці (Agrostis L.) та інших злаків.

Ґрунти середньо- і сильнопідзолисті, глинясто-піщані, супіщані, іноді - суглинкові добре зволожені капілярним підняттям води з ґрунтових вод, які залягають неглибоко. Шар грубого гумусу досягає 5-10 см.

Природне поновлення сосни проходить успішно, особливо при надґрунтовому покриві з молінії та вереса (рис. 4).

Рис. 4. Рослини-індикатори вологого субору (В₃):

1 - пірястий мох птіліум; 2 - веснівка звичайна; 3 - орляк звичайний; 4 - ортилія однобока; 5 - молінія голуба; 6 - перстач прямостоячий; 7-ліннея північна; 8 - чорниця; 9 - водянка чорна

Свіжий складний субір (С₂). Свіжий складний субір у Поліссі та Лісостепу займає дещо підвищені у мезорельєфі місцеоселення з добре дренованими ґрунтами. Він є одним з найбільш розповсюджених едатопів. Корінні лісостани багатоярусні, у них перший ярус утворює сосна, яка має у даному типі місцеоселення оптимальні умови для росту, її насадження не бувають нижче І класу бонітету, а, як правило, ростуть за І^а-І бонітетами. Другий ярус деревостану формується з дуба, який займає до ¾ висоти соснового ярусу, а іноді й входить до складу першого ярусу. В деревостані також є певна кількість берези, осики, клена гостролистого, липи, які частково входять як до другого, так і до першого ярусу. Третій ярус формують горобина, а в умовах Лісостепу - дика груша та лісова яблуня, які часто ростуть поодиноко. У підліску -ліщина, бруслина бородавчаста та європейська, свидина, глід, клен татарський, бузина.

Живий надґрунтовий покрив формують борові, субореві та дібровні види рослин.

1. Орляк звичайний - Pteridium aquilinum Kuhn.

2. Дрік красильний - Genista tinctoria L.

3. Буквиця лікарська - Betonica officinalis L.s.l.

4. Медунка темна - Pulmonaria obscura Dumort.

5. Костяниця - Rubus saxatilis L.

6. Ортилія однобока -Orthilia secunda (L.) House.

7. Ломиніс прямий - Clematis recta L

8. Підмаренник запашний - Galium odorata L.Scop.

9. Зірочник ланцетовидний - Stellaria holostea L.

10. Копитняк європейський - Asarum europaeum L.

11. Яглиця звичайна - Aegopodium podagraria L.

12. Чоловіча папороть - Dryopteris filix-mas (L) Schott.

13. Круціата гола - Gruciata glabra (L.) Ehrend.

14. Перестріч гайовий - Melampyrum nemorosum L.

15. Чистець лісовий - Stachys sylvatica L.

16. Чистотіл звичайний - Chelidonium majus L.

17. Первоцвіт весняний - Primula veris L.

18. Конвалія звичайна - Convallaria majalis L.

19. Купина багатоквіткова - Polygonatum multiflorum (L.) All.

20. Куничник очеретяний - Calamagrostis arundinacea (L.) Roth.

21. Костриця овеча - Festuca ovina L.

22. Перлівка поникла - Melica nutans L.

23. Гравілат міський - Geum urbanum L.

24. Герань (журавець) Робертова - Geranium robertianum L.

25. Звіробій звичайний - Hypericum perforatum L.

Борові види (оліготрофи) характерні для ділянок з меншою участю у деревостані листяних порід (у Поліссі). У лісостепових складних суборах їх дуже мало. Як правило, зустрічаються зіновать (Cytisus borysthenicus (Grun.) Klaskova, суниці лісові (Fragaria vesca L), смовдь гірська (Peucedanum oreoselinum (L.) Moench) та ін.

Мезофіти, на відміну від простих свіжих суборів, зустрічаються під пологом груп сосни, де переважає сосновий опад (зелені мохи, верес). Трав'яний покрив розповсюджений на зріджених місцях, галявинках. На суцільних вирубках багато суниць лісових, іноді ростуть куничники, мітлиці, тонконоги.

На староорних землях, як правило, тимчасові форми лісостанів утворюють береза, осика, а також низькостовбурники дубові, дубово-грабові, липняки та кленові лісостани, сосняки.

Ґрунти - слабопідзолисті супіщані або глинясто-піщані з численними прошарками суглинку. Насадження в умовах свіжого складного субору дають найвищу продуктивність, яка сягає 1000 м³- га^-1 деревини. В Лісостепу і Поліссі України свіжі складні субори представлені:

1) сосняками з липовим ярусом на сході; 2) сосняками з кленово-липовим ярусом - у центральній частині; 3) грабовим варіантом - у західному Поліссі і Лісостепу. В останньому випадку до граба домішуються ялина, ялиця та бук.

В умовах свіжого складного субору разом із сосною перший ярус може утворювати і ялина, причому частка ялини може бути різною - від сосняків з домішком ялини до ялинників з домішком сосни. У складі лісостанів ростуть також береза і осика.

Природне поновлення на суцільних вирубках проходить за рахунок порослевого листяних порід та насіннєвого берези. Осика поновлюється рясними кореневими паростками. Поновлення сосни за даних умов -ускладнене.

Сирий сугрудок (С₄) - займає проміжне місце між суходольнимим лісами і заболоченими вільховими болотами. Насадження займають понижені місця у мезорельєфі, де глибина ґрунтових вод 1-2 м. Деревостани мають у першому ярусі сосну І-ІІ класів бонітету з домішком берези та осики. У другому, досить рідкому ярусі, - дуб, вільха чорна. На мікропідвищеннях ростуть клен гостролистий, граб (у межах ареалу), липа, утворюючи разом з калиною, ліщиною, крушиною ламкою підлісок. Крушина ламка та верба сіра (Salix cinerea (L).) знаходять для себе тут оптимальні умови.

Похідні насадження сирого сугрудку - чорновільшаники, осичники, березняки, а також дубняки з вільхою, а у зоні зростання ялини - чисті ялинники.

У надґрунтовому покриві розповсюджені наступні види:

1. Жовтець повзучий - Ranunculus repens L

2. Гравілат річний - Geum rivale L.

3. Гадючник оголений - Filipendula denudata (J.et.C.PresI) Fritsch.

4. Жовтяниця черговолиста -«Chrysoslenium alternifolium L.

5. Вербозілля звичайне - Lysimachia vulgaris L.

6. Розрив-трава звичайна - Impatiens noli-tangere L

7. Зніт болотний - Epilobium palustre L.

8. Яглиця звичайна - Aegopodium podagraria L

9. Копитняк європейський - Asarum europaeum L

10. Незабудка болотна - Myosotis palustris (L.) L.

11. Медунка темна - Pulmonaria obscura Dumort.

12. Чорниця - Vaccinium myrtillus L.

13. Кропива дводомна - Urtica dioica L.

14. Вороняче око звичайне - Paris quadrifolia L

15. Куничник непомітний - Calamagrostis neglecta (Ehrh.) Gaertn.

16. Безщитник жіночий - Athyrium filix-femina (L.) Roth.

17. Щитник шартський - Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P.Fuchs.

18. Чоловіча папороть - Dryopteris filix-mas (L.) Schott.

19. Політріх звичайний (зозулин льон) - Polytrichum commune Hedw.

20. Сфагн дібровний - Sphagnum nemoreum Scop.

21. Осока гостровидна - Carex acutiformis Ehrh.

22. Осока чорна - Carex nigra (L.) Reichard.

Ґрунти підзолисто-глеєві найрізноманітішого механічного складу - від піску до суглинку. На поверхні ґрунту знаходиться шар торфу у 10-20 см, який більш-менш розклався. Із деревних порід найкращий ріст у сосни, яка має І-ІІ класи бонітету. У зоні хвойних лісів зростають ялинники з домішком сосни І-ІІ бонітету. Обидві породи - вітровальні, особливо ялина. Ялина в цих умовах поновлюється добре, особливо на мікропідвищеннях, конкуруючи з сосною.

У підніжжя схилів, де ґрунтові води виходять на денну поверхню, ростуть вільшаники, ріст і продуктивність яких залежить від умов мінерального живлення та дренажу. Це - так звані вільхові болота (С₅). До групи сугрудків відноситься саме цей едатоп, а окрім нього, ще мають місце ольс-трясовина, ольс-лог, які входять до дібровного ряду як за ступенем трофності, так і за рослинними індикаторами.

Вільхове болото - це подальше заболочування сирого сугрудку. В деревостанах переважає вільха чорна, яка росте за III класом бонітету. До неї домішується береза пухнаста. У підліску ростуть болотяні верби, вільха сіра, черемха та смородина чорна.