Синтаксичні особливості наукового тексту

Синтаксис наукового мовлення характеризується книжністю, прямим порядком слів, логічною стрункістю, що досягається сполучниковим зв’язком, складними конструкціями.

Науковий стиль української мови протягом багатьох десятиліть формувався під впливом російської мови. Такий вплив узагалі не можна кваліфікувати як негативне явище, оскільки деякі запозичені синтаксичні конструкції були потрібні для формування власного українського наукового стилю. Негативні наслідки спричинило те, що під впливом російської мови часто-густо вилучали питомі синтаксичні елементи – словосполуки, моделі речень тощо і натомість запозичували відповідні російські конструкції.

Повернення української мови у сферу науки, техніки та діловодства в 90-х роках ХХ століття виявило, що стиль сучасних науково-технічних та ділових текстів суперечить синтаксичним традиціям української мови. Так, у російській мови в зазначених текстах широко вживають конструкції з віддієслівним іменником, що надає викладові книжного (канцелярського) відтінку: применение решительных мер. На думку укладачів навчального посібника «Українська ділова і фахова мова: практичний посібник на щодень», «однією з основних і безперечних прикмет української мови є те, що в ній дієслівні елементи мають перевагу над іменниковими». Саме тому українська мова тяжіє до зворотів з дієсловом у неозначеній формі й різних особових формах, а також з дієприслівником там, де в російській мові здебільшого вживаються віддієслівні іменники (іменники, що утворилися від дієслів). Особливу групу становлять вислови з розщепленими присудками, що описують дію двома словами: дієсловом, яке вказує на те, що щось відбувається, і іменником, який показує, що саме відбувається: здійснювати вимірювання, проводити дослідження, які майже витіснили з ужитку правильне і стисле вимірювати, досліджувати.

Замість розщеплених присудків, що не становлять усталених дієслівно-іменникових сполук ( мати значення, відігравати роль), уживати дієслова:

рос. выполнять вычисления укр. обчислювати

выполнять моделирование моделювати

прийти к убеждению переконатися

проводить опрос опитувати

иметь применение застосовуватися.

Науковому стилю української мови відповідає вживання дієприслівникових зворотів чи підрядних речень замість багатьох російських прийменникових конструкцій з віддієслівними іменниками: рос. без вычисления – укр. не обчисливши (не обчислюючи), рос. при исследовании – укр. досліджуючи, рос. по истечении срока – укр. коли закінчився строк, як вийшов строк.

Як і в офіційно-діловому стилі, у науковому активно вживаються словосполуки з дієсловами, що керують певними відмінками залежних іменників. Проте варто пам’ятати, що відмінки керованих іменників та прийменники при аналогічних російських і українських дієсловах не завжди збігаються; порівняйте:

рос. наносить что укр. завдавати чого

предупреждать что запобігати чому

приобретать что набувати чого

Українська мова науки характеризується перевагою активних конструкцій: виконавець дії – це підмет, об’єкт дії – додаток, а присудок описує дію підмета на додаток (присудок здебільшого подають дієсловом 3-ї особи однини чи множини). Отже, в українській мові – у порівнянні з російською – будуть такі відповідники:

рос. Эта проблема рассматривалась укр. Ця проблема цікавила багатьох учених

многими учеными. або

Багато вчених вивчало цю проблему.

У наукових текстах активно вживаються безособові речення, що позначають дію взагалі; це надає реченню характеру об’єктивності наукового викладу: Важливо наголосити, що…; Необхідно провести додаткові, контрольні, вимірювання…Особливу роль у таких реченнях відіграють дієслівні форми на –НО, -ТО: застосовано метод…, підкреслено важливість. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, яка відбулася або відбудеться. Саме тому називання діяча в таких реченнях у формі іменника чи займенника в орудному відмінку вважається помилкою: неправ. Доповідь виголошено магістранткою Оленою Клименко. – прав. Доповідь виголосила магістранта Олена Клименко.

Синтаксису наукового мовлення притаманні прості ускладнені речення, складносурядні і складнопідрядні речення із чітко вираженим синтаксичним зв’язком між частинами.

Практичне заняття № 4

Науковий етикет

План

1. Мовний етикет. Структура мовного етикету. Етикетна формула.

2. Мовний етикет у сучасній українській науці. Загальні вимоги до цитування.

3. Етикетні формули науковців.

4. Основні вимоги до мовця (лектора або доповідача).

Література

1. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник / Т.Б. Гриценко. — Вінниця: Нова книга, 2003.

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення / М. Зубков. – Х: Торсінг, 2001.

3. Мацюк З.О. Українська мова професійного спілкування. – 2-е вид. / З.О. Мацюк, Н.І. Станкевич– К.: Каравела, 2008.

4. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. – К.:ВЦ “Академія ”, 2007.