Етапи процесу перекладу тексту

Синхронний переклад здійснюють одночасно з отриманням усного повідомлення. Розрізняють буквальний й адекватний переклад. Буквальний переклад називають також дослівним, у якому можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, наприклад: Я считаю, что Вы правы. — Я рахую, що Ви праві (треба – Я вважаю, що и маєте рацію). Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, при цьому відповідає всім нормам літературної мови.

Переклад наукових текстів на професійну тематику – це вид інформаційної діяльності, використовуваний для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами. Особливості такого перекладу полягають у насиченості текстів термінами, спеціальною інформацією (здебільшого якісно новою й майже нікому невідомою). Науково-технічну інформацію, як правило, оформлюють у письмовому вигляді, отже, для якісного перекладу потрібна термінологічна підготовка, бо незважаючи на спорідненість, зокрема, російська й українська мови мають суттєві (а часом навіть і принципові) відмінності в синтаксисі та фразеології.

Принципово важливо розмежовувати процес виконання перекладу і результат, який отримано після закінчення цього процесу. На позначення процесу в українській мові вживається слово «перекладання», а на позначення результату – слово «переклад». Ці два поняття взаємопов’язані: перше зажди передбачає друге, і навпаки, друге завжди є результатом першого.

Поняття «перекладання» та «переклад» потребують уточнення і термінологічного визначення. Перекладання – це процес, під час якого текст або усне висловлювання, що виражені однією мовою (мовою оригіналу), відтворюються іншою мовою (мовою перекладу). А переклад – це результат цього процесу, тобто новий текст або усне висловлювання, відтворені мовою перекладу.

Мета перекладання – точно і повно висловити засобами однієї мови те, що вже було виражене засобами іншої мови. Мета перекладу – ознайомити читача або слухача, який не володіє мовою оригіналу, з певним текстом або усним висловлюванням, відтвореним цією мовою.

До наукового перекладу висуваються такі вимоги:

1. Переклад має бути точним, але не буквальним або дослівним, бо останні, як правило, найбільш неточні. Перекладаються не окремі слова оригіналу, а його зміст. Слова набувають певного значення лише у контексті, і лише завдяки контексту можна точно з’ясувати зміст оригіналу. Адекватне передання змісту оригіналу є визначальною вимогою до науково-технічного перекладу.

2. Ясність і чіткість – це безумовна вимога до наукового перекладу. Подвійний зміст у науковому перекладі неприпустимий, його стиль має повністю відповідати формально-логічному стилю мови наукової літератури. Реалізувати цю вимогу, тобто зробити ясний і чіткий переклад, можна лише тоді, коли буде повністю з’ясовано зміст оригіналу.

3. Науковий переклад має бути стислим. Зайві слова перешкоджають опануванню змісту перекладу, а лаконічність робить його прозорим і зрозумілим.

4. Літературна грамотність перекладу – це відповідність нормам мови перекладу. Розкриваючи цю вимогу, слід зауважити, що літературно грамотним вважається той переклад, у якому відсутні форми і звороти, природні для мови оригіналу, але небажані для мови перекладу. Наявність таких помилок у тексті перекладу ускладнює його розуміння.

Часто під час перекладання наукових текстів з російської мови на українську виникають труднощі, пов’язані з правильним вибором українського терміна або загальновживаного слова. Це може статися у тих випадках, коли у російській мові для кількох понять існує один багатозначний термін (слово), а в українській мові йому відповідає не один термін (слово), а декілька. Щоб уникнути таких помилок, слід уточнювати значення подібних слів у словниках, а також звертати особливу увагу на контекст, у якому знаходяться ці слова. Наприклад:

Слово «граница» у російській мові має такі значення: «1) то, что разделяет территории соседних государств; 2) то, что отделяет что-либо от чего-либо, линия раздела; допустимая норма чего-либо дозволенного, последняя, крайняя степень проявления чего-либо». Відповідно до цих значень в українській мові вживаються слова «кордон» і «межа». Отже, «граница Украины» перекладатиметься як «кордон України», а в інших випадках слову «граница» відповідатиме в українській мові слово «межа»: межа множини, межа відводу, межа нарізі тощо.

Редагуючи україномовні тексти, слід мати на увазі, що в українській мові, на відміну від російської, майже не вживаними є активні дієприкметники. Їх слід заміняти іменниками, іменниками з прийменниками, дієсловами:

рос. укр.

окружающая среда - довкілля

бывшие участники - колишні учасники

заведующий кафедрой - завідувач кафедри

командующий флотом - командувач флоту

говорящий - мовець

движущийся автомобиль - автомобіль, що рухається

Сфера використання активних дієприкметників – в основному термінологічна лексика: діючий вулкан, лімітуючий режим.

В українській мові для перекладу російських дієприкметників уживають також описові конструкції або прикметники:

рос. укр.

восходящее солнце - сонце, що сходить

заходящее солнце - сонце, що заходить

ведущий генератор - керівний генератор

движущая сила - рушійна сила

лечащий врач - закріплений лікар, відповідальний лікар

Поширеною помилкою сучасної наукової мови є надмірне використання в текстах прийменника по. Це спричинено впливом російської мови, де зазначений прийменник є продуктивним. В українській мові, на відміну від російської, прийменник по має вужчу сферу вживання. Він вимагає після себе залежно від вислову або місцевого, або знахідного відмінка й уживається для позначення таких відношень: а) просторових: пройти по області, обговорювати по секціях, йти по дорозі, наказ по університету; б) часових: відпочивати по обіді, працювати по ночах; в) кількісних: по 10 осіб у відділі, по сім гривень за штуку, працювати по 8 годин на добу, по одному; г) мети: йти по відомість, прийти по гроші, поїхати по книжки; д) об’єктних: колеги по роботі, передати по радіо (по телебаченню), ударити по струнах, розглянути по пунктах, платити по рахунку, різблення по дереву.

Слід пам’ятати, що більшості російських словосполучень із прийменником по в українській мові відповідають конструкції з іншими прийменниками (з, за, на, у(в), для, через, після, до) або без прийменників.

Набагато вужча сфера вживання порівняно з російським прийменником при в українського прийменника при, який має такі значення: а) розташування (просторової близькості), хоч у багатьох випадках краще вживати й інші прийменники біля, поряд, край, коло, поруч: при вході, при дорозі; б) підпорядкованості або належності: центр при університеті, залишитися при інституті, комісія при Кабінеті Міністрів; в) наявності чогось або когось: бути при зброї, залишитися при своїх грошах, при свідках, при сторонніх; г) обставин, що їх характеризує наявність чогось поряд: при нульовій температурі, при швидкості 40 км/год.

Тому помилковими є вислови: при зустрічі, при виконанні службових обов’язків та ін. Адже природними для української мови є: під час зустрічі, під час виконання службових обов’язків.

В українській мові прийменник для вживають переважно тоді, коли треба підкреслити мету дії, наприклад: створити умови для розвитку професійної культури, педагогічні дії для досягнення позитивних результатів, або коли треба вказати призначення суб’єктів, засобів, способів, об'єктів для певної дії чи для особи, наприклад: інструмент для токаря, прилад для вимірювання.

Проте цей прийменник не варто вживати у словосполуках, що означають об’єкти, які призначені бути складниками інших об’єктів (у цьому разі вживають прийменник до), наприклад: клавіатура до комп’ютера, колесо до автомобіля. Коли ж йде мова про призначення якогось предмета на певні конкретні речі, доцільно використати прийменник на, наприклад: кошик на папери, полиця на книжки, шафа на одежу, тканина на прапори, а не прийменник для.

Практичне заняття № 9

Модульна контрольна робота

Форма контролю: Комплексна контрольна робота.

Завдання залікової контрольної роботи передбачають редагування наукових текстів.

МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 2

Стаття як самостійний науковий твір.

Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці

План

1. Поняття про статтю: сутність наукової статті як різновиду наукової апробації; класифікації статей (за змістом, за кількістю авторів, за галузевим призначенням, за способом розкриття теми; функції статей).

2. Структура статті.

3. Етапи підготовки статті.

4. Оформлення статті.

5. Поняття про рецензію та відгук як критичне осмислення певної наукової праці: спільні та відмінні характеристики, призначення, структура, реквізити.