2.2 Особливості правового регулювання окремих видів транспорту

2.2.1 Особливості правового регулювання діяльності автомобільного транспорту

В єдиній транспортній системі України автомобільний транспорт є незамінним видом транспорту і тому потрібна постійна оптимізація державного регулювання в цій сфері з ціллю ефективного використання автомобілів, визначення їх оптимальної кількості, вдосконалення роботи та підвищення її показників. До основних завдань державного регулювання діяльності автомобільного транспортує формування ринку його послуг шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики.

Закон України “Про транспорт” розкриває склад автомобільного транспорту, виділяючи: автомобільний транспорт загального користування; відомчий автомобільний транспорт; індивідуальний автомобільний транспорт. [8] До транспорту загального користування висуваються підвищені вимоги, це пояснюється класифікацією даного виду транспорту, але й підтримка цього виду транспорту з боку держави більш ефективна.

Державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством транспорту та зв’язку України, місцевими державними адміністраціями. До основних функцій державного регулювання діяльності автомобільного транспорту відноситься:

- формування ринку послуг;

- контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт;

- нормативно-правове регулювання з питань автомобільного транспорту;

- ліцензування діяльності перевізників, стандартизація і сертифікація;

- організація та контроль автомобільних перевезень;

- тарифна, інноваційна та інвестиційна політика;

- державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування;

- захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту. [26, c. 56]

Необхідно відмітити, що у вирішенні проблеми перевезень пасажирів у межах міста особлива увага приділяється саме автомобільному транспорту. Вимоги до підприємств, що є перевізниками пасажирів міськими та міжміськими маршрутами, визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт”, іншими законами та підзаконними актами. [8]

2.2.2 Особливості правового регулювання діяльності залізничного транспорту

Найбільш розвиненим в порівнянні з іншими видами транспорту нашої держави є залізничний транспорт, на який покладено виконання значних завдань. Це зумовлює наявність великої кількості різноманітних правовідносин у сфері залізничного транспорту, для врегулювання яких в Україні діють відповідні закони та підзаконні акти.

Серед нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність залізничного транспорту слід виділити Статут залізниць України, на підставі якого Міністерство транспорту та зв’язку затверджує:

- правила перевезення вантажів;

- технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

- правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України;

- інші нормативні документи, які є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання і фізичних осіб на території України.

Одним з основних нормативно-правових актів, якім регулюється діяльність залізничного транспорту, є Закон України “Про залізничний транспорт” [9], в якому регламентуються економічні та фінансові засади діяльності, безпека руху, охорона вантажів, трудові відносини і дисципліна працівників, зовнішньоекономічні зв’язки, взаємодія з іншими видами транспорту, а також права, обов’язки та відповідальність на залізничному транспорті.

Крім вітчизняних нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність у сфері залізничних перевезень, вагомими актами законодавства є міжнародні конвенції, ратифіковані Верховною Радою України. Зокрема 5 червня 2003 року України приєдналася до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року.

Правове регулювання у сфері залізничного транспорту має свої особливості, однією з яких є те, що ця діяльність регулюється Законом України “Про природні монополії”. Ще однією особливістю господарської та іншою діяльності у сфері залізничного транспорту є наявність структури, що одночасно є і суб’єктом господарювання і органом господарського керівництва. Цією структурою є Укрзалізниця. Правовий статус Укрзалізниці визначається положенням “Про Державну адміністрацію залізничного транспорту України”, затвердженим постановою № 262 Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року.

Таким чином,управляння залізничним транспортом здійснюється вищим органом виконавчої влади і спеціальними органами — Міністерством транспорту та зв’язку України і Державною адміністрацією залізничного транспорту України — Укрзалізницею.