Розділ 1 історико-теоретичні засади транспортного права

1.1 Історія розвитку транспорту

Історично найстарішими видами транспорту були в’ючно-гужовий та водний, їх історія розвитку нараховує не одне тисячоліття, автомобільний транспорт почав розвиватися наприкінці ХІХ століття, а трубопровідний з’явився аж в середині ХХ.

Назва “транспорт” має латинське походження і в перекладі означає - “переносити, перевозити”, розуміючи переміщення людей і вантажів. Але слід відмітити, що до транспортної сфери входять не лише засоби, за допомогою яких здійснюється перевезення вантажів та пасажирів, але й інфраструктура, дороги чи канали тощо. [26, c. 29] Цікавим є факт, що на американському континенті, мешканці якого не знали про коней і колеса, було побудовано десятки тисяч кілометрів доріг, які сягали 7.5 метрів в ширину та були вимощені камінням, а великі міста імперії інків будувалися саме вздовж доріг.

Виникнення транспортної сфери активно відбувалося у Давньому Римі, саме там за підтримкою держави будувалися дороги, мости, порти, човни і галери, колісниці та вози. Транспортна сфера існувала також у Стародавньому Китаї, Персії та грецьких містах-державах. Ці країни також мали велику кількість шляхів, портів, військові та торговельні флотилії. Давні греки знали морські шляхи до Криму, Північного Причорномор’я та Приазов’я, річкові шляхи Борисфеном та Танаїсом, вели активну торгівлю зі скіфами, пізніше — скіфо-сарматською країною і Понтійським царством, це безумовно сприяло не тільки розвитку морських і сухопутних шляхів до європейських держав, а й розповсюдженню світової культури. Саме в ті часи почали формуватися торговельні та морські звичаї. Як вже зазначалося раніше, в країнах давнього світу як транспортний засіб використовувалися коні, верблюди, віслюки, слони та раби-носії.

В Середні віки в Європі посилився розвиток ремісництва і торгівлі, у містах почали з’являтися об’єднання ремісників — цехи, а також об’єднання купців — гільдії. Перевага надавалася водному транспорту, який використав природні магістралі, і був в ті часи найбільш безпечним (під небезпекою тоді розумілася не стільки ймовірність катастрофи, скільки розбійні напади та перешкоди, що чинили феодальні правителі). Саме морем, а не сушею Європою були встановлені широкі господарські зв’язки з Індією і взагалі зі Сходом, а пізніше і з Америкою. В період великих географічних відкриттів відбувається розвиток західноєвропейських країн — Іспанії, Португалії, Франції та Англії, в яких створюються великі купецькі компанії, що мають у власності переважну більшість тогочасних кораблів і монополізують морську торгівлю. Перехід компаній до надання послуг з перевезення розпочинався поступово, а в ХV-XVI століттях більшість судновласників спеціалізувалися суто на перевезеннях, а транспорт виділився в самостійну галузь суспільного виробництва. [26, c. 31]

На території нашої держави торгівля велася переважно річковим і морським шляхом. На ріках використовувалися волоки — перетаскування суден через вододіли, як приклад є знаменитий “шлях з варягів у греки”, що пролягав від Скандинавського півострова Балтійським морем, Дніпром, Чорним морем до Візантії. По річках з використанням волоків йшло освоєння росіянами Сибіру. Також територією сучасної України пролягав сухопутний шлях з Азії до Європи, так званий “шлях аріїв”, що простягався з південного сходу до північного заходу. Цим шляхом до скіфів та сарматів, а пізніше слов’ян, приходили азійські купці, а коливани (слов’янські купці) йшли торгувати до Азії.

В період середньовіччя транспортна діяльність регулюється в основному різними торговими та морськими звичаями, але здійснюються спроби державного регулювання транспортної та торговельної діяльності, важливе значення мали королівські ордонанси Франції, Магдебурзьке, купецьке та цехове право.

В період промислової революції (в Англії — друга половина XVIII ст., в країнах Західної Європи та США — ХІХ ст.) зростає значення внутрішніх водних шляхів. А Англії, пізніше в США, Германії, Франції, ще пізніше в Росії широко експлуатуються відомі вже до того річні шляхи, виникають системи каналів, які з’єднуються між собою в річкові басейни. Це пов’язано з розвитком промисловості, формуванням внутрішнього ринку, потребою в масових великовантажних міжрегіональних перевезеннях вантажів. Зрозуміло, що при цьому приходиться миритися з не зовсім вдалими, з точки зору вимог ринку, маршрутами, по яких течуть річки або нести вагомі витрати на “виправлення” цих маршрутів.

Революційного значення набуває переворот в структурі транспорту з появою залізниць, а точніше з винаходом паровоза, та пароплавів. У порівнянні з внутрішнім водним транспортом залізничний, по-перше, набагато швидше, по-друге, має більшу вантажопідйомність, по-третє, не залежить від маршрутів, прокладених природою, хоча водний транспорт залишається більш дешевим, особливо під час перевезення масових вантажів. З появою залізниць почалося їх швидке поширення - зростання, практично минаючи стадію впровадження. Це рідкісне явище пояснюється підготовленістю ринку до даного товару, дозрілим, хоч і прихованим, попитом.

Перший паротяг для залізниці було випробувано в Англії у 1804 році, а перша комерційна залізниця між англійськими містами Стоктон і Дарлінгтон з’явилася вже в 1825 році, будівництво залізниць у Франції, Бельгії та Німеччині було розпочато у 1832-1835 роках. В 1837 році в Росії було відкрито першу залізницю між Петербургом і Царським Селом, з метою перевезення пасажирів на прогулянки. Стратегічно важлива залізниця між Петербургом та Москвою з’явилася лише у 1851 році. 1866 рік вважається роком появи залізничного транспорту в України з відкриттям залізниці Одеса — Балта.

Одночасно з виникненням паротягів відбувається поява і пароплавів. Перші пароплави з’явилися в Західній Європі та США, і вже наприкінці ХІХ століття світовий торговельний флот нараховував значну кількість парових суден. Таким чином одночасно з будівництвом залізниць розпочалося будівництво судохідних каналів.

Другий такого ж значення переворот пов'язаний з розповсюдженням (а не з появою, яка відбулася набагато раніше) автотранспорту. Спроби побудови візків, що переміщатимуться від сили вітру чи мускульної сили людей, були відомі з часів середньовіччя. У 1769 році У Франції Ж.Кюньо, а через кілька років в Англії У.Мердок та Р.Тревітік побудували парові автомобілі. Але широке застосування автомобілів як транспортного засобу розпочалося після створення двигуна внутрішнього згорання.

Автотранспорт, на відміну від залізної дороги, пережив тривалу стадію впровадження. Лише в другій половині XX ст. він не тільки практично повністю витісняє в'ючно-гужовий, а й починає тіснити залізничний. Але останній, залишаючись самим вантажопідйомним, продовжує переважати у вантажних і пасажирських перевезеннях, хоча його частка неухильно знижується у зв'язку з прогресом автотранспорту.

Промислове виробництво автомобілів було розпочато у 90-ті роки ХІХ століття в США, Англії, Франції та Німеччині, а в Російській імперії на початку ХХ століття. На сьогодні в нашій країні існують кілька підприємств, але вони потребують державної підтримки. За довжиною автомобільних доріг Україна входить у двадцятку світових країн з найбільшою довжиною, а за кількість автомобілів — до світової тридцятки.

Нарешті, серйозні зміни відбулися з поширенням воздушного транспорту. Пройшовши таку ж тривалу стадію впровадження, особливості якої полягали в тому, що після десятиліть перебування - як і автомобіль - у статусі екзотичної іграшки авіація проникла спочатку у військову справу і лише потім як «засіб пересування», він абсолютно витіснив морський транспорт зі сфери далеких пасажирських перевезень і успішно конкурує з залізничним. Але роль його в перевезенні вантажів незначна.

Також слід відзначити, що у середині ХХ століття з’явився це один вид транспорту — трубопровідний. Цей вид транспорту є найновішим, і саме його роль зростатиме у майбутньому. Зараз трубопровідний транспорт застосовується для перевезення важких вуглеводнів — етану, етилену, пропану, бутадієну, пропилену тощо, тобто нафти та газу. Трубопроводи також використовуються для транспортування питної води місцевістю зі складним ландшафтом чи іншими фізичними і географічними умовами, які не дають можливості використання звичайних каналів. [26, c. 37] Однак у майбутньому прогнозується більш широке використання трубопровідного транспорту.