2.1 Загальні засади правового регулювання діяльності

транспортного комплексу України

Статтею 2 Закону України “Про транспорт” було встановлено поняття “єдина транспортна система України”, яка відповідно складається з:

- транспорту загального користування (залізничний, морський, річковий,автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, зокрема, метрополітен);

- промислового залізничного транспорту;

- відомчого транспорту;

- трубопровідного транспорту;

- шляхів сполучення загального користування. [24]

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки України. [26, c. 47]

Сучасне законодавство приділяє особливу увагу забезпеченню якості надання послуг, основними засобами якого є ліцензування, стандартизація і сертифікація.

Ліцензія видається суб’єктам господарювання за плату спеціальним органом ліцензування — органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноваженим виконавчим органом рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Згідно з ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [13] у сфері транспортної діяльності ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним, автомобільним транспортом;

- діяльність, пов’язана з виробництвом автомобілів та автобусів;

- виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Види діяльності, що пов’язані з використанням транспортних засобів, також підлягають ліцензуванню, до них відносяться:

- виконання авіаційно-хімічних робіт;

- пересилання поштових переказів, звичайних та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кг;

- туроператорська та турагентська діяльність;

- діяльність, пов’язана з промисловим виловом риби.

Ліцензування на транспорті загального користування спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів. [26, c. 50] Згідно з Законом України “Про автомобільний транспорт” завданнями ліцензування на транспорті загального користування є:

- сприяння становленню сучасного ринку послуг, розвитку автомобільного транспорту та стимулювання впровадження нових видів послуг;

- підвищення ефективності використання транспортних засобів;

- створення конкурентного середовища;

- захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень;

- забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування;

- забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;

- забезпечення доступності послуг та підвищення якості транспортного обслуговування;

- забезпечення допуску автомобільних перевізників до перевезення пасажирів транспортними засобами на комерційній основі шляхом їх попередньої перевірки на відповідність вимогам ліцензійних умов. [10]

Стандартизацією у сфері транспорту визнається діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у транспортній сфері результатом якої є підвищення ступеня відповідності процесів та послуг їхньому функціональному призначенню. Згідно із Законом України “Про стандартизацію” державна система стандартизації на транспорті спрямована на:

- реалізацію єдиної технічної політики;

- захист інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки перевезень для життя, здоров’я та майна людей, охорони довкілля;

- взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їхню уніфікацію;

- підвищення якості товарів, робіт, та послуг відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;

- економію всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників діяльності;

- забезпечення безпеки об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

- створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і сертифікації товарів, робіт, послуг;

- забезпечення обороноздатності та мобілізаційної готовності держави.

На транспорті сертифікація товарів, робіт та послуг здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію”. [14] Кабінетом Міністрів також визначено порядок проведення сертифікації.

Сертифікація товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті загального користування проводиться з метою:

- запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров’я та майна людей і довкілля;

- сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;

- створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності у міжнародному економічному та науково-технічному співробітництві. [14]

Сертифікацію проводить національний орган України з сертифікації, заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності, форма, розміри та технічні вимоги до якого визначаються державними стандартами.

Статтею 3 Закону України “Про транспорт” серед завдань державного управління у галузі транспорту визначено необхідність координації роботи різних видів транспорту, яка сприятиме успішній взаємодії між різними видами транспорту. [8] Під координацією розуміється узгодження дій відповідних органів та ланок транспорту з метою досягнення злагодженості й ефективності під час виконання завдань з перевезення пасажирів та вантажів. Координація діяльності транспорту здійснюється Міністерством транспорту та зв’язку.