Лекція 10.

Тема: Правове регулювання діяльності політичних партій. Партійні системи в зарубіжних країнах

За своєю суттю політична партія має подвійний характер: з однієї сторони – це громадська організація, членство в якій є добровільним, т.ч. політична партія відображає інтереси певної групи населення. Втім в сучасних умовах політичні партії повинні відображати не лише інтереси певної соціальної групи, але і враховувати потреби і інших соціальних груп держави. З іншого боку, політична партія – це громадська організація з декларованим політичним характером. Цей аспект природи політичної партії проявляється в тому, що лише партії мають право формувати фракції в парламентах, здійснюючи таким чином вплив на формування інших органів державної влади (в деяких країнах забороняється формування фракцій на професійній основі чи за іншою підставою).

Кожна політична партія має статут, в якому закріплюються основні цілі та завдання відповідної політичної партії, а також способи, за допомогою яких відповідна політична сила збирається досягнути за декларованих в статуті цілей.

Електорат партії – певна частина населення, яка підтримує відповідну політичну силу.

Політична партія – це добровільна постійно діюча громадська організація, що об’єднує громадян на підставі їх політичних поглядів та переконань; основною метою такої організації є завоювання прямого відкритого контролю над механізмом здійснення державної влади.

Організаційна побудова політичних партій – самостійно, існують політичні партії з чітко визначеною організаційна побудова, та партії, в яких ця побудова відсутня (США – відсутнє поняття фіксованого членства в політичній партії, партійних білетів, в Європі – навпаки. У В.БР – консервативна партія не має чітко визначеної структури, лейбор. - має).

Функції політичних партій

Виділяють 2 основні групи функцій:

1. Функції, які пов’язані з тим, що політична партія є посередником між громадянським суспільством і державою

2. Функції, які пов’язані з впливом партій на механізм здійснення державної влади.

До 1ї групи функцій відносяться:

• Політичні партії відкривають можливість для кожного громадянина брати участь у здійсненні державного механізму влади. Це інструмент боротьби за свої погляди та інтереси. Політичні партії допомагають громадянам зрозуміти можливість поєднання особистих інтересів з інтересами певної групи.

• Політичні партії допомагають окремим соціальним групам та категоріям населення зрозуміти та сформулювати свої інтереси, що створює основу для політичного процесу, формує структурованість визначеність різних груп по відношенню одна до одної.

• Політичні партії виявляють домінуючі погляди в суспільстві про подальший його розвиток.

• Комунікативна функція – після того, як уряд сформований він повинен забезпечити зворотний зв'язок з виборцями, тобто зв'язок між владою та суспільством.

• Функція підготовки управлінських кадрів політичної еліти. Майже кожній країні притаманні періодичні кризи. Система багатопартійності передбачає різноманітність виходів з такої кризи.

До 2ї групи функції відносяться наступні:

• Партії забезпечують ефективну роботу парламенту. Центральна роль в парламенті належить фракціям. Спираючись на механізм партійної дисципліни під час голосування політичні партії де факто визначають зміст законодавства, сам характер взаємовідносин між законодавчої і виконавчою владою.

• Партії формують та визначають курс уряду.

• Політичні партії здійснюють вагомий вплив на вибори глави держави.

• Партії здійснюють вплив на вибори органів місцевого самоврядування.

Класифікація політичних партій

За відношенням до ролі держави в економіці, а також за відношенням до процесу перерозподілу виробленого продукту політичні партії класифікують на:

• Праві

• Ліберальні (центристські)

• Ліві

В 19 ст. існували консервативні та ліберальні партії. Консервативні партії наголошували на необхідності високих ставок ввізного мита, що обумовлювалося бажанням підтримувати вітчизняного товаровиробника. Т.ч. вітчизняний виробник отримував пріоритетне становище на ринку. Ліберальні партії вимагали створення вільного ринку шляхом запровадження низьких митних ставок, що забезпечувало збільшення пропозиції. Як наслідок, така ситуація відповідно до закону попиту-пропозиції призводило до зменшення вартості відповідних товарів на ринку.

Праві політичні партії – в програмах цих політичних партій акцентується увага на мінімальному втручанні держави в економічний сектор. Таке втручання здійснюється лише в періоди економічної кризи. Держава разом з тим жорстко встановлює правила поведінки в економіці, забезпечуючи оптимальні умови насамперед для крупного бізнесу. Дії держави спрямовуються на больові точки економіки. Соціальні проблеми для консерваторів не є пріоритетними. Соціальні проблеми, на думку консерваторів, повинні вирішуватись самим приватним капіталом.

Ліберальні (центристські) партії в сучасних умовах характеризуються відсутністю державного регулювання економіки. Всі економічні процеси здійснюються на саморегулятивній основі.

Ліві партії (соціалістичні, соціал-демократичні). Ідеологія сучасних лівих партій ґрунтується на принципі: «Багаті повинні платити». Цей принцип забезпечується через дієву податкову систему, яка дає змогу забезпечити перерозподіл надлишкового продукту. Крім того, такі партії зорієнтовані на значне втручання держави в економічну сферу. Така доктрина передбачає, що окремі галузі економіки можуть перебувати виключно у державні власності.