Лекція 4.

Конституції Італії, Португалії, Франції, Іспанії (1978) – юридична сила актів глави держави.

Акти органів конституційного контролю

Віднесення актів органів конституційного контролю до джерел КПЗК є неоднозначним, що обумовлюється наступним:

1. Віднесення таких актів до джерел права може розглядатися як порушення принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу судову, оскільки традиційно до вказаного принципу судова гілка влади не може здійснювати функції правотворення. Втім слід зважати на те, що відповідно до класичного принципу поділу влади так само органи законодавчої влади не повинні здійснювати формування виконавчої гілки влади. Однак, як вказувалося вище, в сучасних умовах в парламентарних державах відбувається відхід від традиційного розуміння принципу розподілу влади, а отже не можна виключати можливість органами конституційного контролю здійснювати нормотворчі повноваження.

2. В більшості європейських держав останнім часом акти органів конституційного контролю розглядаються як джерела КПЗК (Франція, Італія, Іспанія, Німеччина). При цьому в більшості випадків акти органів конституційного контролю є актами тлумачення конституційно-правових норм. Слід пам’ятати, що акти тлумачення відповідно до класичного розуміння тлумачення, не повинні виходити за межі правової норми; інакше кажучи в процесі здійснення тлумачення не повинна створюватися нова правова норма. Однак таке розуміння тлумачення існує в межах т.зв. статичного тлумачення. В сучасних умовах органи конституційного контролю все більше вдаються до динамічного тлумачення, яке передбачає, що при здійсненні тлумачення необхідно виходити не з букви закону, а з його духу. Тим самим в багатьох випадках нівелюється воля законодавця, і, як наслідок, відбувається створення нової правової норми. Наявність динамічного тлумачення обумовлюється тим, що законодавець об’єктивно не спроможний врахувати всі зміни, які відбудуться в законодавстві, а тому в процесі тлумачення досить часто необхідно «пристосувати» застарілу правову норму до нових правових відносин, що і здійснюється шляхом тлумачення.

3. Органи конституційного контролю в більшості європейських країн здійснюють функції т.зв. негативної правотворчості, що пов’язана з правом органів конституційного контролю скасовувати правові норми, які не відповідають нормам конституції.

Судові прецеденти

Наявність даного джерела права є характерною або властивою для країн загального права. Особливо помітну роль судовий прецедент як джерело права відіграє в конституційного праві Великої Британії. Всі судові прецеденти в конституційному праві Великої Британії умовно можна поділити на 2 групи:

• Судові прецеденти, які стосуються питання конституційно-правового статусу особи.

• Судові прецеденти, які стосуються організації органів державної влади.

Приклад судового прецеденту

Справа 1610р.

Case of problemations

У 1610 р. король видав наказ, який передбачав заборону здійснювати будівництво в Лондоні. Суд, розглядаючи дану справу, прийшов до висновку:

1. Послідовні зміни в праві здійснюють шляхом прийняття парламентського закону.

2. Прерогатива монарха є не більшою, ніж це дозволено правом держави.

3. Монарх не може своїм рішенням визначати, які дії є злочинними.

На сьогоднішній день судовий прецедент все частіше розглядається і як джерело права в межах романо-германської системи права. Показовим в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини. Відповідно до законодавства європейських держав, а також Конвенції про права людини, дані рішення розглядаються як джерело права. Всі рішення Європейського суду з прав людини можна поділити на імперативні та індикативні

Імперативні рішення – рішення, які є обов’язковими для сторін відповідної судової справи. Значно складніше визначити правову природу індикативних рішень, оскільки ці рішення формально не є обов’язковими, однак фактично дані рішення враховуються при прийнятті правозастосовних актів, а отже, як наслідок, з фактичної точки зору, вони також повинні розглядатися як джерело права.

Неформалізовані джерела КПЗК

Правові звичаї і конституційно правові угоди є насамперед характерними для країн загального права. Втім на сьогодні звичай як джерело конституційного права використовуються і в країнах континентального права. Так, наприклад, в Німеччині існує правило, що зміни до регламенту палат парламенту здійснюються шляхом досягнення консенсусу парламентської більшості і парламентської меншості, не зважаючи на те, що для внесення відповідних змін формально достатньо голосів парламентської більшості.

Інший приклад звичаю – в Росії поступово виникає конституційно-правовий звичай, що спікером Державної Думи стає особа, яка є членом політичної партії,що набрала найбільшу кількість голосів на виборах.

Щодо співвідношення конституційно-правових угод та звичаїв, існує декілька точок зору:

1. Дані явища розглядаються як синонімічні.

2. Звичай забезпечується можливістю судового захисту, а конституційно-правові угоди – ні.

3. Конституційно-правові угоди врегульовують відносини між органами державної влади, а звичаї – в межах діяльності одного органу, тобто фактично конституційно-правові звичаї не потребують консенсусу.

• Звичай має існувати з незапам’ятних часів, до 1189 р (презумпція давності звичаю).

• Розумність звичаю - якщо звичай виник в результаті свавільного рішення чи випадкових обставин (наприклад як дарунок монарха), то такий звичай не може розглядатися як джерело права.

• Визначеність звичаю.

• Безперервність звичаю.

• Обов’язковість звичаю.

На сьогоднішній день у Великій Британії за допомогою конституційно-правових угод регулюються широкий спектр питань:

• Взаємодія корони з парламентом і урядом. Так у ВБ прем’єр-міністром призначається монархом особа, яка є лідером партії, що перемогла на виборах.

• Саме цій особі монарх доручає сформувати персональний склад уряду.

• Уряд діє до тих пір, доки користується підтримкою парламенту. У випадку втрати підтримки уряд добровільно йде у відставку або монарх призначає дострокові вибори. Монарх зобов’язаний підписати закон, прийнятий парламентом, крім того у відносинах ВБ з домініонами існують наступні конституційно-правові угоди:

1. На посаду генерал-губернатора призначається особа британською короною, а не урядом за порадою прем’єр-міністра відповідного домініону. Крім того звичаї врегульовують питання складу комітетів. Існує правило, що представництво в комітетах повинно бути пропорційним представництву політичних партій.

Лекція 5. Конституція як основний закон держави і суспільства

• Поняття конституції

Термін «конституція» вживається в 2х значеннях:

• В юридичному - як основний закон держави і суспільства, який приймається і змінюється в особливому відмінному від процедури прийняття інших законів порядку.

• Під терміном фактична конституція розуміється реально існуючий порядок організації державної влади, а також порядок взаємовідносин держави і особи.

Т.ч. поняття юридичної конституції розглядається як сукупність правових норм, а фактичної конституції – як реально існуючі суспільні відносини.

Фіктивна конституція – поняття, що позначає ситуацію, коли більшість проголошених нормативно-правових норм не реалізуються в практичній площині.

Реальна конституція - характеризується невеликим рівнем розривом між з однієї сторони реально існуючими суспільними відносинами, а з іншої – нормами конституції.

Різниця між юридичною та фактичною конституціями визначається наступними чинниками:

1. «Вік» конституції.

2. Рівень правової і політичної культури суспільства.

3. Співвідношення політичних сил.

4. Механізми реалізації забезпечення норм конституції.

Термін «конституція» вживається також у формальному значенні. В такому випадку він розглядається як сукупність законів, які врегульовують конституційно-правові відносини, однак при цьому не володіють такою ознакою як вища юридична сила відносно інших законів. Даний термін традиційно використовується відносно Конституції Великої Британії та Нової Зеландії, оскільки відповідно до принципу суверенітету парламенту, всі акти парламенту мають однакову юридичну силу.

Конституція Великої Британії – змішана, а не неписана (!!!) – статути входять до складу конст, судові прецеденти – писані джерела!!!

Конституції класифікують за еволюцією їх змісту (за хвилями).

1 хвиля – період з буржуазних революцій і до І Світової війни. Конституції цього періоду характеризуються наступними ознаками:

1. В конституціях передбачені лише політичні та природні права людини

2. Конституції передбачають принцип народного суверенітету.

3. Конституції передбачають принцип розподілу влади (американському варіанті або в континентальному).

4. Передбачається наявність парламентаризму.

• Конституція США, Люксембургу, Бельгії