Лекція 7.

Тема: Конституційні засади правового становища особи

1. Поняття та основні моделі конституційно-правового становища особи в зарубіжних країнах.

В широкому розумінні конституційно-правовий статус особи – юридичне положення особи, яке визначене в конституції та деталізоване в окремих законах.

В загальній теорії конституційного права виділяють 4 підходи (моделі) правового статусу особи:

• Ліберальна модель (західна) – існують певні права людини, які надаються їй від народження і держави не приймає участі в їх реалізації та забезпечені, оскільки не вона їх надає. В межах даної концепції розрізняються права людини і права громадянина. Права людини належать кожному суб’єкту як члену громадянського суспільства, права громадянина належать особі як члену політичного суспільства. Різниця між правами людини і громадянина відповідно до даної моделі полягає в тому, що громадянину належать політичні права, всі інші права відповідно до цієї концепції належать як людині, так і громадянину. Відповідно до цієї концепції основними правами вважаються т.зв. природні права (право на життя, на свободу тощо). Право людини обмежується у випадках, якщо це шкодить навколишньому природному середовищу, громадській безпеці тощо, але насамперед, відповідно до ліберальної концепції, права людини обмежується в тих випадках, якщо їх реалізація призводить до порушення прав третіх осіб. В межах цієї концепції обов’язки особи або сформульовані обмежено, або взагалі не згадуються.

• Марксистсько-ленінська (колективістська) – Китай, Куба, В’єтнам –

1. Основна увага приділена соціально-економічним правам;

2. На відміну від ліберальної моделі в текстах конституцій цієї моделі встановлюється достатньо велика кількість обов’язків особи, деякі з них мають моральний характер.

3. Обмеження прав особи визначається не правами оточуючих осіб, а інтересами держави і суспільства, а в окремих випадках – політичними партіями.

Показовим прикладом цієї моделі є Конституція КНР, для якої характерні наступні ознаки:

1. Першим правом, яке передбачене в межах тексту Конституції КНР 1982р. є право обирати і бути обраним, що нехарактерно для ліберальної моделі.

2. Наявність особливого суб’єкта прав – трудящих, та особливого виду прав – прав трудящих.

3. Більша частина прав визнається лише за громадянами КНР.

4. Права похідні від завдання побудови соціалізму в КНР.

5. В межах Конституції КНР не передбачено наявність ряду природних прав – на життя, на свободу думки, на свободу пересування, свободу вибору місця проживання тощо.

6. Наявність великого обсягу обов’язків: дотримуватися конституції, законів, зберігати державну таємницю тощо.

• Модель, пов’язана з традиційним мусульманським правом – за цією моделлю людина не вільна розпоряджатися собою, всі її дії наперед передбачені волею Аллаха. Акцент в правовому становищі особи переноситься не на права особи, а на обов’язки перед ним. Обмеження прав людини здійснюється не стільки на правовій основі, як на релігійній.

• Модель, притаманна для країн звичаєвого права – права особи залежать від її приналежності до певної спільноти, людина розглядається лише як складова цієї спільноти, права людини реалізуються колективно і лише в колективі.

Структура конституційно-правового статусу особи

Структура конституційно-правового статусу особи складається за таких елементів:

1. Принципи конституційно-правового статусу особи.

2. Конституційні права і свободи.

3. Конституційні обов’язки.

4. Гарантії конституційних прав і свобод.

5. Громадянство.

Конституційно-правове регулювання статусу особи в сучасних державах здійснюється відповідно до 3х основних принципів:

1. Принцип свободи.

2. Принцип рівності.

3. Принцип взаємозв’язку прав та обов’язків особи.

Принцип рівності. Даний принцип включає 4 принципи:

• Рівність перед законом.

• Рівність перед судом.

• Рівність конституційних прав і свобод людини.

• Рівність конституційних обов’язків.

В юридичній літературі виділяють 2 аспекти рівності:

1. Формальна

2. Фактична

На рівні конституційно-правового закріплення передбачається формальна рівність, що передбачає наявність рівних стартових можливостей. Всі переваги, які здобуває особа з часом, є виключно результатом її розуму, вмінь, навичок, позитивного або негативного збігу обставин.

Складовою частиною принципу рівності є заборона дискримінації. До недавнього часу дискримінація була передбачена в ПАР та ПД Родезії (Зімбабве), де існував режим апартеїду.

На сьогоднішній день в більшості держав принцип формальної (юридичної рівності) безпосередньо передбачений в текстах конституцій.

Люстрація – це передбачене на конституційному або законодавчому рівні обмеження особи в здійсненні права на перебування на державній службі, яке існує внаслідок здійснення такою особою репресивних функцій за часів існування авторитарних та тоталітарних режимів (конституція Італії).

Крім формальної рівності існує поняття фактичної рівності, яке передбачає, що при врегулювання правового статусу особи необхідно враховувати особливості цієї особи, які унеможливлюють наявність рівних стартових можливостей. Фактична рівність забезпечується двома правовими засобами – диференціація правового регулювання і т.зв. позитивна дискримінація.

Диференціація правового регулювання означає здійснення державою правових засобів (прийняття правових норм), які передбачають врахування особливостей певної соціальної групи осіб.

Позитивна дискримінація передбачає надання певних переваг соціальній або етнічній групі внаслідок того, що в минулому, в історії відповідна соціальна або етнічна група зазнавала утисків, що унеможливлює наявність рівних стартових можливостей. Для забезпечення рівних стартових можливостей відповідній групі і надаються на законодавчому рівні додаткові гарантії та додатковий захист їхніх прав.

Принцип свободи. Цей принцип в ліберальних концепціях обмежується з 3х підстав:

1. Свобода однієї особи не повинна призводити до порушення прав третіх осіб.

2. Свобода обмежується категорією юридичного моралізму. Дії, які визнаються в суспільстві аморальними, не можуть вчинятися внаслідок порушення моральних засад суспільства.

3. Свобода обмежується випадками юридичного патерналізму. На законодавчому рівні відбувається заборона певних дій, які держава забороняє внаслідок того, що здійснення відповідних дій шкодить самій особі.

Принцип свободи має 2 аспекти:

1. Позитивний – обумовлений тим, що для реалізації принципу свободи в низці випадків держава повинна здійснити певні активні дії.

2. Негативний – передбачає відсутність втручання зі сторони третіх осіб.