Законодавство юстиніана

Розвиток європейського права відбувався на основі римського права, яке частково збереглося на територіях колишньої Римської імперії, частково його носієм виступала християнська церква. Але головним джерелом для Європи нового часу став запис римського права у Візантії (Східній Римській імперії) за часів імператора Юстиніана (527-565). Цей запис став узагальненням досягнень римської правової думки.

У 528 р. за наказом Юстиніана створюється комісія з найавторитетніших юристів на чолі з Трибоніаном. За короткий час (перша редакція законодавства з’явилась у 532 р., а закінчили роботу в 534 р.) комісія провела грандіозну роботу. Її результат – “Звід /зведення/ цивільного права” (“Свод гражданського права”, “Corpus juris civilis”).

Він має 4 основні частини:

1. Кодекс Юстиніана – 12 томів (закони римських імператорів від ІІ ст.. імператора Адріана до Юстиніана), що визначають межі публічної влади. Виводиться принцип абсолютної необмеженої влади імператора: “Що хоче государ має силу закону”, “Воля імператора – закон”.

2. Дигести – 50 кн. Зведення думок римських юристів з різних аспектів цивільного, кримінального права.

3. Інституції – для кращого користування Дигестами коротке керівництво з римського права (за наказом Юстиніана: “Не всі могли нести тягар такої мудрості”)

4. Новели – закони власне Юстиніана з 534 по 565 рр. Збереглось 69.

Законодавча реформа висвітлила всі аспекти публічного і приватного, кримінального і цивільного, світського і церковного права. Її положення мали два виміри: 1. положення актуальні для того часу (наділення рабів землею і майном - пекулієм – та закріплення за ним прав власності на пекулій: продати раба можно було лише з пекулієм; регулювання умов торгових операцій, розвитку міст тощо). Це допомогло Візантійській імперії зберегти засади суспільного і політичного ладу і не бути зруйнованою варварськими вторгненнями, почати еволюцію в середньовіччя. 2. положення, що виходили за рамки того часу: а/ відношення з церквою: зафіксувала концепцію “симфонії” – гармонічного союзу держави і церкви, де кожна спирається на підтримку іншої; б/ визначення поняття “приватна власність” єдиного для всіх, хто мав якусь власність, права спадку вільні (в тому числі й жінки) та юридичний захист її, вводилась єдина шлюбна система; в/ ідея приватної власності базувалась на новому принципі, що вперше вивели римські юристи: “всі люди від природи рівні” (в майбутньому на основі цього мислителі і політики нового часу виведуть теорію природного права); г/ виведення вищого закону до волі імператора визначало ще один принцип: перед державою всі рівні, всі підпорядковуються єдиному закону, єдиній державі.

В епоху середньовіччя більшість ідей римського права втратила значення, варварська Європа його забула, запанувало звичаєве право.

Обґрунтування приватної власності, принципів публічного права, принципів природного права, відносин держави і громадян – виходили за межі свого часу, що обумовило рецепцію (запозичення досягнень новими поколіннями) спадщини римського права в новий і новітній час. Правда, до нього звертались в різний час і різні сили. В ХІІ-ХІІІ ст. юристи міст звернулись до нього для потреб торгово-ремісничого населення і вводили в практику частково цивільне право, сімейно-шлюбне регулювання. З ХУІ ст. абсолютні монархи звернулись до “Кодексу”, для обґрунтування своїх претензій на владу, оформлення відносин з церквою. В епоху Просвітництва європейська суспільна думка, що створювала концепції перебудови світу на засадах демократії, рівності, справедливості звернулась до принципів юстиніанового зводу. До нього звертався Наполеон при створенні власного кодексу. Ідеї, принципи законодавства Юстиніана ввійшли до сучасного законодавства провідних країн світу.