45

Реферат

41 стор., 4 табл., 27 бібл.дж., 1 додаток

Мета роботи: на теоретичній основі дослідження результатів фінансово-господарської діяльності визначити основні засади дивідендної політики на підприємстві. Для досягнення поставленної мети слід виконати наступні завдання:

- розглянути методико-теоретичні засади дивідендної політики підприємства;

- дослідити дивідендну політику на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець";

- визначити ефективність дивідендної політики на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування дивідендної політики на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець". В якості об’єкта дослідження вибрано підприємство ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Методи дослідження – діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, даних підприємства. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналіз, синтез тощо.

Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі, вихідних даних ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Дивіденди, Акції, облігації, політика, ефективність, прибутковість, вартість, ринковий курс, виплата, частка , статуний капітал, власний капітал

Зміст

	ВСТУП	4
	РОЗДIЛ 1 МЕТОДИКО-ТЕОРЕТИЧНI ЗАСАДИ ДИВIДЕНДНОI ПОЛIТИКИ ПIДПРИЭМСТВА	7
1.1	1.1 Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики	7
1.2	1.2 Порядок нарахування дивідендів та форми виплати дивідендів	9
	1.3 Використання внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу	15
	РОЗДIЛ 2 ДИВIДЕНДНА ПОЛIТИКА НА ВАТ	19
	2.1 Загальна характеристика підприємства	19
	2.2Дивідендна політика підприємства	22
	2.3Порядок нарахування дивідендів на підприємстві	25
	РОЗДIЛ 3 ЕФЕКТИВНIСТЬ ДИВIДЕНДНОI ПОЛIТИКИ	27
	3.1 Оподаткування дивідендів	27
	3.2 Розрахунок ефективності дивідендної політики	33
	ВИСНОВКИ	37
	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	40
	ДОДАТКИ	42

Вступ

Актуальність теми полягає у тому, що одним з важливих завдань фінансового менеджменту є формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів. Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв’язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість.

Зв’язок між дивідендною політикою і ринковим курсом корпоративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.

Стабільний рівень дивідендних виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоративних прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Щоправда, інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.

Важливим є також обернений зв’язок між ринковим курсом корпоративних прав і фінансово-господарською діяльністю емітента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час залучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринкового курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мінімальним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує залучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.

Мета роботи: на теоретичній основі дослідження результатів фінансово-господарської діяльності визначити основні засади дивідендної політики на підприємстві. Для досягнення поставленної мети слід виконати наступні завдання:

- розглянути методико-теоретичні засади дивідендної політики підприємства;

- дослідити дивідендну політику на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець";

- визначити ефективність дивідендної політики на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування дивідендної політики на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець". В якості об’єкта дослідження вибрано підприємство ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Методи дослідження – діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, даних підприємства. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналіз, синтез тощо.

Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі, вихідних даних ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Розділ 1

Методико-теоретичні засади дивідендної політики підприємства