1.3.Політичні передумови революції

Кризова ситуація виявилась і в парламенті. Опозиція, яка склалась тут, переходить в наступ. В 1614 році парламент був розпущений до строку. Але король чинить опір і розправляється з опозицією .

В 1628 році парламент приймає "Петицію про права, основою якої є ідея конституційної монархії, ніяких податків без парламенту, ніяких арештів, відміна всіх надзвичайних судів. Король Карл і без особливого бажання затверджує Петицію показуючи, що він не збирається її притримуватись. І в 1629 році розпускає знову парламент. В Англії наступає пора безпарламентського правління. В 1640 році король скликує новий парламент, що вирішити питання про війну з Шотландією (він намагався нав'язати Шотландії богослужіння по англійському взірцю). Парламент нічим не допоміг королю, армія виявилась безсильною. Король знову зтикається з ворожістю парламенту. Нова сесія парламенту скликана восени 1640 року, стає "довгою", так як парламент в умовах кризисної ситуації стає керівником широкого антифеодального руху.

1.4.Конституційний період

З діяльністю Довгого парламенту зв'язана ліквідація в Англії абсолютної монархії. Обмежується право короля на командування армією і створюється парламентська армія. У мулі 1641 були прийняті два акти , що обмежили повноваження таємної ради в області судочинства і передбачили знищення системи надзвичайних трибуналів, насамперед Зоряної палати і Високої комісії. . Затверджується правило імпічменту - право парламенту залучати до суду вищих сановників. У 1641 р., щоб убезпечити себе від несподіваного наказу про розпуск, Довгий парламент прийняв два важливих акти: так називаний трирічний акт, що передбачав регулярне скликання парламенту кожні три роки незалежно від волі короля, а також акт, відповідно до якого даний парламент не може бути розпущений інакше як по його власному рішенню.

У цьому ж році парламентом приймається документ, що одержала назва "Велика Ремонстрация". У цьому важливому документі конституційного етапу революції у виді "скарг" на "положення країни", що склалося в період одноособового правління Карла І, по суті була викладена програма класів - союзників у революції, як вона бачилася їм на даному етапі. Велика ремонстрация , однак, не була затверджена королем. Нова політична орієнтація парламенту втілилася в документі " 19 пропозицій" (2 червня 1642р.). У сутності, в документі, мова велася про встановлення конституційної монархії. Король рішуче відкинув ці пропозиції. Так завершився конституційний етап революції і почалася громадянська війна.

1.5.Перша громадянська війна

Під час війни в країні установилися дві ворогуючі і незалежні влади. Більшість представників великої знаті і значна частина середнього дворянства виступили на стороні короля, точно так само як велика частина торгово-підприємницьких елементів у селі і місті, народні низи, якщо їхній вибір виявлявся більш-менш вільним, виступали на стороні парламенту. Суть "конституційного" по видимості конфлікту , що переріс до осені 1642 р. у конфлікт збройний , полягала у фундаментальному протиріччі між двором - в інтересах великої феодальної знаті (включаючи ієрархів церкви) і зрослої з нею торгово-фінансової олігархії внутрішньою і зовнішньою політикою і життєво важливими інтересами нових суспільних класів. У 1643 був скасований єпископат і введене пресвітеріанський пристрій церкви. Землі єпископів і роялістів були конфісковані на користь держави і пущені в розпродаж. У результаті цих мір значна частина земельної власності перейшла в руки буржуазії і джентри. Закріпити новий статус цих земель був покликаний Акт 1646 р. про скасування системи феодальних лицарських тримань "на загальному праві" .

Однак виявилося, що пресвітеріанська більшість палат громад пущі вогню боялася військової перемоги над королем, тому що це могло розв'язати революційну ініціативу народних низів міста і села, і без того "надміру осміліли". У ряді міст, у тому числі в Лондоні, під тиском знизу відбулися перевороти, у результаті яких до влади прийшли вихідці з менш заможних і більш демократичних кіл. Для рішення цієї проблеми у вересні 1643 р. був укладений військовий союз із шотландцями. У "обмін" на військову допомогу проти Карла І.

У червні 1646 р. Карл І був одержав поразку і втік на північ, у розташування армії шотландців. Таким чином, перша громадянська війна завершилася повною військовою перемогою парламенту, спираючи на самовідданість і масовий героїзм селян і міських ремісників, одягнених у солдатські мундири.