Тема 3. Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволенні.

1.Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва

2. Межа виробничих можливостей

3. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб

4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності

5. Економічні інтереси

1. Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва

Фактори виробництва та їх взаємодія. Людина здійснює виробництво для задоволення

своїх різноманітних потреб, підвищення рівня свого матеріального і соціально-духовного

споживання. Основним законом сфери виробництва є закон обмеженості ресурсів, а

фундаментальним законом сфери особистого споживання – закон неухильного зростання потреб

суспільства, які виробництво має задовольнити.

У будь-якому суспільстві воно щоденно має розв’язувати такі фундаментальні і

взаємопов’язані питання:

1. Які продукти виробляти і в якій кількості?

2. Як виробляти продукти?

3. Для кого виробляти продукти?

4. В яких соціально-економічних умовах здійснювати виробництво?

Суспільне виробництво являє собою взаємодію трьох основних факторів: робочої сили,

або, як її часто називають, праці, засобів виробництва і землі. У ринковій економіці

сформувався ще один фактор – підприємницький талант.

Робоча сила – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до

праці. Праця представлена інтелектуальною або фізичною діяльністю, спрямованою на

виготовлення благ і надання послуг.

Засоби виробництва – це створені у процесі виробництва всі види засобів праці і

предметів праці.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети

праці.

Предмети праці – це матеріали, що підлягають обробці. Їх поділяють на два види: 1)

речовина, вперше відокремлена людиною від природи для перетворення на продукт, наприклад,

вугілля і руда, боксити і пісок тощо; 2) предмети праці, що пройшли раніше певну обробку,

тобто сировина, наприклад, залізна руда та вугілля в доменному виробництві, прядиво на

ткацькій фабриці.

Разом засоби і предмети праці становлять засоби виробництва, без яких процес

виробництва неможливий. Західні економісти пропонують засоби виробництва називати

капіталом.

Земля, чи більш широко, природні ресурси, - це дар природи для виробничих процесів.

Підприємницька діяльність передбачає використання ініціативи, новаторства і ризику в

організації виробництва. Ключовим елементом підприємницької діяльності є підприємницька

здібність – особливий вид людського капіталу, представлений діяльністю щодо координації і

комбінування всіх інших факторів виробництва з метою створення благ і надання послуг.

У процесі виробництва споживаються всі фактори, в тому числі й людський ресурс.

Споживанням людського ресурсу є сама праця та підприємницька діяльність.

У трудовій діяльності людини значне місце належить мірі праці. Однією з таких мір є

робочий день – одна з основних категорій трудових відносин.

2. Межа виробничих можливостей

Виробничий потенціал суспільства являє собою сукупність виробничих ресурсів, тобто

факторів виробництва, з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості.

У самій серцевині виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів. Закон

обмеженості ресурсів стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби

виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

13

Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний

момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. Якщо ми

хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення

виробництва іншого продукту. П. Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу

країни межею виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які

можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю

використовуються.

Графік межі виробничих можливостей

Кожна точка на кривій виробничих можливостей являє собою якийсь максимальний обсяг

виробництва двох типів продуктів. Щоб здійснити різні комбінації виробництва інвестиційних

ресурсів і споживчих благ, що показані на кривій, суспільство має забезпечити повну зайнятість

виробничих ресурсів і повний обсяг виробництва. Усі комбінації інвестиційних ресурсів і

споживчих благ на кривій показують максимальні їх кількості, які можуть бути одержані лише в

результаті найбільш ефективного використання всіх наявних ресурсів. Точки, що знаходяться за

межами кривої, як, наприклад, точка W, недосяжні за даної кількості ресурсів і за даної

технології виробництва.

Будь-яка точка всередині області, обмеженої кривою МВМ, наприклад, точка U, указує,

що якісь ресурси не використовуються або використовуються не кращим чином.

Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка,

повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковому періоді не може збільшити

виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага.

3. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб

Потреба - це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує

її. Це категорія, що відбиває ставлення людей, а звідси і поведінку до умов їх життєдіяльності.

Крім економічних потреб, існує низка інших – культурних, політичних, ідеологічних,

національних і т. ін.

Економічні потреби – це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які

дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і

володіти такими умовами. Отже, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

За суб’єктами потреби поділяють на:

.

0

3

9

12

15

E

U

D

CW

В

А

F

1 2 3 4 5

Споживчі блага, млрд. од.

6

І

н

в

е

с

т

и

ц

і

й

н

і

р

е

с

у

р

с

и

,

м

л

н

.

о

д

.

14

індивідуальні, колективні та суспільні;

домогосподарств, підприємств та держави;

суспільно-економічних класів і соціальних груп.

За об’єктами потреби класифікуються так:

породжені існуванням людини як біологічної істоти;

матеріальні і духовні;

першочергові і непершочергові.

За способом їх задоволення вони поділяються на дві великі групи: потреби в предметах

споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні

потреби, а другі – виробничі.

Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті

потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, -

обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного

розвитку – закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва. Ці закони

взаємопов’язані і характеризують дві сторони соціально-економічного прогресу: 1) неухильний

розвиток людини з її зростаючими потребами; 2) підвищення ефективності виробничих ресурсів

та їх якісних показників (продуктивності, корисності тощо).

За ступенем реалізації потреби в матеріальних благах і послугах можна класифікувати як

дійсні, платоспроможні і перспективні.

Дійсні потреби в основному відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і

можуть бути задоволені.

Платоспроможні потреби людина може задовольнити відповідно до власних доходів і

рівня цін.

Перспективні потреби – це такі потреби в матеріальних благах і послугах, які породжені

сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.

Задоволення потреб – це функція виробництва.

З точки зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи

потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються.

Під традиційними потребами варто розуміти такі, які стали для людей звичними.

Нові потреби – це потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали

звичними для більшості населення.

Абсолютно нові потреби – це потенційні потреби, які будуть реалізовані лише тоді, коли

якість відповідає вимогам нової техніки.

4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності

Корисність – це здатність речі чи послуги задовольняти будь-яку потребу людини.

Корисність багатьох речей перебуває у прямій залежності від їх природних властивостей. Речі,

без яких життя неможливе, є об’єктивно корисними. Це вода, більшість продуктів харчування,

взуття, одяг, житло тощо.

З іншого боку, корисність речі є фактором суб’єктивного характеру. Саме це пояснює,

чому в загальному плані потреби людини безмежні, а в конкретній ситуації і в конкретному

продукті вони можуть бути повністю задоволені.

Під граничною корисністю розуміють додаткову корисність, або задоволення, одержуване

людиною з однієї додаткової одиниці конкретної продукції.

Падіння граничної корисності в міру споживання людиною додаткових одиниць певного

продукту прийнято називати законом спадної корисності.

5. Економічні інтереси

Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між

собою у зв’язки, переслідують певні економічні інтереси.

Економічний інтерес – це реальний, зумовлений економічними відносинами та

принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб.

15

Економічний інтерес є, перш за все, породженням і соціальним проявом потреби, її

усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні

економічні відносини.

Інтереси формуються і реалізуються через практичну діяльність людей. Зміст інтересів

визначається матеріальними умовами життя, місцем, яке вони посідають в історико-конкретних

виробничих відносинах, а також політичними, моральними та соціальними факторами.

В системі економічних інтересів варто виділяти індивідуальні інтереси, класові інтереси,

інтереси трудових колективів та економічні інтереси держави.

Існують різні способи впливу на інтереси людей:

Позаекономічний примус.

Економічний вплив на інтереси людини.

Моральне і матеріальне заохочення трудової активності.

16