3. Методи та функції політичної економії

Досліджуючи господарські процеси, політекономія застосовує ряд загальнонаукових

методів пізнання:

Спостереження та збір фактів.

Експеримент.

Моделювання.

Метод наукових абстракцій.

Аналіз і синтез.

6

Системний підхід.

Індукція і дедукція.

Історичний та логічний.

Графічний.

Економічні дослідження мають емпіричний характер (від гр. empeiria – досвід), тобто

спирається на практичний досвід. Це передбачає спостереження, тобто сприйняття

економічних процесів в їх реальному вигляді, та збір фактів, що відбуваються в дійсності.

Наприклад, завдяки спостереженню та збору фактичної інформації можна визначити, як

змінились товарні ціни за той чи інший період.

Експеримент передбачає проведення штучного наукового досліду, коли об’єкт, що

вивчається, ставиться в спеціально створені і контрольовані умови. Наприклад, для перевірки

ефективності нової системи оплати праці проводять її експериментальні дослідження на

окремому підприємстві.

Метод моделювання передбачає вивчення соціально-економічних явищ за їх теоретичним

взірцем тобто моделлю (лат. modulus – взірець).

Математичне моделювання дозволяє, наприклад, розрахувати найбільш раціональний

варіант поведінки підприємства.

Абстрагування передбачає відволікання від несуттєвих сторін, властивостей об’єкту, що

вивчається, з метою виявлення його суттєвих сторін та властивостей.

Метод аналізу та синтезу передбачає вивчення соціально-економічних явищ як за

частинами (аналіз), так і в цілому (синтез).

Завдяки поєднанню аналізу та синтезу забезпечується системний, комплексний підхід до

складних об’єктів дослідження, які складаються з багатьох елементів.

З методом аналізу та синтезу пов’язаний поділ економічної теорії на мікро- та

макроекономіку (від гр. mikros малий та makros – великий), що передбачає два різні рівні

дослідження господарських систем.

Так, мікроекономіка має справу з окремими елементами (частинами) цих систем. Вона

вивчає економіку окремих фірм, домогосподарств (сімей), галузей; виробництво або ціну

окремого продукту тощо.

Макроекономіка досліджує господарські системи в цілому, або так звані агрегати ( лат.

Aggregatus – приєднаний), які являють собою сукупності економічних одиниць. До таких

агрегатів відноситься світова економіка, національне господарство.

Індукція (лат. Inductio – наведення) та дедукція (лат. Deductio – виведення). Рух думки від

окремих факторів до загального висновку це індукція, або узагальнення. А рух думки у

зворотньому напрямку (від загального положення до окремих висновків) називають дедукцією.

Історичний та логічний методи (або підходи) теж застосовуються в єдності. Вони

передбачають детальне вивчення соціально – економічних процесів в їх історичній

послідовності.

Графічний метод (від гр. Grapno – пишу, креслю). Він ґрунтується на використанні

різних креслень та малюнків – схем, таблиць, графіків та т.д.