Тема 12. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти

світу

1. Міжнародна економіка як складова економіки в цілому.

2. Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин.

3. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин.

1. Міжнародна економіка як складова економіки в цілому.

Міжнародні економічні відносини охоплюють сукупність відносин у сфері виробництва,

розподілу, обміну та споживання країн світової співдружності. Вони функціонують і

розвиваються у певних формах і за певними принципами, на які роблять вплив такі фактори, як

економічна криза, загострення екологічних проблем, посилення взаємозалежності національних

країн тощо.

Категорії "міжнародна економіка” та "міжнародні економічні відносини" вживаються у

двох значеннях: як синоніми категорії "світове господарство", тобто як сукупність

національних господарств країн світу, зв'язаних між собою складними взаємозв'язками та

мобільними факторами виробництва, і як наука про виникнення. функціонування та розвиток

світового господарства.

Міжнародна економіка як сукупність національних господарств і як невід'ємна складова

економіки в цілому, як правило, ділиться на чотири сектори: реальний, бюджетний, грошовий

та зовнішній.

Реальний (приватний нефінансовий) сектор включає в себе домогосподарства. і

недержавні нефінансові підприємства. Він забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни

на її внутрішнім та зовнішній ринок. Цей сектор пред'являє попит па товари і мокне особистого

та виробничого споживання.

Бюджетний (урядовий, фіскальний) сектор представлений державним бюджетом, служить

головним чином для перерозподілі доходів, а витратна частина держбюджету виступає

складеною частиною сукупного попиту.

Грошовий (банківський) сектор представлений грошовими потоками, які проходять через

центральний та комерційні банки.

Зовнішній сектор включає операції із зарубіжними країнами кожного з вищеназваних

секторів і відображається у платіжному балансі. Отже, він є концентрованим відображенням

усіх макроекономічних балансів, що існують в будь-якій економіці.

Якщо доходи сектора більші його витрат, то позитивний баланс виступає як заощадження.

Якщо ж доходи сектора менші його витрат, то одержаний негативний баланс виступає як втрата

заощаджень. І це означає, що витрати даного сектора повинні фінансуватися за рахунок

заощаджень, одержаних іншими секторами. В разі, коли витрати всіх секторів національної

економіки більші, ніж одержані ними доходи, то підтримання рівноваги між доходами і

видатками можливе лише за умови притоку капіталу з інших країн.

Причинно-наслідкові зв'язки між секторами економічної діяльності виражаються через

розроблену міжнародними організаціями систему національних рахунків (СНР). Система

національних рахунків становить собою сукупність міжнародно визнаних правил обліку,

економічної діяльності, які відображають всі основні макроекономічні зв'язки, в тому числі і

взаємодію національної та міжнародної економіки. СНР є орієнтиром для більшості країн світу

при складанні макроекономічної звітності, аналізі поточної економічної ситуації га розробленні

прогнозів економічного розвитку. Основою об піку н СИР є інституційна одиниця, яка виступає

економічним агентом при здійсненні економічних операцій. Інакше кажучи, це економічний

агент, що володіє товарами і активами, має економічні зобов'язання і від свого імені здійснює

операції з іншими агентами.

В рамках СНР розрізняють два основних типи інституційних одиниць: фізичні особи

(домашнє господарство) і юридичні особи (підприємства). Юридичні особи в свою чергу

поділяються на ті, що займаються виробництвом, та урядові установи. Всі інституційні одиниці

в рамках СНР об'єднані в п'ять груп, які представляють основні сектори економічної діяльності.

Серед них такі:

- нефінансові корпорації, тобто підприємства;

76

- домогосподарства;

- неприбуткові інститути – юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг

домогосподарствам і базуються на добровільній участі фізичних осіб;

- урядові установи;

- фінансові корпорації – банки, фінансові компанії.

Для зручності інституційні одиниці поділяються на резидентів та нерезидентів. Резиденти

- це всі інституційні одиниці що постійно перебувають на території даної країни, незалежно від

їх громадянства чи належності капіталу. Резидентами є: особи, що постійно прожинають в

даній країні; робітники-мігранти , якщо вони проживають в країні понад один рік. урядові

органи, включаючи їх представництва за кордоном; підприємства, що здійснюють свою

економічну діяльність в даній країні, навіть якщо вони частково або повністю належать

іноземному капіталу. Нерезиденти - це всі інституційні одиниці, що постійно перебувають на

території іноземних держав, навіть якщо вони є філіалами інституційних одиниць даної країни.

2. Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини становлять, собою сукупність економічних підносив

між країнами світу з приводу обміну товарами, руху та використання факторів виробництва,

формування механізмів міждержавного нагляду та регулювання. Міжнародні економічні

відносили охоплюють усі фази процесу відтворення - виробництво, розподіл, обмін та

споживання У сфері виробництва міжнародні економічні відносний становлять собою відносини

між суб'єктами світового господарства у безпосередньо матеріальному виробництві. До цих

відносин належить спільне будівництво господарських об'єктів, спільні підприємства,

міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, прямі виробничі зв'язки.

У сфері розподілу міжнародні економічні відносини - це підносний між суб'єктами

світового господарства з приводу розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Найбільш повно вони проявляються в процесі розвитку спільного виробництва, міжнародного

руху капіталів та робочої сили.

У сфері обміну міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між

суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили та

послуг. Найбільш повно вони, ці відносини, проявляються у міжнародних торгових відносинах.

У сфері споживання міжнародні економічні відносини - це відносини між суб'єктами

світового господарства з приводу покриття їх потреб за рахунок взаємних поставок або за

рахунок продукції, виробленої на спільних підприємствах. Ці відносини проявляються як

результат функціонування усієї сукупності різноманітних форм міжнародного економічною

співробітництва.

Об'єктом міжнародних економічних відносин виступає світове господарство, тобто

сукупність національних економік країн світу, що взаємозв'язані мобільними факторами

виробництва. В повсякденній практиці об'єкт міжнародних економічних відносин це експорт

(імпорт) товарів, послуг і факторів виробництва, міжнародна спеціалізація та кооперація

виробництва, господарська діяльність за кордоном, фінансові операції, спільне підприємництво

тощо.

Суб'єктами міжнародних економічних відносин виступають фізичні та юридичні особи, які

беруть участь в здійсненні міжнародних господарських контрактів, договорів та угод. Фізичні

особи - це громадяни окремої держави, іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі

здійснюють міжнародні економічні зв'язки і зареєстровані місцевими органами влади.

Юридичні особи - це підприємства та організації, що здійснюють міжнародні економічні

відносини. В ролі юридичних осіб можуть виступати об'єднання фізичних осіб, об'єднання

юридичних осіб, об'єднання фізичних та юридичних осіб, представники зарубіжних фірм,

місцеві органи влади, інші держави, що діють через своїх представників на території даної

країни.

В сучасних умовах окремі фізичні особи не беруть участі в розвитку МЕВ. Вирішальну

роль у формуванні економічних зв'язків на інтернаціональному рівні відіграють юридичні

особи, зокрема такі:

77

- національна держава. Вона виступає головним об'єктом взаємних господарських

зв'язків, оскільки саме на міждержавному рівні погоджуються і реалізуються стратегічні

економічні інтереси партнерів щодо напрямів розвитку обміну товарами та руху і використання

факторів виробництва;

- національні підприємства, фірми, об'єднання, організації і товариства як конкретні

учасники міжнародних економічних відносин. Їх діяльність, з одного боку, відповідає

завданням економічного розвитку конкретних країн світового співтовариства на і спрямована на

реалізацію їх національних інтересів, а з іншого - діяльність кожного з названих суб'єктів

спрямована на реалізацію їх власних інтересів, тобто інтересів підприємств, організацій,

об'єднань, товариств як юридичних осіб та їх окремих членів;

- міжнародні господарські організації, об'єднання, товариства, спільні підприємства. В їх

межах здійснюється економічне й науково-технічне співробітництво між зацікавленими

партнерами з метою досягнення більш високого рівня розвитку окремих галузей господарства і

видів виробництва в кожній країні, що бере участь у міжнародних економічних зв'язках;

- міжнародні економічні організації такі як міжнародній валютний фонд (МВФ), Світовий

банк, Конференція ООН з торгівлі і розвиту (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська

організація ООН (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП).

Міжнародні економічні відносини функціонують на основі певних принципів. Причому

прийнято розрізняти загальні (міжнародні) та специфічні (національні) принципи

функціонування міжнародних економічних відносин. Загальні принципи викладені у декларації

ООН "Новин економічний порядок" і обов'язкові для всіх суб'єктів міжнародних економічних

відносин. До них відносяться принцип суверенітету кожної держави, мирного співіснування,

рівноправності, мирного врегулювання спірних проблем, поваги прав та свобод людини,

взаємодопомоги, взаємної вигоди, невтручання у внутрішні справи один одного, сумлінного

виконання міжнародних зобов'язань тощо. До специфічних (національних) відносяться

принципи функціонування міжнародних економічних конкретної держави, закріплені в

національному законодавстві

3. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних

В сучасних умовах на розвиток міжнародних економічних відносин роблять вплив такі

фактори як:

- розпад світової соціалістичної системи та поява нових незалежних держав, які не до кінця

ви значили скою політику і не усвідомили свої економічні, політичні, культурні та інші

національні інтереси;

- економічна криза в країнах Східної Європи та СНД;

- криза світової фінансово-кредитної системи;

- загострення енергетичної, сировинної та продовольчої проблем;

- загострення проблем навколишнього середовища, що робить вплив на все світове

господарство, національні та світові продуктивні сили;

- посилення взаємозалежності національних господарств, їх економічної політики;

- зближення економічних рівнів розвитку різних країн;

подолання міжсистемних суперечностей між країнами, що проявляється у визнанні

конкуренції як головного фактора, який забезпечує рівновагу внутрігосподарського розцінку;

- посилення процесів конвергенції, що базуються на універсальних економічних,

культурних, моральних, правових та гуманітарних цінностях, визнаних світовим

співтовариством кінця XX початку XXI століть.

В результаті дії названих факторів виникли певні особливості н розвитку сучасних

міжнародних відносин. По-перше, міжнародні економічні відносини з розпадом світової

соціалістичної системи стали більш однотипними, оскільки зросла кількість національних

господарств, що функціонують на базі ринкової (змішаної) економіки з переважанням приватної

власності на засоби виробництва.

По-друге, сучасні міжнародні економічні відносини формуються виключно виходячи з

принципу економічної зацікавленості партнерів, взаємної реалізації економічних інтересів. В

зв'язку з цим багатьом країнам доводиться переглядати свої міжнародні економічні зв'язки

78

звільняючи їх від політичної кон'юнктури та ідеологічної заангажованості. З метою

досягнення економічною ефекту від міжнародною обміну товарами та руху і використання

факторів виробництва багато з них добровільно погоджується на часткову втрат)' своїх

суверенних прав.

По-третє, міжнародні економічні відносини зазнають впливу нових суперечностей, які

прийшли на зміну тим, що їх загострювала "холодна війна'. Передусім в сучасних міжнародних

відносинах посилюється конкурентна боротьба, оскільки в неї включаються нові суб'єкти

міжнародної господарської діяльності.

По-четверте, для сучасних міжнародних економічних відносин характерним є активний

перерозподіл ролей між групами країн та утворення регіонального інтеграційного

співробітництва. Сьогодні характерною рисою міжнародних економічних відносин виступає

розпад існуючих раніше інтеграційних об'єднань і формування нових. Суттєвий вплив на

активізацію цього процесу зробили розпад інтеграційного об'єднання соціалістичних країн -

Ради Економічної Взаємодопомоги і, безумовно, зникнення з політичної карти світу СРСР.

Зазначені вище процеси в розвитку міжнародних економічних відносин прямо зачіпають

інтереси України. Вони ставлять перед Україною дилему: або продовжувати експорт сировини

та імпорт третьосортних товарів, що спустошує національні багатства і розоряє власних

товаровиробників, або спробувати відновити на новій економічно взаємовигідній основі

регіональні інтеграційні об'єднання на просторах СНД та Східної Європи. Саме таким чином

Україна зможе добитися створення умов для посилення свого експортного потенціалу.

По-п'яте, відбуваються структурні зрушення в міжнародній економіці, передусім такі, як

зростання обсягів виробництва в матеріальній сфері, зменшення частки сільськогосподарського

виробництва у світовому господарстві, зростання темпів розвитку сфери послуг та кількості

зайнятих в ній, прискорення технічного прогресу транспортної та інформаційно-комунікаційної

систем, зменшення частки сировинних товарів та збільшення питомої ваги машин й обладнання

у світовому товарному обороті.

По-шосте, в результаті кризових процесів в економіці країн СНД та Східної Європи

відбулися істотні зміни сукупного попиту та сукупної пропозиції. В сучасних умовах вони

опинилися в більшій, ніж раніше, залежності від світового виробництва та рівня цін світового

ринку. Причому зростання сукупного попиту, тобто готовності споживачів колективно

придбати товари за існуючими цінами, відбулося в результаті посилення його з боку

постсоціолістичних країн. За підрахунками в другій половині 90-х років в країнах СНД майже

на 50% задовольняло свої потреби за рахунок зарубіжною виробництва.

79