Аблаут у германських мовах
Аблаут (від німецького Ablaut буквально "відзвук") є незалежним (спонтанним) чергуванням голосних у корені слова, успадкованим германською мовою з індоєвропейської прамови. Прикладом такого чергування є зміна голосного в коренях українських слів: беру - вибори - брати (е - о - нуль звука). Аблаут є дуже давнім явищем, про що свідчить наявність аналогічних чергувань поза межами індоєвропейських мов - насамперед, у семітських, які разом з індоєвропейськими, тюркськими, фінно-угорськими й деякими іншими мовами утворюють велику генетично споріднену групу мов, що отримала назву "ностра-тичні мови".
Причини виникнення і механізм породження іє. аблаута залишаються неясними. Спочатку аблаут був пов'язаний, очевидно, з якимись фонетичними процесами і був зумовлений позицією звука у слові. Не викликає сумніву вплив на чергування голосних (на більш пізніх етапах) морфологічних чинників. Однак спроби з'ясувати детальніше умови виникнення іє. аблаута не мали успіху. Припускають, наприклад, що чергування голосних в іє. мовах пов'язано з наголосом. Не виключається також вплив інших чинників, наприклад, звукового символізму31.
Хоча рефлекси іє. аблаута, як видно з наведеного вище прикладу, збереглися у сучасних іє. мовах, у найбільш повному вигляді (із сучасних мов) чергування за аблаутом відбиті в германських мовах, хоча, звичайно, германські мови зберегли далеко не всю багату і розвинуту систему чергувань голосних, яка добре представлена, наприклад, у давньогрецькій мові.
Розрізняють якісний і кількісний аблаут. При якісному аблауті чергуються голосні різного тембру ("якості"), при кількісному - голосні однакового тембру, але різної довготи. Найпростішим, а в германських мовах і найтиповішим є чергування е - о - нуль звука. Ці три ступені чергування отримали в індоєвропеїстиці певні назви. Ступінь е/о прийнято називати нормальним чи повним (1); ступінь, що включає довгий звук е або ē, - подовженим (2); ступінь, де звук зникає цілком, - нульовим (3), а той ступінь, де замість довгого з'являється його редукований варіант ə, - ступенем редукції (4). Крім такої чотиристу-пеневої системи, в індоєвропеїстиці пропонують інші системи, наприклад, п'ятиступеневу (див. Семереньи, с. 97), щоб розрізнити, з одного боку, е й о, а з іншого - е й ē, о й ō. Оскільки для германських мов, як сказано вище, важливо розрізняти три основних ступені, у германістиці користуються термінами е-ступінь, о-ступінь і нульовий ступінь (або: нормальний, якісний, нульовий ступінь).
Слід врахувати, що звуки е, о,ē, ō могли виступати в іє. коренях не самі по собі, а у складі дифтонгів -еḭ, еṷ або оḭ, oṷ, ēḭ, ēṷ і т. д. Чергування за аблаутом могло здійснюватися, таким чином, у вигляді чергування дифтонгів еṷ - оṷ або еḭ - оḭ. У цьому випадку нульовий ступінь (при зникненні першої частини дифтонга) закономірно представляється у вигляді "залишку" дифтонга, його другої частини, де сонант перетворюється на голосний (складотворчий) звук: еḭ - оḭ - і чи еṷ - оṷ - u, чи er - or - ṛ і т. д. Отже, звуки r, 1, ṃ, n є другими елементами дифтонгів у нульовому ступені їхнього чергування. Природно також припустити, що голосні і й u виникли як рефлекси відповідних дифтонгів у нульовому ступені аблаута. Щодо довгих сонантів r, l, ṃ, n а також довгих ī й ū, то в сучасній індоєвропеїстиці вважають, що ці звуки виникли зі злиття коротких r, l, ṃ, n, і, u зі звуком "шва" (ə), а самий "шва", з іншого боку, є результатом редукції довгого основного звука, за допомогою якого може утворюватися дифтонг. У результаті різних сполучень ступенів аблаута, що чергуються, той самий іє. корінь може мати різні варіанти: gen-/gon-/gn-; gnē-/gnō; gēnə-/gōnə-.
У германських мовах чергування за аблаутом охоплюють як систему словозміни, так і систему словотвору, тобто германський аблаут є внутрішньою флексією з реляційннм і дериваційним значенням. Наприклад, при творенні форм дієслова schneiden - schnitt в німецькій мові аблаут виступає в ролі морфеми з реляційним значенням, а при творенні нових слів Schnitt, Sprung він уже виконує дериваційну функцію. Найважливішу роль у давніх і в сучасних германських мовах аблаут відіграє при творенні форм дієслова (інфінітив, дієприкметник, минулий час). Залежно від комбінацій тих чи інших видів чергувань у германській дієслівній системі розрізняють 7 рядів аблаута.