Розвиток германських приголосних в англійській і німецькій мовах

Про деякі зміни германських приголосних в англійській і німецькій мовах уже зазначалося вище. Для того, щоб коректно і кваліфіковано здійснювати зіставлення англійської й німецької фонологічної систем, необхідно врахувати основні зміни, яких зазнали германські приголосні в результаті розвитку цих мов.

1. Герм. k перед передніми голосними і після передніх голосних в англійській мові палаталізувався і перейшов у с (на письмі ch.): гот. kiusan, нім. kiesen, a. choose (да. cēosan) "вибирати".

2. Сполучення sk в англійській і німецькій мовах перейшло в [š]: гот. fisks, а. fish, нім. Fisch "риба".

3. Герм. g перед передніми голосними і після передніх, якщо далі не стояв задній, палаталізувався в англійській мові й перейшов у [dӡ]: двн. hrukki, да. hrycg, нім. Rücken, a. ridge "хребет".

4. Герм. g на початку слова перед голосними переднього ряду, а також після голосних переднього ряду перейшов у щілинний [ḭ], який на письмі позначався буквою ӡ (замість подвоєного ӡӡ писалося cg). Наприклад: гот. giban, нім. geben, да. ӡiefan "давати"; гот. dags, нім. Tag, да. dӕӡ, a. day; да. hrycg, a. ridge.

5. Носовий n випав перед фрикативними h, f, s, Ϸ в англійській мові, внаслідок чого виникли наступні пари, де споріднення між англійською й німецькою мовами "затемнене" через відсутність звука n.

a. five = нім. fünf (гот.fimf)

a. us = нім. uns (гот. uns)

a. other = нім. ander (гот. anϷar)

a. soft - нім. sanft (герм. *samft-)

6. У німецькій мові звук s у сполученнях sp, st, sl, sn, sm на початку кореня перейшов у [š]: двн. slafan, нім. schlafen (a. sleep); двн. snēo, нім. Schnee (a. snow); двн. swarz, нім. schwarz (a. swart); двн. sparōn, нім. sparen (a. spare); двн. standan, нім. stehen (a. stand).

7. Іє. s у німецькій та англійській мовах внаслідок дії закону К. Вер-нера й ротацизму в деяких випадках перейшов у r, причому в англійській мові часто зазнавав редукції: гот. maiza, нім. mehr, а. тоrе; гот. auso, нім. Ohr, a. ear (детальніше про розвиток звука s див. у розділі 3.13).

8. Голосні і приголосні в кінці слів у німецькій і особливо в англійській мовах зазнали повної або часткової редукції. Цей процес (його іноді називають "законом кінця слів") пов'язаний зі зміною індоєвропейського наголосу, який у германській мові став фіксованим і закріпився за першим складом кореня або слова. Однак при рівності цієї умови - місця наголосу - результати редукції в німецькій і англійській мовах виявилися неоднаковими (порівн. гот. sandjan, нім. senden, а. send). Тому відпадання постфіксів в англійській мові (перетворення її на мову аналітичного типу) при відносно повному збереженні постфіксів у німецькій мові (і збереженні її, відповідно, як мови синтетичної будови) пояснити тільки впливом наголосу неможливо. Вважаємо, що в перетворенні англійської мови на мову аналітичної будови брали участь принаймні два чинники: зміна іє. наголосу і взаємодія з іншими мовами, насамперед - зі скандинавськими. Очевидно, комунікація скандинавських прибульців і англосаксів (набіги скандинавів на Англію почалися у VIII столітті - див. ч. 1, розділ 3.9) здійснювалася при подібності чи ідентичності кореневих морфем без допомоги закінчень, що призводило до швидкого розпаду всієї системи відмінювання і дієвідмінювання в англійській мові.

Умлаут

Одним із найяскравіших асимілятивних процесів у системі германського вокалізму є умлаут (від німецького Umlaut "перезвук"). Умлаут виникає внаслідок пристосування голосного кореня до наступного голосного, що належить до постфікса (як правило, це суфікс або його залишки, що злилися з закінченням). Умлаут поширився в західногер-манських і скандинавських мовах, але не зафіксований у готській. Найбільш поширеним типом умлаута є умлаут на і, хоча відомі й інші типи перезвуку (на u, r та w). Голосний і найчастіше зустрічається в закінченнях іменників з іє. основою на -і- (типу *ghostis), у різних формах дієслова, утворених за допомогою суфіксів, що містять і (гот. sandjan, нім. senden), а також у суфіксах компаративу і суперлативу прикметників (двн. alt - eltiro). Внаслідок взаємодії голосного кореня і голосного суфікса могли виникнути наступні основні варіанти умлаута (перед і):

Аналогічні процеси спостерігаються в давньоісландській мові, в якій внаслідок умлаута на і голосні а, ā, о, ō, u,ū переходять в œ, ø, ӯ, а дифтонг au > еу.

У давньофризькій мові умлаут на і характеризується наступними особливостями:

ō > ē : гот. sōkjan "шукати" - дфриз. sēka;

ū> ē : двн. hūt, дісл. hūd "шкіра" - дфриз. hēd, да. hӯd "шкіра"

au > ē : гот. hausjan "чути" - дфриз. hēra (пор. нім. hören).

Специфікою умлаута в скандинавських мовах є перезвук на r і на u. У давньоісландській мові під впливом r, що виник із z (z < s), спостерігаються такі зміни:

а > е: двн. glas "скло" - дісл. gler "т.c.";

o > ø : гот. kusans "обраний" - дісл. kørіпп "т.c." іu > ӯ: гот. dius "звір" - дісл. dӯr.

При умлауті на -u- у давньоісландській мові а > Q : гот. magus "юнак", дісл. mQ gr. Умлаут на -u- спостерігався також у давньоанглій-ській мові:

I > іо: гот. silubr "срібло", да. siolufr;

а > еа: гот. sarwa "зброя, озброєння", дісл. sørve "намисто з перлів", да. searu "обладунок", двн. saro "т.c.".

Будучи за своїм походженням явищем суто фонетичним, умлаут перетворився в германських мовах на морфологічний засіб творення нових форм слів або нових слів, тобто став внутрішньою флексією з реляційним чи дериваційним значенням. При цьому в сучасній німецькій мові - на відміну від англійської - умлаут отримав спеціальне орфографічне позначення (а - ä, u - ü, о - ö і под.). Внаслідок дії умлаута в германських мовах з'явився ряд нових голосних.