5. Дія низьких температур

Дія низької температури на організм тварини може призвести до зниження температури тіла та до розвитку патологічного процесу – гіпотермії.

Фактори, що сприяють виникненню гіпотермії:

1. сильний вітер

2. висока вологість повітря.

Постійне перебування тварин у приміщенні з підвищеною вологістю і низькою температурою призводить до зниження опору організму до різного роду хвороб, як інфекційного так і неінфекційного походження (внаслідок збільшення віддачі організмом тепла у навколишнє середовище).

У розвитку гіпотермії розрізняють дві стадії:

I ст. Компенсація – підтримання температури тіла на рівні норми, завдяки включенню компенсаторних механізмів та перебудові терморегуляції, що направлено на збереження температури. Це відбувається за рахунок:

1. зменшення потовиділення (спазм судин шкіри);

2. сповільнення дихання;

3. піднімання шерстинок та утворення теплоізоляційного шару;

4. прискорення скорочення м^’язів – дрижання;

5. посилення обміну речовин;

6. збільшення розпаду глікогену у печінці та м'язах, підвищення вмісту глюкози у крові;

7. збільшення поглинання кисню.

При незначному охолодженні адаптація наступає доволі швидко (протягом 2 діб). Однак, при цьому витрати корму на одиницю продукції зростають.

II ст. Декомпенсація – поступове зниження температури тіла, зумовлене пригніченням функції ЦНС. Ця стадія виникає при умові тривалої та інтенсивної дії холоду:

1. зниження обмінних процесів;

2. зменшення кількості поглинання кисню – гіпоксія;

3. смерть – внаслідок паралічу центру дихання.

Терморецептори шкіри сприймають холодове подразнення і по чутливим шляхам посилають імпульси до гіпоталамуса, де розміщений центр терморегуляції та у вищі відділи ЦНС. Звідси у зворотному напрямку поступають сигнали до різних органів і систем, що приймають участь у підтриманні температури тіла. По рухливим нервам імпульси поступають до м'язів – викликають дрижання; по симпатичним нервам – до мозкової речовини наднирників, посилюється секреція адреналіну. Адреналін у свою чергу звужує периферійні судини та стимулює розпад глікогену у печінці та м'язах.

Також у процес терморегуляції включається гіпофіз, а через тропні гормони – щитоподібна залоза та кора наднирників.

Гормон щитоподібної залози підвищує обмін речовин, збільшує теплопродукцію та активізує біогенез мітохондрій. Глікокортикоїди стимулюють утворення вуглеводів із білків.

Закалювання

Незначне зниження температури тіла, при високому рівні годівлі, доброму догляді за тваринами, достатній підстилці, усуненні сирості та протягів підвищує обмін речовин та продуктивність тварин. Цей процес називають закалюванням, метою якого є понизити чутливість організму до холодових подразників при місцевому та загальному охолодженні.

Суть закалювання полягає у перебудові регулюючої діяльності ЦНС та зміні механізму терморегуляції. При тривалій дії низьких температур відбувається:

1. удосконалення шкірних нервово-судинних апаратів;

2. підвищення бар'єрної функції шкіри;

3. потовщення шкіри;

4. наростає підшкірний жировий шар;

5. змінюється тонус шкіряних судин;

6. підвищується ріст підшорстку і волосяного покриву.

Найраціональнішим методом закалювання ВРХ є безприв'язне утримання, кошарно-базове утримання овець, вільно-вигульне утримання свиней, раннє привчання тварин до прогулянок, влітку – пасовищне та літньо-табірне утримання.

При тривалій дії холоду на організм тварин при їх недостатній годівлі наслідки можуть бути негативними, а саме:

1. зхуднення, втрата живої маси;

2. місцеві захворювання;

3. обморожування частин тіла;

4. замерзання та відмирання тканин.

При низьких температурах повітря у приміщеннях проходить сильне охолодження сосків вимені корови холодним повітрям, який засмоктується у камеру доїльного стакану, що гальмує процес молоковіддачі.