
- •Міфопоетична модель Всесвіту
- •Людина, люди, народ
- •Шлюб, сім'я
- •Терміни спорідненості
- •Тварини
- •Рослини
- •Пори року
- •Простір
- •Семантичні закони в германській лексиці
- •Табу в лексиці германських мов
- •Семантичні процеси у лексиці германських мов
- •Розширення значення.
- •Звуження значення.
- •Поліпшення значення.
- •Розпад полісемії
Пори року
Назви пір року не збігаються у різних групах іє. мов. Це свідчить про відносно пізнє походження цієї лексичної мікросистеми. Первісне членування року було пов'язане не тільки з погодно-кліматичними умовами, але й з певними видами сезонно-польових робіт (пор. гот. asans "жнива, літо", укр. осінь). Ностратична двочленна система "холодний час – теплий час" набула в іє. мові вид тричленної структури ("холодний час – зима", "теплий час – весна, літо", "літо – осінь"), що перебудувалася потім у чотиричленну (як думають Т. Гамкрелідзе і Вяч. Вс. Іванов, – під впливом символіки числа "4"). Для позначень пір року в іє. мовах використовуються такі мотивуючі семи: [волога пора] > герм. *wintr- і псл. *zima (< іє. *ĝhei- "лити"); [день, світло] > н. Lenz "весна", прус, dagis "літо", лат. ver "весна"; [теплий час] > псл. *lĕto; [час зрізання плодів] > псл. *jesenь, гот. asans, н. Herbst, a. harvest.
Спільногерманським позначенням пір року є тільки два слова – *wintr- "зима" й *sumr- "літо" (останнє не зафіксоване у готській): а., голл. winter "зима", да. winter, н. Winter "т. с", двн., дc. wintar, дісл. vetr, гот. wintrus; < герм. *wintruz (< *wentraz) "зима".
Можна припустити, що герм. *wentr- походить від іє. *ued-/uod-"зволожувати, мочити" й означало, таким чином, "волога пора року". На відміну від слов'янських мов, де роки обчислюють "літами", у давніх герм, мовах кількість років вимірювалася "зимами".
Англ. summer "літо", да. sumor, н. Sommer "т.е.", двн. sumar, шв. sommar, дісл. sumar; < герм. *sumra- "літо" // дірл. sam(rad) "літо", дінд. sámā "пора року, півріччя", авест. hama "літо"; < іє. *sem-/s- "літо".
Поняття "осінь" виникло спочатку для позначення того періоду теплої пори року, коли наступала пора збирання врожаю. Про це свідчить етимологія герм. *harb-:
a. harvest "жнива, урожай", да. hærfest "жнива, осінь", н. Herbst "осінь", двн. herbist, шв. höst "осінь", дісл. haust "т.е."; < герм. *harbista- (> зап. - герм.) / harbusta- (> сканд.) "час збирання врожаю" // гр. karpós "плід, урожай", лат. сагреге "збирати плоди"; дінд. krpāna-h "меч", лтс. сіrре "серп";< іє. *(s)ker- "різати".
Чергування v/b - f- за законом Вернера. Семантичний розвиток "час збирання врожаю > осінь" спостерігається в інших мовах (nop. тюрк. ГУИЗ "осінь, час косовиці").
У
готській мові спеціальне позначення
осені відсутнє; осінь мислиться як
частина літа, коли забирають урожай.
Про це свідчить той факт, що гот. asans
"літо; час збирання врожаю" в інших
герм, мовах відповідають лексеми зі
значенням "урожай, жнива", а за
межами герм, мов – слова зі значенням
"осінь": a.
earn
"заробляти", да. earnian
"т.с", двн. arnōn
"забирати
врожай"; н. Ernte
"урожай",
двн. arnōt
"час
збирання врожаю", да. ernð
"жнива",
дісл. onn
(<
*aznu-)
"урожай"
< герм. *as-:
*az(a)nō/aznu- "літо,
час збирання врожаю"; *aznōjan-/jan-
"забирати
врожай"); прус, assanis
"осінь",
укр. осінь,
псл.
*jesenь,
вірм.
asun
(<
*as-skion)
"осінь"
< іє. *es-/os-
"збирати
врожай" (> *es-/os-
+
en/er
"жнива,
час збирання врожаю").
Таким чином, розглянутий матеріал з усією очевидністю свідчить про те, що спочатку германці розрізняли два основних сезони – тепла й холодна (дощова) пора року. Потім з'явилися позначення сезону польових робіт, збирання врожаю, які не збігаються у різних герм. мовах. Ще пізніше виділилося поняття "весна". Так, давнім позначенням весни в зах.-герм. мовах було складання з буквальним значенням "довгий день": да. lengten "весна, піст" (> a. lent "піст"), дc. lentin, двн. lenzin (> н. Lenz "весна"). Це сполучення складалося із двох компонентів – lang-"довгий" й tīn- "день". Другий компонент зберігся у гот. sin-teins "щоденний" і генетично відповідає укр. день. Пізніше з'являються такі позначення, як н. Frühling (< "рано; ранній") і а. spring (< "вистрибувати"; "час, коли "вистрибують" із землі паростки").
Якщо на давніх етапах розвитку мови система позначень пір року залежала насамперед від позамовних чинників, то заміна окремих елементів цієї системи у пізніший період зумовлена внутрішньомовними факторами – емоційно-експресивною зарядженністю "нових" лексем, що володіли семантичною вмотивованістю.
Назва місяця (певного періоду часу) перенесена з назви місяця, що позначалася лексемою *mæn-, яка походить від іє. *mēn- з етимологічним значенням "вимірювач" (< іє. *mē-/mō- "вимірювати") (див. вище гот. mēl "час"):
a. month "місяць", да. mōnað, н. Monat "тж", двн. mānōd, дc. mānuth, шв. manad, дісл. mänaör, гот. menöps "місяць"; < герм. *ma;nöp- "місяць" (< іє. *menot- "місяць, зміна фаз місяця").
Назви місяців у герм. мовах є кальками з латини. В Австрії й Німеччині були намагання створити або відтворити власне герм, назви: Hornung "лютий", Lenzmonat "березень", Ostarmonat "квітень", Brachmonat, Brachet "червень" ("місяць оранки"), Heumonat "липень", Erntemonat "серпень" ("збір урожаю"), Herbstmonat "вересень", Weinmonat "жовтень" ("місяць винограду"), Windmonat (Nebelmonat) "листопад", Christmonat "грудень".
В
основу цих назв у більшості випадків
покладені позначення місяців у давніх
герм, мовах: "лютий" – двн. hornung
"виродок",
да. sol-mōnaþ
"місяць
сльоти"; дісл. gōi,
шв.
göjemånad
"сніжний
місяць" // гр. chiōn
"сніг",
дінд. hāyana-h
"рік"
< іє. *ĝhōiō-;
лат.
hiems
"зима",
авест. zimō
(род.
відм.), укр. зима;
< іє.
*ĝhei-;
"березень"
- двн. lentzinmānōth
"місяць
весни", да. hrþ-т.
"дикий, лютий місяць", дісл. sāð-tīð
"час
сівби"; "квітень" – двн. ōstar-m.,
да.
ēaster-m.,
дісл.
egg-tīð
"місяць
яєць", gauk-m.
"місяць,
коли починає кувати зозуля"; "травень"
– двн. winni-m.
"місяць
пасовищ" (з наступним переосмисленням
wunni-m.
"місяць
насолоди"), да. þri-mil-ce
"місяць,
коли корів доять три рази"; "червень"
– двн. brāch-m.
"місяць
переорювання поля", да. sēar-m.
"сухий
місяць", līþа
"ніжний, м'який місяць" тощо.
Хронологічно давньогерманські місяці
не у всіх випадках збігалися з латинськими
(різниця становила близько двох тижнів).
На відміну від поняття "місяць", що існувало в давніх іє. мовах (nop. лат. mēnsis, стcл, mĕsęcь, гр. mēnē), поняття "тиждень" виникло вже на пізніших етапах розвитку мови й мислення. У герм, мовах це відбулося на основі семи [зміна, чергування], що є дериватом загальнішого значення "ухилятися, відхилятися, поступатися місцем". Герм. *wikōn- "зміна днів" – a. week "тиждень", да. wice, wuce, н. Woche "т.с", двн. wecha, wehha, дc. wika, дісл. vika "тиждень; морська миля" (відрізок шляху, після проходження якого відбувається зміна веслярів), гот. wikō "черговість"; < герм. *wikōn- "зміна днів" або "зміна обов'язків" – генетично пов'язане з a. weak "слабкий", н. weich "м'який", н. weichen "відхилятися, уступати", лат. vicis "зміна, обмін" < іє. *ueik-/ueig- "вигинатися" < *(s)uei- "вити, плести, гнути, крутити".
Замість форми wice у да. з'являється форма wuce (такі зміни спостерігаються в деяких інших випадках: да. widu "ліс" > wudu). Семантичний розвиток: "згинатися, крутитися" > "відхилятися, поступатися місцем" > "поміняти один одного, чергуватися" > "зміна днів, тиждень". Від семи [уступати] утворена сема [поступливий, м'який].
День і ніч. У германських мовах зберігається іє. назва ночі, а назву дня замінено новою лексемою *dagaz, що витиснула колишнє позначення дня (воно зберігається в реліктових формах у деяких сполученнях, що згадувалися вище – див. гот. sin-teins "щодня"). Герм. *dagaz (a. day "день", да. dæz, н. Tag, двн. tac, де. dag, дісл. dagr, гот. dags; < герм. *dagaz "день") зіставляють із лат. fovēre "зігрівати", сірл. daig "вогонь", дінд. dáhati "горить", (dah- < dhagh-), лит. dègti "горіти", прус, dagis "літо", рос. жечь, пел. *žegti (< *gegti, де початкове g замість d); тох. А tsäk "горіти"; < іє. *dheg(u)h- "горіти". Отже, *dagaz – це щось, пов'язане з яскраво палаючим сонцем. Можна припустити, що слово мало спочатку велику силу експресії, заснованої на добре вираженій семантичній умотивованості. Поняття "день" пов'язано з поняттям "сонце, світло" у багатьох інших мовах (пор. тюрк. ГУН, дагест. *КЪГВ). Властиво, укр. день, псл. *dьnь, також походить від іє. *dei-/di "сіяти, блищати".
Германці
вимірювали кількість діб не днями, а
ночами (див.,
наприклад, "Пісня про Трюма",
26 в
"Старшій Едді"). Герм. *naht-
(да.
nieht,
двн.
naht,
дісл.
nōtt,
гот.
nahts
походить
від іє. *not-
(пор. лат. пох, дінд. naktam,
псл.
*noktь,
хет.
nekut-
"вечір").
Безсумнівний інтерес представляє походження назв різних частин дня в герм, мовах. Поняття "ранок" пов'язане з поняттям "світанок", що, у свою чергу, мотивоване семою [блискати]: a. morning "ранок", morn (поет.) "ранок, завтра", да. morgen, н. Morgen "ранок", двн., дс. morgan, дісл. morgunn, гот. maurgins; < герм. *murgina-/murgana- "сутінки" // дінд. mārī-h "промінь світла", рос. морок, мрак, меркнуть, псл. *morkъ/mьrkъ, лит. mérkti "мружитися", рос. моргать, псл. *mъrgati; < іє. *mer- "блискати, мерехтіти" (> *merk-/mrk-).
З поняттям "ранок" у багатьох мовах пов'язане поняття "завтра" ("те, що йде за ранком") – пор. іран. *savah-, дінд. sva- "ранок, завтра". Таке ж явище спостерігається й у герм, мовах (н. morgen < morgane -дав. відмінок від morgan; a. tomorrow < ca. to morwe, да. tō morgen).
Поняття
"вечір"
у
герм, мовах мислилось спочатку як "кінець
дня" і навіть "смерть дня": дісл.
kveld
(< *kwaliđa-) "вечір",
норв. kveld,
шв.
kväll,
да.
cwield-tīd "вечірній
час", двн. quilti-werk
"вечірня
робота". Значення компонента *kwalđ-
розкривається
семантикою да. cwield
"смерть,
руйнування", дісл. kvol
"борошно",
а за межами герм, мов -лит. gãlas
"кінець", gélti
"колоти",
рос. жалить,
укр.
жаль
"скорбота".
Отже, *kwalđ-
– це "кінець, смерть дня". Аналогічно
мотивовані a.
evening
"вечір" і н. Abend:
a.
evening
"вечір", да.
fnung
"вечір";
н. Abend
"т.е.", двн. āband,
де.
āband,
дфриз.
avend;
a.
eve,
even
"переддень", да.
fen
"вечір,
захід".
Ці
слова походять від того ж герм. кореня
*ab-/af-,
від
якого утворені a.
after
"після", гот. ibuks
"назад",
aftana
"позаду",
шв. afton
"вечір",
дісл. aptann
т.е. За своєю формою да. і двн. слова є
віддієслівними утвореннями (да.
fnian
"вечоріти"). Тому для двн. āband
реконструюється
іє. *ēpontós,
а
для да.
fen
- іє.
*ēріn-
або *ēрn-
"той,
що хилиться до вечора, до останньої
(задньої) частини дня" (пор.
авест.
āраnа-
"завершення", дінд. āраn
"сягаючої мети", осет. afon
"час").
У давніх текстах н. abend
означало
"переддень" (nop.
a.
even).
У
цьому значенні -abend
зберігається
в складних словах Feierabend
"кінець
робочого дня", Sonnabend
"день
напередодні неділі", тобто "субота".
Що стосується дрібніших відрізків часу (насамперед, поняття "година"), то, як видно з розглянутого матеріалу, поняття "година", "час", "невизначений відрізок часу" виражалися у давніх герм. мовах невіддільно (пор. гот. lυeіlа). Лише поступово ці поняття стали мислитися як окремі семантичні одиниці. Потреба, яка виникла при цьому у формальному позначенні подібних одиниць, зумовила появу таких слів, як н. Stunde, двн. stunta "час, година", да. stund "короткий відрізок часу, час, година", дісл. stund "час, проміжок часу, година", порівнянних з коренем *stund- "стояти". Отже, спочатку *stund- означало "зупинка".
Таким чином, поняття "час" у герм, мовах виникло на основі конкретних понять, що походять від базових сем [спочивати], [стояти], [іти, рухатися], [різати, відокремлювати].