Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 10.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
25.11.2018
Размер:
183.88 Кб
Скачать

Лекція 10.

Тема: Лексичний склад германських мов.

План

  1. Мовна картина світу в давніх германців:

    1. Міфопоетична модель Всесвіту;

    2. Людина, люди, народ;

    3. Шлюб та сім’я;

    4. Терміни спорідненості;

    5. Тварини, рослини;

    6. Час, простір, розмір.

  2. Семантичні зміни в германській лексиці:

    1. Семантичні закони в германській лексиці;

    2. Табу в лексиці германських мов;

    3. Семантичні процеси в лексиці германських мов.

Ключові поняття: лексичний склад германських мов, мовна картина світу, семантичні закони, семантичні зміни, найдавніші запозичення, власні імена, одиниці виміру.

Методичні рекомендації: У процесі підготовки до лекції студенти мають детально опрацювати основну та додаткову літературу, запропоновану в теоретичній частині змістового модуля. Крім того, студенти мають ознайомитися з лексикою германських мов, оволодіти вмінням аналізувати та порівнювати лексичний склад давньогерманських та сучасних германських мов. Особливу увагу приділити семантичним законам та семантичним процесам в лексиці германських мов. Окремим питанням розглянути словотворення прикметників та дієслів.

Лексичний склад мови в найбільш повному вигляді відбиває осо­бливості мислення, психології, умов і способу життя його носіїв. Тому вивчення словникового складу мови є найважливішою складовою у підготовці філолога будь-якої спеціальності.

За генетичною ознакою лексику германських мов поділяють на три основні частини: слова індоєвропейського походження, слова невідомого (неіндоєвропейського) походження й запозичену лексику. "Неіндоєвропейською" вважається така лексика, для якої не знайдені безпосередні генетичні відповідності в інших індоєвропейських мовах. Наприклад, не викли­кає сумніву, що герм. дієслову *еtan - "їсти" відповідає лат. еdere, рос. еда, дінд. ádmi "їм". Це – лексема іє. походження. Але герм. лексемі *driŋkan- "пити" важко знайти відповідну за формою й значенням лек­сичну одиницю за межами герм, мов; іє. позначенням поняття "пити" є корінь *р- (лат. рtus "випитий", гр. рósis "питво", дінд. рā- "пити", укр. пити). Тому *driŋk- вважається лексемою неіндоєвропейського походження. Як правило, стверджується, що слова неіндоєвропей­ського походження запозичені в прагерманську з мови-субстрату (при­пускають, що число таких слів становить у словниковому складі герм. мов до 30 %). Однак неможливість встановити етимологію того або іншого слова не обов'язково означає, що воно запозичене з мови-суб­страту. Необхідно враховувати, що семантичні зміни у лексиці бува­ють настільки чудернацькими, що пересувають лексичну одиницю з однієї понятійної сфери у зовсім іншу, так що не завжди вдається зна­йти проміжну ланку або ланки, які б дозволили встановити надійний зв'язок між, здавалося б, різними понятійними сферами й тим самим пояснити етимологію слова.

Тому слова, оголошені "неіндоєвропейськими", при ретельнішому етимологічному аналізі можуть виявитися дериватами добре відомих у компаративістиці коренів. Так, наприклад, герм. *baina- "кістка, нога", що не має безпосередніх відповідностей (тобто таких відповідностей, які б були дуже близькі за формою й значенням етимологізованому сло­ву) за межами герм, мов, зводиться до іє. кореня *bheiə- "бити" через проміжну ланку "бити > зрізана гілка > кістка".

Таким чином, при вивченні лексичного складу герм. мов найважливі­шим є не те, яке походження має германське слово – індоєвропейське чи неіндоєвропейське, – а те, яким чином своєю внутрішньою формою, сво­єю співвіднесеністю з іншими спорідненими словами дане слово дозволяє отримати уявлення про мислення, психологію, умови життя давніх гер­манців, тобто про все те, що прийнято називати мовною картиною світу.

Міфопоетична модель Всесвіту

Відповідно до германських міфів, що дійшли до нас через давньоісландську поезію, германці уявляли Всесвіт у вигляді гігантського священного дерева Іггдрасиль. У середині знаходиться середній світ (дісл. miđgarđr, гот. midjungards), населений людьми. Верхній ярус – Асгард (Asgard) на­лежить богам-асам. Нижній ярус утворює підземне царство - Helheimr, світ смерті (н. Hölle "пекло", двн. hella, гот. halja, дісл. hel, да. hell). Середній світ оточений зовнішнім світом (Utgard) – окраїною, що складається з моря й суші. На півночі зовнішнього світу перебуває Niflheimr – світ туманів і холодів; на півдні – Muspelheimr – світ вогню й спеки. На сході зовнішнього світу Утгарда живуть велетні, чудовиська й демони (JQtunheimr). Спекотний Муспельхейм охороняє істота Сурт. Боги-вани (Vanaheimr) живуть на заході. Злі ельфи (alfar) живуть біля нижнього світу, а добрі – біля верхнього. Сторони світу мисляться, та­ким чином, як живі істоти.

Отже, давньогерманська модель світу включає горизонтальну й вертикальну проекції. Го­ризонтальна проекція побудована на протиставленні Мідгарда (центру землі), населеного людьми, і окраїни землі (Утгард, Йотунхейм), насе­леної велетнями й чудовиськами. Вертикальна проекція – це ясен Іггдрасиль. Той факт, що північ і схід маркуються в цій моделі негативно, І. М. Дьяконов пояснює тим, що північ асоціюється з холодом і смертю, а схід – з ворожими племенами, що жили по сусідству зі скандинавами.

Людина, люди, народ

Найдавнішим позначенням поняття "людина" у герм. мовах була лексема *guma-: гот. guma "людина, чоловік", да. guma, дс. gumo, двн. gomo, дісл. gumi. Це слово позначало синкретично два поняття, які, мабуть, мислилися в давнину як єдине ціле: "людина/чоловік". По­рівняння *guma- з аналогічним коренем в інших іє. мовах показує, що за межами герм, мов йому відповідають у більшості випадків слова зі значенням "земля": лат. homo "людина", humus "земля", гр. chtón "земля", авест. zā, zəmō (род. відм.) "земля", лит. žmonés "люди", укр. земля (< псл. *zemja), хет. tekan, тох. A tkam "земля". Оскільки зв'язок понять "людина" й "земля" спостерігається й в інших (напр., семіт­ських) мовах, не залишається сумнівів у тому, що етимологічним зна­ченням герм. *guma-, лат. homo є "земний, із землі". Таке значення виникло, мабуть, у семантичній опозиції "людина/земна" - "бог/ небесний". У сучасних герм, мовах корінь *gum- зберігається лише в реліктових формах у таких давніх складеннях, як н. Bräutigam й а. bridegroom, шв. brudgum "наречений" (про етимології цих слів див. нижче). Поступово корінь *gum- витісняється в герм, мовах іншим по­значенням поняття "людина/чоловік": гот. manna, дісл. madr, да., дc. man, двн. man; < герм. *mann- (<*manu-). Зіставлення з дінд. mánuh "чоловік, людина; розумний", лат. mens, mentis "розум", рос. муж (< псл. *možb < *mongio-) дозволяє реконструювати етимологічне зна­чення "думаючий, розумний > людина" (< іє *menə- "думати"). Піз­ніше від кореня *man- у німецькій мові був утворений прикметник mennisco "людський", субстантивована форма якого перетворилася в Mensch. Первісним значенням герм. *mann- було, очевидно, "людина" (а не "чоловік"), що підтверджується да. складанням wīf-mann "жінка-людина" (> a. woman). Це слово витиснуло в англійській та інших герм, мовах давнє позначення жінки, що походить від іє. кореня *ēn-/ en-: гот. qēns "жінка, дружина", дісл. kvān "дружина", да. cwēn "дру­жина, жінка", двн. quena, дісл. kоnа "жінка", гот. qinō "жінка" // рос. жена (< псл. *zena < *genā), дінд. jāni- "дружина".

Як видно з наведеного переліку, деривати іє. *ēn-, з одного боку, і *en-, з іншого, виявляли вже на давніх етапах розвитку герм, мов деякі семантичні незбіги: гот. qinō (< *en-) означало тільки "жінка", у той час як гот. qens (< *en-) означало й "жінка", і "дружина".

Да. cwene означало "жінка, дівка, служниця" (> a. quean "розпус­ниця"), а да. cwēn означало не тільки "дружина, жінка", але й "княги­ня, королева" (> a. queen "королева"). Таким чином, давнє позначення жінки поступово або витіснялося в герм, мовах на периферію лексико-семантичної системи "жінка", або зникало повністю (у сканд. мовах зберігається лексема копа у значенні "дружина"). Новою, очевидно, екс­пресивнішою, лексемою для позначення поняття "жінка, дружина" ста­ло служити герм. *wīb-, етимологія якого залишається незрозумілою: дісл. vīf "жінка, дружина, дружина", ісл., норв., шв., датськ. viv, да. wīf "жінка, дружина", двн. wīb, a. wife, н. Weib. Оскільки корінь *wīb> мож­на зіставити або із двн. weibōn "колихатися, коливатися", або з дісл. vīfa "укривати, обволікати", да. wfan "одягати", як етимологічне значення для герм. *wīb- спочатку реконструювали або "снуюча туди-сюди", або "покрита покривалом" (наречена).

В. Крогманн, уточнюючи останню версію, думає, що герм. *wība-(< іє. *uеір- "вити, крутити") означало спочатку "очіпок, хустку на голо­ву", якою покривала голову заміжня жінка (а не наречена), і отже, зна­чення "жінка" є результатом метонімічного переносу "очіпок > заміжня жінка". Своє етимологічне рішення В. Крогманн підкріплює слов'ян­ськими (російськими) звичаями (повойник на голові заміжньої жінки).

Новішим етимологічним рішенням є припущення, яке заслуговує на увагу, про те, що герм. *wīb- означало "материнське черево, утроба" (щось начебто рос. "брюхатая"), тобто мало яскраво виражене пере­носне емоційно-експресивне значення.

Варто, однак, помітити, що в такому (або близькому) значенні ("утроба, черево") ніяких слідів герм. кореня *wīb-/*waib- не виявлено. Тому, на наш погляд, залишаючись у рамках формального зближення дісл. vīf "жінка" й vīfa "обволікати, укривати", варто інакше тлумачи­ти етимологічне значення *wīb-: не "покрита покривалом наречена", а "покрита" – у тім значенні, у якому вживається, напр., н. decken "кри­ти" стосовно самок тварин. У цьому випадку семантичне тлумачення *wīb- буде близьким до наведеного вище ("материнське черево").

В англійській мові, де поняття "жінка" позначалося лексемою wīf-man, wīf стало розвиватися у бік семантичного поля "дружина", а в ні­мецькій мові, де для позначення понять "жінка" й "дружина" викорис­товувалося двн. frouwa (> н. Frau), wīb було витиснуто на периферію семантичної мікросистеми й набуло відтінку "баба" (пор. аналогічний процес спеціалізації й погіршення значення да. cwene). В інших давніх герм, мовах корінь *frau-ja-/ jōn використовувався як іменник чол. роду зі значенням "пан" (гот. frauja, да. frēa "пан, король", "чоловік", "гос­подь"); у дісл. від герм. *frau- походить ім'я богині Фреї (Freyja) < іє. *рег-/рrō-/рrə- "бути спереду, першим".

Ще одним давнім позначенням поняття "чоловік" у герм. мовах є корінь *wer-: гот. wair "чоловік", да., дc, двн. wer "чоловік, людина", дісл. verr "чоловік, дружина" // хет. vir "чоловік, герой", дінд. vīrah "чо­ловік", лит. výras; < іє. *uīros/uiros "чоловік, людина". Найімовірніше, іє. слово є похідним від кореня *uеі- "вити, плести, зв'язувати". Такий семантичний розвиток "сплітати, зв'язувати > тіло (> людина)" спо­стерігається й в інших випадках (пор. рос. крепкий, лат. corpus "тіло", дінд. krpā "образ, краса", двн. href "черево", а також "кошик", < іє. *krep-/erp.

У сучасних герм. мовах корінь *wer зберігається в наступних словах: a. world "світ", да. weorold "світ, вік, життя, людство", н. Welt "світ", двн. weralt. Це слово являло собою складання, де перший ком­понент – wer- "людина", а другий – ald- "вік". Крім того, *wer- збері­гається у словах н. Werwolf "перевертень" ("людина-вовк"), Wergeld "викуп за вбивство".

Поняття "дитя, дитина" пов'язане у різних мовах або зі значенням "ссати", або зі значенням "родити" (> "породжений"). Так, укр. діти (псл. *dĕtę) походить від того ж іє. кореня, що лат. fēlāre "ссати груди", fēmina "жінка", fīlius "син", – іє. *dhē(i)- "ссати груди, годувати грудьми". У гот­ській мові від цього кореня походить daddjan "годувати грудьми".

У герм. мовах поняття "дитина" виражається словами, що похо­дять від кореня *beran- "родити" (nop. гот. barn, дісл. barn, да. bearn, дс., двн. barn), а також деякими іншими лексемами:

  1. да. cild (> a. child), що порівнюють з гот. kilpei "черево, утроба", in-kilpō "вагітна" // дінд. jatháram "утроба, черево" < іє. *gelth- "черево, утроба";

  2. двн. kind < герм. *kinþa-, що походить від іє. *genə- "родити, приводити на світ". Отже, *kinpa- означає також "народжений" (nop. дісл. kind "рід, плем'я", kundr "син, родич").

Таким чином, вище розглянуті такі важливі поняття, як "людина", "жінка", "дитина". Однак істотно знати й зрозуміти, яким чином у дав­ніх германців сформувалися такі поняття, як "народ", "плем'я", "рід".

Найдавнішим вираженням збірного значення "люди, народ" у герм, мовах був корінь *liuđ-: да. lēod "народ", дc. liud, двн. liut, дісл. ljōdr "на­род, люди". Це слово вживалося й у множині в значенні "люди". Герм. *liud- порівнюють, з одного боку, з гот. liudan "рости", дінд. rōdhati "рос­те", лат. Līber - бог зачаття, з іншого боку, - з лат. līber "вільна людина", Іībегī "діти", гр. eleutheros "вільна людина", лит. liáudis "народ", рос. люд, укр. люди (< псл. *ljudbje) і походить від іє. *leudh- "рости". Набір сем [рости], [люди], [зачаття] і [діти] дозволяє реконструювати розви­ток значення "рости > вирослі > діти, люди". Однак наявність серед дериватів іє. *leudh- таких слів, які мають значення "вільна людина", дозволяє зробити висновок, що в давніх іє. суспільствах поняття "люди­на" асоціювалося з поняттям "вільний", тому що саме вільні люди, а не бранці й раби могли бути членами роду. Таким чином, ще однією найважливішою семантичною опозицією, що характеризує давнє суспільство, було протиставлення "вільна людина – раб".

У германців, як відзначає Е. Бенвеніст, поняття "вільний" (герм. *frijaz) походить від іє. *рег-/ргі- "подобатися, любити" і входить у лек-сико-семантичну систему, утворену такими словами, як гот. frijōn "лю­бити", frijōnds "друг" (< "люблячий, милий"), дісл. friđr "мир, любов" (< герм. *fripuz), що дозволяє відновити вихідне поняття волі, тлума­ченої як приналежність до замкнутої групи людей, у спілкуванні між собою називаючих себе "друзями". Висновки, до яких прийшов Е. Бенвеніст, можуть бути витлумачені ширше. Найважли­вішими диференційними ознаками, що утворюють поняття "рід", були, мабуть, [свій] - [чужий]. У германських мовах від іє. основи *sue- "свій" утворене поняття "споріднення, рідня" (гот. sibja, двн. sippea, да. sibb "споріднення, любов, мир", дісл. sefjar "родичі", Sif-дру­жина бога Тора, богиня сімейного вогнища; < герм. *sib-, іє. *sue-bh-). У слов'янських мовах від іє. * suo-bh- походить слово *svoboda.

Поняття "рід" позначається в герм, мовах словом *kunja- (гот. kuni "рід, плем'я", дісл. kyn "рід", да. суnn, а. kin, двн., дc. kunni "рід", гр. genos, лат. genus "рід, плем'я"), що походить від добре відомого іє. ко­реня *ĝenə- "народжувати". Із цим же коренем пов'язане й позначення поняття "коліно" у герм, мовах (герм. *knewa-, гот. kniu, дісл. knē, да. cnēо, двн. kneo). Такий зв'язок спостерігається й в інших мовах (nop. укр. коліно > покоління) і пояснюється семантичним розвитком "гнути > коліно > покоління".

Одним з найдавніших позначень поняття "народ" у герм. мовах був корінь *þiuđ-: гот. piuda "народ", да. pēod, де. thiod, дісл. pjōđ, двн. diota "народ". Цей корінь зафіксований також у кельтських, італій­ських, балтійських та інш. мовах: оск. touto "місто", дірл. tūath "народ, країна", лит. tautá "народ"; дпрус. cauto "країна", хет. tuzzi- "військо" < іє. *tēu-/təu-/tū- "набухати, наповнюватися". Отже, "народ" мислиться як "велике скупчення людей", щось "могутнє, потужне". Від кореня *teut- походить також лат. назва одного з герм, племен teutoni "тевто­ни". Оскільки етноніми часто ототожнювалися з поняттям "свій" (nop. swēbi - "свої") або "люди", вони ж служили позначенням поняття "чу­жий" для сусідніх народів. Так, на базі кореня *piuđ- виникло слов. *tj-udъ > укр. чужий. Від герм. *þiuđ- "народ" утворені також такі важливі поняття, як гот. piudans "король, цар", дісл. pjōđann "князь", да. đeoden, де. thiodan т. с, двн. diuten "тлумачити" ("робити зрозумілим народу") і, нарешті, н. deutsch. Спочатку прикм. diutisc означав "народна мова" на противагу латинській мові, що використовувалася як мова церкви й державного правління.

У герм. мовах зафіксовані й деякі інші позначення поняття "на­род". Так, н. Volk "народ" розвилося за семантичною моделлю, дуже близькою до *teutä: двн. folc "військовий загін, юрба", да. folc "загін, військо", дісл. folk "загін, військо, народ"; < герм. *fulka- "юрба, загін" (< іє. *pelə- "наповнити" - від цього ж кореня походять гот. filu "бага­то", fulls "повний").

У тісному зв'язку із давньою опозицією "свій - чужий" і поняттям "народ" перебуває сама назва того або іншого етносу. Так, наприклад, назва слов 'яті О. М. Трубачов етимологізує як "ясно мовців" – на противагу "чужим" ("німцям", тобто "німим"). Сама назва германців залишається незрозумілою. Лат. germānī Й. Трір на­магається пояснити в такий спосіб. Він реконструює сакральне понят­тя Mannring – культове, магічне коло, що складається з живих людей (чоловіків), a germani витлумачує відповідно як складання, де перший компонент означає "коло, кільце" (< іє. *ĝher-/gher- "огороджувати, оточувати"), а другий - "людина", тобто морфологічно *ger-man- поді­бно *mann-ring (зі зворотним порядком компонентів); отже, *germani -це люди, що становлять священне коло. Проте ця етимологія не прийнята в сучасній лінгвістиці. Вважається, що лат. germäm є словом кельтського походження. Лат. germäni зіставляють із дірл. gair "сусід" (nop. наведену вище коре­лятивну пару: герм. *piud- "народ" - слов. *tjudъ "чужий").

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]