Терміни спорідненості

Більшість термінів спорідненості в герм, мовах мають іє. похо­дження. Поняття "батько" позначалося лексемою *fađar (гот. fadar, дісл. fađir, да. fæder, дc. fadar, двн. fater), що походить від іє. *рətér "батько" (гр. pater, лат. pater; дінд. pitár).

Неважко помітити, що в термінах спорідненості (див. далі dohter, mōðer, brōþer) повторюється компонент -ter. Отже, цей компонент можна розглядати як своєрідний суфікс для утворення термінів спо­рідненості, а сам мотив найменування необхідно шукати в першому компоненті, що залишається після вичленовування -ter. Таким першим компонентом в іє. *рə-ter є рə- як альтернант рō- (рō-/рə). Існують дві основні гіпотези про походження цього кореня. 1. I.e. *рō-/рə- іден­тифікують із іє. *pō(i)- "пасти худобу, охороняти, захищати" – отже, "батько" – це "захисник". 2. Іє. *pō-/ рə- є пестливим словом з мови дітей. Ця гіпотеза підтримується даними багатьох досліджень.

З першим компонентом іє. * pō-/рə- збігаються позначення понять "маленький" і його похідних у герм, й інших іє. мовах (да. fēa, двн. fao, fōh, гот. fawai "небагато", a. few < герм. *fauh-/faw-) // гр. pauros "маленький", лат. paucus т.е., дінд. pōtah "молода тварина", рос. птица, укр. птах (< псл. *ръtа).

Якщо припустити, що pō-/рə - в *pəter є пестливим словом, то варто визнати ідентичність обох коренів. За спостереженнями фахівців в об­ласті дитячого мовлення, нерідко діти отримують прізвиська за своїми пестливими словами. Аналогічне явище спостерігається в ряді мов. Асколі інтерпретує наведені вище факти в такий спосіб: "слово стало спілкуванням-вітанням ниж­чих за статусом до улюблених старших осіб, а в кінцевому підсумку й звертанням вищих за статусом до молодших".

Все це дає підставу припустити, що pō-/рə- с позицій дитини було позначенням старшого чоловіка в сім'ї, а з позиції дорослих – позна­ченням маленької істоти (дитини, дитинчати тощо). Пор. повторюва­ність тих самих фонетичних елементів у пестливих словах, що позна­чають дітей і дорослих: a. baby (< редупл. *ba-ba "дитина") – рос. баба, бабушка; a. bubby "маля" – "сосок грудей"; a. baby – свн. buoben (мн.) "жіночі груди"; шв. (діал.) рарре "жіночі груди", а. рар "сосок грудей"; a. tit "маленька істота" (синиця, кінь тощо) – н. Zitze "сосок" – да. títt "сосок грудей", шв. titta "тітка, жінка похилого віку"; свн. zulzel "со­ска", шв. tytta "жінка похилого віку", двн. tutta, tuta "сосок грудей"; н. Tate, ex. – фриз, tatte "батько" (пор. рос. тятя, укр. тата), норв., шв. tatte "груди, сосок".

З аналогічних позицій можна розглянути походження іє. назви ма­тері *mātér, від якого походить герм, mōđer (дісл. mōđir, дc. mōdar, да. mōder, двн. muoter) // дінд. mātár, лат. māter, укр. мати (< псл. *mati).

Припускають, що іє. *māter утворено за допомогою суф. - ter від кореня *mā- звукозображувального походження (від цього кореня утворені, зокрема, гр. mamma, лат. mamma, н. (алем.) mamme, двн. muoma "сестра матері", н. Muhme "тітка", лит. mama, рос. мама тощо). Статистичні дослідження мов різної будови (Murdock 1959) показу­ють, що в більшості з них слова зі значенням "матір" включають у свій склад звуки [m] й [n], а слова зі значенням "батько" – звуки [р] й [t]. Це можна пояснити тим, що першими звуками дитини, що ссе груди, є губні і дентальні (пор. перелік таких слів вище).

У давніх герм. мовах (насамперед у готській) поняття "батько" й "мати" позначалися також словами atta (гот. atta "батько", дісл. atte, двн. atto) і *аір- (гот. аіреі "мати", дісл. eiđa; edda "бабуся", двн. fuotar-eidī "нянька, годувальниця", свн. eide "мати"). Корінь atta вважається так званим "мандрівним терміном", тому що він зафіксований у багатьох інших мовах (пор. тюрк, ata "батько", хет. atta, рос. отец). Багато лінгвіс­тів вважають його пестливим словом. Корінь *аірр-ōn/īn (гот. аіреі тощо) мав, мабуть, ширше значення, вказуючи на родин­ні стосунки: двн. eidum, eidam, н. Eidem "зять", да. ādum. Етимологія незрозуміла. Однак наявність дентального p/ð дає підставу вважати, що *аір- відноситься до тієї ж статистичної універсали', відкритої Г. Мердо-ком, про яку велася мова раніше. Очевидно, *аіþ- є пестливим словом. Варто помітити, що характерним способом утворення пестливих слів є метатеза й редуплікація; напр.: am > ma > mama; an > na > нянька; ab(h) > ba > баба. Пор. подібну, але все-таки іншу інтерпретацію наведених фактів, де припускається перестановка приголосного із середини слова на його початок: Annie > nanny. З огляду на ска­зане, можна допустити зіставлення герм. *аір- зі слов, dědъ, укр. дід, гр. tē-thē "бабуся" (< *thēthē, іє. *dhē-dhā), theĩos "дядько".

Якщо виходити з існування того, що варіюється (під впливом екс­пресивних чинників), іє. кореня *at-/ait-/aidh-/ēdh-, то at- > at-ta, tata (метатеза й редуплікація); ait- > герм. *аір-; edh- > *dhe-dha, гр. tēthē, сл. dēdъ, н. teite "дід" (метатеза й редупл.); aidh-/eidh- > гр. theĩos. Сюди ж упевнено можна віднести знамените загадкове слово Edda, яке варто розуміти як "прабатько/прародичка".

Наведена іє. реконструкція aidh-/ēdh- близька за формою до іє. *dhē- "годувати грудьми, дитина". Якщо така подібність невипадкова й заснована на метатезі, то вона ще раз під­тверджує гіпотезу про те, що пестливі слова могли служити одночасно позначенням дитини й дорослого члена сім'ї (пор. гр. tēthē "бабуся" й thēlē "материнські груди", укр. діти).

Розглядаючи співвідношення між atta й *pəter (деривати pater від­сутні у хеттській й у старослов'янській мовах; atta представлене у хеттській, готській і старослов'янській), Е. Бенвеніст думає, що atta означало фізичного батька, батька-годувальника, у той час як *pəter спочатку було "класифікаційним терміном" і служило для позначення бога-батька. Давнішим словом є *pəter, що було витиснуте більше експресивнішим atta.

Поняття "син" у герм, й інших іє. мовах пов'язане з коренем *seu-/su-/ sū- "народжувати" й означало, отже, "породжений": гот. sunus, дісл. sunr, да. sunu, двн. sun(u) < герм. *sunuz // дінд. sūtē "народжує", sūh "батько", sūnuh "син", лит. sunus, укр. син (< *synb) < іє. *sūnus "народжений".

Походження позначення дочки в іє. мовах залишається незрозумі­лим: a. daughter "дочка", да. dohtor, н. Tochter, двн. tohter, де. dohtar, дісл. dōttir, гот. dauhtar; < герм. *duhtr "дочка" // гр. thygátēr, дінд. duhitár-, укр. дочка, стел, dъšti, псл. *dъkti, род. *dъktere; < іє. *dhug[h] ətēr.

Є спроби пов'язати дінд. duhitar- з дінд. duhati (< dhugh-) "доїти". Якщо ця гіпотеза вірна, то первинним значенням слова було "смокчу­ча; вигодувана грудьми; та, що доїть". Менш імовірна гіпотеза О. Семереньї: < іє. *dhug- "годувати" (> "та, що готує їжу").

Герм, позначення брата походить від іє. *bhrāter (етимологіч­не значення залишається незрозумілим): a. brother "брат", да. brōðor, н. Bruder, двн. bruoder, дс. brōðar, дісл. brōðir, гот. brōpar; < герм. *brōpr "брат" // лат. frāter "член фратрії", дінд. bhrāta(r)-, укр. брат, псл. *brфекь; < іє. *bhrātēr.

Етимологічне значення іє. *suesor здається прозорішим: a. sister "сестра", да. sweostor, н. Schwester, двн. swester, де. swestar, дісл. systir, гот. swistar; < герм. *swestr- (< *swesr-) "сестра" // дінд. svásr-, лат. sór­or, укр. сестра, псл. *sestra; < іє. *suesor.

Слово могло бути утворене із двох морфем: sue "свій" й sor "жін­ка" (> "жінка свого роду, племені").

Серед термінів, що позначають некровну спорідненість, варто зга­дати позначення свекрухи, свекра й невістки.

Н. Schwäger "тесть, свекор", двн. swehur, да. swēor, гот. swaihra; < герм. *swehran-/swehura- // гр. hekyrós, лат. socer (< *svecer), дінд. śváśura-h "свекр", рос. свекор, пcл. *svekrъ>; < іє. sué-Kuros "батько чоловіка".

Н. Schwieger "теща, свекруха", двн. swigar, да. sweger, дісл. sværa, гот. swaihrō; < герм. *swegrō // гр. hekyrē, лат. socrus, рос. свекровь, пcл. *svekry; < іє. *suekrús "мати чоловіка".

Услід за Шрадером та іншими лінгвістами припускають, що іє. *suekuros складається із двох морфологічних ком­понентів: sue- "свій" й kr- "глава сім'ї"" (> "глава свого роду"). Другий компонент зберігається в гр. kýrios "той, що має силу, панує". Лінке висунув іншу гіпотезу: другим компонентом є іє. *kreu-/ krū – "кров", а все складання трактується як "жінка, пов'язана зі сво­їм родом зовнішньокровною спорідненістю" (на відміну від сестри – "жінки, пов'язаної зі своїм родом внутрішньокровною спорідненістю", і дружини – "жінки, пов'язаної з родом за звичаєм внутрішньокровною спорідненістю").

Герм. *snuzō "дружина сина" реалізоване у вигляді дісл. snor, да. snoru, двн. snur // дінд. snušā, рос. сноха, лат. nurus (можливо, дериват кореня *sneu- "зв'язувати"). Той факт, що в іє. мові зафіксовані тер­міни, що позначають відношення дружини до родичів чоловіка (брат чоловіка "дівер", сестра чоловіка "своячка"), і відсутні терміни, що по­значають відношення чоловіка до родичів дружини, дозволяє зробити висновок, що найважливішими в іє. сім'ї були зв'язки жінки, у той час "як родичів дружини не вважали за осіб, пов'язаних хоч якимось спо­рідненням із чоловіком".