Шлюб, сім'я

Поняття "чоловік", "дружина", "подружні відносини, шлюб" у дав­ніх германських мовах перебували в стадії формування. Поняття "чо­ловік", як і в інших давніх мовах, збігалося з поняттям "чоловік, лю­дина", тобто було його похідним. Гот. manna передавало й гр. anthrōpos "людина", і гр. аnēr, що мало значення "чоловік" і "дружина" (nop. рос. муж- "чоловік" і заст. "мужчина"; nop. також рос. человек, але укр. чоловік "дружина"). Іншим позначенням чоловіка (дружини) в давніх герм, мовах було *hīwa-/hiwa-, що розумілося насамперед як "голова сім'ї, хазяїн будинку" (nop. двн. hiwo "чоловік", да. hīwan "сім'я, до­машнє господарство", дісл. hjū, hjōn – "чоловік і жінка", h-ske "сім'я", гот. heiwa-frauja "хазяїн будинку, глава сім'ї"). Цей корінь, що походить від іє. *kei-uo- відповідає лат. cīvis "громадянин" і дінд. śēva- "дружній, милий, дорогий". З іншим розширювачем (-m-) деривати іє. *кеі-m- за­фіксовані у вигляді таких рефлексів, як двн. heima "сім'я, будинок", да. hām "місце перебування, житло", гот. haims "село", укр. сім 'я, лит. šeima "челядь".

Таким чином, герм. *hīwa- означало поняття, пов'язане із сім'єю, домочадцями, подружніми відносинами, будинком у значенні "сім'я".

Герм. *hīw- послужило одним з компонентів складного слова, що по­значає в герм, мовах "весілля, одруження": двн. hīrāt (>н. Heirat), да. hīrēd. Другим компонентом цього складання є герм. *rđ- "турбота" (>н. Rat "порада"). Отже, спочатку двн. hirät означала "турбота про будинок".

Розуміння чоловіка як "господаря будинку", "володаря" похо­дить від іє. традиції й свідчить про патріархальний характер іє. сім'ї.

Поняття "дружина" й "жінка", як показано вище, позначалися у готській мові двома різними словами, що походять, однак, від того самого іє. кореня *ēn-/en-: гот. qēns означало "дружина" (< герм. *kwniz), а qinō (< герм. *kwenōn) – "жінка" (іє. *ēn-/en-).

У давніх мовах, як переконливо показав Е. Бенвеніст, не існувало спеціального терміна, що позначає "шлюб". Чоловік приводив у свій будинок жінку, узяту, отриману в ін­шому будинку. Тому поняття "женитися" позначалося сполученнями "взяти дружину" або "привести дружину" (пор. укр. побратися). Не випадково поняття "одруження, весілля" могло позначатися словом, по­хідним від дієслова *giban "давати": да. gift "дар, подарунок", а також "одруження"; дісл. gipt "те ж". З поняттям "приводити у будинок дру­жину" пов'язане, очевидно, ще одне герм, позначення "одруження, ве­сілля": н. Brutlauf, двн. brūt-hlouft; < герм. *brūdi-hlaupa, де перший ком­понент означає "наречена" (див. нижче), а другий – "біг, хід" (> "відхід нареченої"). Таке походження поняття "женитися" дає, на наш погляд, ключ до розуміння етимологічного значення герм. *brūđiz "наречена", походження якого залишається в германістиці й дотепер незрозумілим.

Оскільки в основі герм. *brūđ- лежить іє. корінь *bhreu-/bhrū-, ети­мологічні розвідки велися в сфері дериватів іє. корінь *bher- "нести" або *bher- "бити": "наречена" – це "та, котра народила" (< герм. *ber-аn "нести, родити") або "та, яку викрали" (< іє. bher-/bhreu- "ламати" > "бити, грабувати") . Тим часом, значення стел, бракъ (< брати) або укр. братися "женитися" дають підстави при­пускати, що герм. *brūđ- (< іє. *bhrūtís) означало "приведена". Інакше кажучи, при такій етимологізації герм. *brud- варто припустити, що іє. *bher- "нести" мав у германських мовах семантичні деривати не тільки в сфері "нести" (пор. двн. bāra "носилки") і "родити" (пор. гот. bairan "нести, родити"), але й у сфері "вести".

Наречений мислився відповідно як "пан нареченої" або "людина нареченої" (пор. гот. brūþ-faþs, де другий компонент походить від іє. *potis "пан", або дісл. brūđgumi, да. brdgoma, двн. brūti-gomo, де дру­гий компонент < герм. *guma- "людина"). Оскільки наречений "одер­жував" наречену в іншому будинку, шлюб мислився в термінах обміну: брати-давати (пор. рос. "быть на выданье" – бути в такому віці, коли виходять заміж). Це давнє розуміння шлюбу відбите в герм, мовах та­кими словами, як да. weotuma "викуп за наречену", н. Wittum (заст.), двн. widamo < герм. *wetmōn "викуп за наречену" (сюди ж, до речі, відноситься н. widmen "присвячувати", спочатку "обдаровувати").

Поступово в герм. мовах з'явилися спеціальні позначення для по­нять "чоловік, дружина" (a. husband < да. hūs-bonda < дісл. hūsbōndi "хазяїн будинку", н. Gatte "чоловік" // двн. gigat "підходящий", да. ge-gada "чоловік, товариш"), а також для поняття "шлюб" (н. Ehe < двн. ēwa "закон, вічність"). Нім. Gemahl(e) "чоловік", двн. gimahalo етимо­логічно пов'язане із двн. gimahalen "говорити", "повідомляти про зару­чини", дісл. māli "товариш", māla "дружина", двн. mahal "місце збору суду, людей", да. mþel "збори, мовлення", гот. maþl "місце зборів, тор­говище". Оголошення про заручини в давніх германців відбувалося в присутності великого зібрання людей; звідси зв'язок значень "зустріч, збори людей", "місце збору, ринок", "суд, диспут", "перемовини, пе­реговори", "оголошення про заручини". Отже, двн. gimahalo означало "заручений", "той, з ким домовилися".

При укладанні договору про заручини залишалася застава. Це до­бре видно з того, що гот. gawadjōn "обручати" пов'язане з такими сло­вами, як гот. wadi "застава", де. weddi т. с, двн. wetti "застава", a. wed "видавати заміж", да. weddian "зв'язувати шлюбом". Позагерманські зіставлення виявляють подібні значення: лат. vas, vadis "заручник", лит. vadúoti "викуповувати заставу" – італо-балто-герм. ізоглоса.

У готській мові зафіксоване слово liuga "одруження, шлюб", що є кельт, запозиченням. Етимологія цього слова– ще одне свідчення того, що шлюб у германців (і, мабуть, у кельтів) вважався правовим договіром, союзом.