Загальні висновки
Основними особливостями германських мов у морфології є:
-
Наявність у дієслівній системі герм, мов сильних і слабких дієслів. Утворення претерита слабких дієслів за допомогою спеціального дентального суфікса.
-
Наявність двох форм відмін прикметника – сильної і слабкої. Ця особливість германських мов поєднує їх типологічно з балтійськими і слов'янськими мовами.
3. Утворення
інфінітива від іменних форм із суфіксом
-п
-.
-
Розширення n-основ іменників і виникнення особливої слабкої відміни іменників.
-
Перебудова давньої іє. системи іменника, що розрізнялася за основотворчими суфіксами, у систему, в якій словозміна іменників ґрунтується на відмінностях за категорією роду.
-
Наявність у флексії давального відмінка множини елемента -т-. Ця морфологічна особливість поєднує герм, мови з балто-слов'янськими і відрізняє їх від інших іє. мов, у яких згадана флексія включає елемент -bh-. Широке використання назального суфікса (-n-) для утворення дієслів з медіальним і неперехідним значенням (слабкі дієслова 4-го класу). Ця особливість поєднує герм. мови з балтійськими.
-
Утворення претерита сильних дієслів від основ іє. перфекта (з можливим використанням реліктових форм аориста). Ця морфологічна особливість поєднує герм, мови з кельтськими й італійськими.
-
Систематичне використання аблаута як словозмінного і словотворчого граматичного способу.
-
Певну подібність і відмінність у своїй морфологічній структурі виявляють також різні групи германських мов. Так, специфічно готсько-скандинавськими особливостями є:
а) утворення 2-ої особи однини претерита сильних дієслів;
б) відсутність
односкладових форм дієслів *d
n,
*st
n,
*g
n.
в) наявність
семантично оформленого класу слабких
дієслів
із суфіксом -па-/-п
-.
Характерними рисами інгвеонських діалектів є:
а) наявність займенника 3-ої особи однини hе "він" (на відміну від гот. is і двн. еr);
б) уніфікація закінчень дієслова в множині теперішнього і минулого часу;
в) відсутність зворотного займенника *seke "себе".
11. Основною особливістю германського синтаксису є зміна порядку слів за моделлю SOV у модель SVO й виникнення досить чітких правил розташування слів у простому і складному речення.