V. Споживчий кредит

Споживчий кредит - засіб задоволення споживчих потреб населення. Для населення кредит прискорює процес одержання благ. Видача споживчого кредиту населенню з одного боку, підвищує його поточний платоспроможний попит, рівень життя, з іншої сторони прискорює реалізацію товарів, запасів, послуг.

Суб'єкти кредитних відносин - фізичні особи, одержувачі позички, а в ролі кредиторів - банки, позабанковські кредитні установи, ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги. Між банками і населенням може бути посередник.

Об'єктами кредитування є витрати, зв'язані з задоволенням потреб населення насущного характеру, у тому числі придбання товарів в особисту власність, витрати капітального інвестиційного характеру на придбання чи будівництво нерухомого майна.

11.3. Способи захисту від кредитного ризику

Кредитний ризик виникає при погіршенні фінансового стану одержувача позички, виникненні непередбачених ускладнень, недостатньої професійної підготовки банківського працівника, що приймає рішення про кредитування й інших обставин. Існують різноманітні способи захисту від кредитного ризику. Зокрема: лімітування кредитів, диверсифікованість кредитних вкладень, вивчення й оцінка кредитоспроможності одержувача позички, вимога від клієнта достатнього і якісного забезпечення по виданих кредитах, оперативність при стягненні боргу, страхування кредитних операцій.

Лімітування кредитів здійснюється шляхом установлення сум граничної заборгованості (лімітів кредитування), що являє собою попередньо встановлену граничну суму кредиту, що одержувач позички має право одержати в банку. Кредитну лінію банк відкриває незалежно від ситуації на ринку позичкових капіталів, при цьому банк зобов'язується дати кредит у повній відповідності з укладеною угодою.

Диверсифікованість кредитних вкладень як засіб захисту від кредитного ризику являє собою розподіл коштів між різними суб'єктами (юридичною і фізичною особами). Для дотримання комерційними банками принципу диверсифікованості кредитів, НБУ установив максимальний розмір ризику на один одержувача позички, величина якого не повинна перевищувати 25% капіталу банку. ^

Оперативність при стягненні боргу передбачає обов'язок банку підтримувати з одержувачем позички контакт протягом усього терміну користування останнім позичкою. Банк повинний уважно стежити за станом справ у клієнта й у випадку виникнення проблемних ситуацій, що можуть привести до неплатежу, ужити відповідних заходів по захисту своїх інтересів.

Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди, а також страхувати окремі високо ризикові кредитні угоди в спеціалізованих страхових організаціях.

Оцінка кредитоспроможності позичальника.У процесі роботи, що передує висновку кредитного договору, банк зобов'язаний ретельно проаналізувати кредитоспроможність одержувача позички, а саме: його заможність вчасно погасити кредит; вивчити фактори, що можуть викликати неповернення позики. Оцінюючи особисті якості одержувача позички, банк повинний зосередити увагу на: репутації, порядності, чесності, професійних здібностях позичальника.

Також з'ясовується своєчасність погашення одержувачем позички, кредитів, отриманих раніше, і ретельно вивчається його фінансовий стан. Існує багато методик аналізу фінансового стану клієнта і його надійності по своєчасному погашенню боргу банку.

Звітність одержувача позички є лише одним із джерел інформації про нього. До інших каналів відносять: архіви банків, обмін інформацією з іншими банками і фінансовими установами, вивчення фінансової преси.

Забезпечення зобов'язань одержувача позички перед банком. Одним із принципів банківського кредитування є забезпечення зобов'язань одержувача засобів по поверненню позики. Майно й інші форми забезпечення зобов'язань одержувача позички перед банком повинні задовольняти наступним вимогам: висока ліквідність; здатність до тривалого збереження; стабільність цін на закладене майно.

У залежності від того, наскільки закладене майно відповідає цим вимогам і визначається обсяг позички, що видається банком. Розмір позички під заставу майна встановлюється у відсотку до ринкової вартості закладених сум на момент складання кредитного договору. Перевищення ціни закладених сум над сумою позики призначено для компенсації ризику втрати, збитку і зміни цін на майно.

Гарантія поручительства являє собою зобов'язання третьої особи сплатити борг одержувача позички у випадку його неплатоспроможності й оформляється у виді самостійного зобов'язання чи гаранта за допомогою передатного напису (індосаменту) за вимогою боргу. Гарантом може бути як банк, так і інші підприємства.

Переуступка контракту, як форма забезпечення, практикується при кредитуванні будівельних фірм, що здійснюють регулярні поставки товарів (послуг) за контрактом. Одержувач позички переуступає контракт банку, у результаті чого надходження від замовника по сплаті контракту зараховуються в погашення заборгованості по позиці.

Переуступка дебіторської заборгованості являє собою передачу банку підлягаючих сплаті рахунків за поставлені одержувачем позики товари (роботи, послуги). Види переуступки: без попередження дебіторів і з попередженням дебіторів.

Забезпечення зобов'язань товарними запасами – в якості застави виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага віддається товарам, торгівля якими ведеться на біржі і по який легко визначити ціну. Важлива умова - товарні запаси повинні бути застраховані.

Забезпечення товарними запасами може здійснюватися під квитанцію зі складу (закладений товар одержувач засобів передає на збереження складським корпораціям). Після погашення позики банк виписує ордер на видачу товару одержувачу позики. В іншому випадку товар знаходиться на збереженні в одержувача позички, але контроль за ним доручається представнику банку, чи третім особам.

Як елемент забезпечення капіталу товарними запасами може бути вексель одержувача позички. Якщо партія закладеного товару продана, то одержувач позички мас право розпоряджатися виторгом тільки за дорученням банку кредитора, без доручення виторг зараховується в погашення позики.

Забезпечення транспортними документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних торгових операцій. Як заставу виступають документи на відвантаження товарів: коносаменти і накладні. Коносаменти застосовуються при відвантаженні товару морськими і річковими шляхами, накладні - при інших видах транспортування.

Забезпечення нерухомим майном здійснюється при довгостроковому кредитуванні. Заставою можуть бути: земельні ділянки, виробничі і сільськогосподарські будинки, комунікації й ін.

Забезпечення рухомим майном передбачає як заставу: устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, товари довгострокового користування.

Забезпечення пінними паперами передбачає як заставу: високоліквідні державні цінні папери і цінні папери корпорацій. Позичені засоби не повинні бути використані для покупки нових цінних паперів, щоб виключити біржову спекуляцію одержувачів засобів і знизити ризик банкрутства клієнта банку.

Забезпечення дорогоцінними металами - використовується дуже рідко.

Інші засоби забезпечення кредитів: поліси страхування життя, свідчення про ощадні внески, врожай (зібраний чи на корені), вимога на виплату заробітної плати і т.д.